ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/7804/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Коваль Л. А., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 (головуючий суддя Юзіков С. Г., судді Назаренко Н. Г., Петренко І. В. ) у справі № 904/7804/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс"

про стягнення 97 257,60 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" "Індустріал-Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз"

про стягнення 77 705,53 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" (далі - ПАТ "Укрнафта", Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" (далі - ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс", Відповідач) з позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 88 416,00
грн та штрафу в розмірі 8 841,60 грн; зобов'язання повернути електродвигун 4АРМ 800 кВт 6000В, 2970 об/хв зав. №305 на адресу: Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Вокзальна, 1 за власний рахунок.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав зобов'язання відповідно до Договору № 23р/132-VI від 06.09.2012 (далі - Договір-1) щодо ремонту 4 електродвигунів - 4 АРМУХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв 6000 В та Договору № 64-VI від 05.04.2013 (далі - Договір-2) на ремонт статора електродвигуна 4 АРМ 800 кВт 6000В, 2970 об/хв зав. № 305, оскільки після проведення капітального ремонту електродвигуна, а також статора у ньому, останній не працює. Комісія НГВУ "Чернігівнафтогаз" дійшла висновку, що причиною несправності було неякісне виконання ремонту, у зв'язку з чим виявилась необхідність гарантійного ремонту електродвигуна, тому, після тривалих переговорів шляхом листування, за домовленістю сторін електродвигун 4АРМУХЛ4 800 кВт 2970 об/хв 03.02.2016 був відвантажений та доставлений виконавцю 08.02.2016. Разом з тим, інформацію про ремонт електродвигуна, час і можливість його повернення Замовнику не надано до часу звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

3. У жовтні 2016 року ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" (далі - Позивач за зустрічним позовом, Відповідач за первісним позовом) звернулось до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Укрнафта" (далі - Відповідач за зустрічним позовом, Позивач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи у розмірі 77 705,53 грн, яка складається з основної суми боргу у розмірі 35 616,00
грн, 3 % річних у сумі 3 062,00 грн, інфляційних втрат у сумі 35 545,42 грн та 6
482,11 грн пені.

4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем за зустрічним позовом акт виконаних робіт від 06.11.2013 протягом 10 робочих днів не підписано, всупереч умовам пунктів 6.4,6.5 Договору-1 не надано письмове обґрунтування відмови від підписання та не підписано двосторонній акт з переліком недоробок та недоліків із строками їх усунення, тому цей акт вважається підписаним, а роботи прийнятими 22.11.2013, отже обов'язок з розрахунку за виконані роботи у розмірі 50 % від їх вартості мав бути виконаний у строк до 02.12.2013. Втім зазначена сума Замовником сплачена не була, у зв'язку з чим з 03.12.2013 ним допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування на основну суму боргу 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Короткий зміст прийнятих у справі судових рішень судів

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВО " Індустріал-Сервіс" на користь ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" 48 816,00 грн, штраф 4 881,60

грн та судові витрати. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 23.10.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що висновки судів про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог про стягнення збитків у вигляді попередньої оплати за Договорами, а відтак і висновки про підставність часткового задоволення вимог про стягнення штрафу, а також відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог, є передчасними та прийняті судами за неповного дослідження істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки.

Зміна Позивачем підстав позову за первісним позовом

7. Під час нового розгляду справи Позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову, яку обґрунтовано тим, що неналежне виконання Підрядником (Відповідачем за первісним позовом) ремонтних робіт та не повернення в робочому стані електродвигуна стало підставою для звернення Замовника (Позивача за первісним позовом) до Підрядника з претензією-повідомленням за №01/01/11/06/03/01-02/1/665 від 21.03.2018 про розірвання в односторонньому порядку Договору на ремонт №23р/132-VI від 06.09.2012 в частині ремонту інших трьох двигунів, у зв'язку з чим також заявлено вимогу про повернення авансу за ремонт трьох двигунів та електродвигуна 4 АРМУХЛ4 800 кВт, зав. №305, з посиланням на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України. Після цього, Підрядник повернув електродвигун у розібраному вигляді, що підтверджується актом приймання-передачі електрообладнання від 23.08.2018, підписаним представниками Замовника та Підрядника, та накладною на перевезення готової продукції №58 від
23.08.2018. Таким чином, Підрядник повернув електродвигун Замовникові не виконавши свого обов'язку не лише щодо належного ремонту електродвигуна, а й щодо повернення у такому вигляді, в якому його було отримано від Замовника.
04.12.2018 листом за №01/01/11/06/03/01-02/1/1892 Замовник повторно повідомив Підрядника про розірвання Договорів на ремонт №23р/132-VI від 06.09.2012 та №64-VI від 05.04.2013, з посиланням на частину 3 статті 858 Цивільного кодексу України. Відмова Замовника від договорів підряду є новою обставиною, а тому, з посиланням на положення частини 3 статті 651, частини 3 статті 858, пункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 220, 224 Господарського кодексу України, Позивач вказав на те, що відносини між сторонами набули позадоговірного статусу, у зв'язку з чим кошти отримані Відповідачем у вигляді авансу за Договорами №23р/132-VI від 06.09.2012 та №64-VI від 05.04.2013 підлягають стягненню як безпідставно набуті та збитки відповідно.

8. Також, Позивач подав заяву про закриття провадження в частині вимог про зобов'язання повернути двигун, оскільки на даний час двигун повернуто.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

9. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 (з урахуванням ухвали цього суду від
16.10.2019 про виправлення описки) первісний позов про стягнення 97 257,60 грн - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" на користь ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" 52 800,00 грн - основного боргу, 2 640,00 грн - штрафу. У решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов про стягнення 77 705,53 грн - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" на користь ТОВ "ВО " Індустріал-Сервіс" 35 616,00 грн - основного боргу, 2 307,34 грн - 3 % річних, 24 451,94 грн - індексу інфляції. У решті зустрічного позову відмовлено. Закрито провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ТОВ "ВО " Індустріал-Сервіс" повернути ПАТ "Укрнафта" електродвигун 4АРМ 800 кВт 60000В, 2970 об/хв. Зав. №305. Проведено зустрічне зарахування та стягнуто з ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" на користь ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" 821,66 грн.

10. Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що неналежне виконання Відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань за Договором-1 призвело до неодноразового обстеження електродвигуна сторонами, тривалих переговорів та листування, і останнім листом від 06.07.2016 Відповідач визнав необхідність усунення дефектів та повідомив, що після цього електродвигун буде відвантажений на адресу Замовника у кінці липня 2016 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позов подано у межах строку позовної давності. При цьому неналежне виконання Відповідачем ремонту електродвигуна стало підставою для розірвання Договору-1, тому суд дійшов висновку, що підстави одержання Відповідачем від Позивача авансу у розмірі 52
800,00 грн відпали, а отже зазначена сума підлягає стягненню, як безпідставно набуте майно.

11. Щодо стягнення з Відповідача штрафу, передбаченого пунктом 8.6 Договору-1, суд виходив з того, що Відповідачем за первісним позовом не виконано свої зобов'язання з ремонту одного електродвигуна вартістю 26 400,00 грн, решту двигунів Позивач не передавав Відповідачеві у ремонт, тому стягненню підлягає штраф за порушення зобов'язання з ремонту одного електродвигуна у розмірі 2
640,00 грн.

12. Судом відмовлено у стягненні з Відповідача авансу у розмірі 35 616,00 грн, як безпідставно одержаних коштів за Договором-2, оскільки за цим договором Позивачем за первісним позовом було отримано акт приймання виконаних підрядних робіт щодо ремонту статора електродвигуна, проте у порядку та у строки встановлені Договором-2 та законом не надано заперечень щодо недоліків у роботі, при цьому, суд дійшов висновку, що у експертних висновках не надано однозначного висновку щодо неналежного виконання Підрядником ремонтних робіт, враховуючи те, що дослідження проводилось більше трьох років після проведеного ремонту електродвигуна, який значний час перебував у розібраному стані й міг піддавався впливу зовнішнього середовища, а Договір-2 не передбачав порядок і умови зберігання двигуна після ремонту, а отже ремонт двигуна було проведено. Також, відмовлено у стягненні за Договором-2 штрафу, оскільки з наданих сторонам доказів не можливо дійти однозначного висновку щодо дати виконання ремонтних робіт за цим Договором, вини кожної зі сторін у простроченні цих робіт, а отже неможливо встановити строк прострочення Відповідача за первісним позовом у виконанні робіт, що унеможливлює перевірку обґрунтованості нарахування штрафу.

13. Щодо розірвання договорів, суд дійшов висновку, що розірваним є лише Договір-1, оскільки на момент направлення повідомлення № 01/01/11/06/03/01-02/1/665 від 21.03.2018 та № 01/01/11/06/03/01-02/1/1892 від
04.12.2018 Відповідачем не виконано саме Договір-1, а Договір-2 виконано.

14. З урахуванням поданої позивачем заяви про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві електродвигун провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

15. Зустрічний позов задоволено в частині виконання Підрядником Договору-2, виходячи з того, що за виконані підрядні роботи Замовник розрахувався частково, сплативши лише 50 % вартості робіт, у зв'язку з чим стягненню з Відповідача за зустрічним позовом підлягає несплачена сума основного боргу за виконані ремонтні роботи у розмірі 35 616,00 грн.

16. З урахуванням умов пункту 5.1 Договору-2 та акту за липень 2014 року, який підписано без зазначення певної дати, суд дійшов висновку, що датою підписання акту приймання виконаних підрядних робіт є 31.07.2014, тому прострочка Відповідача за зустрічним позовом з оплати робіт по Договору-2 почалася з
21.08.2014, у зв'язку з чим, здійснивши перерахунок річних та інфляційних, позов у цій частині задоволено частково: 3% річних за період з 21.08.2014 до
17.10.2016 у сумі 2 307,34 грн та індекс інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року у сумі 24 451,94 грн.

17. Судом відмовлено в частині стягнення пені за зустрічним позовом у зв'язку з недоведеністю належними доказами з якого моменту розпочалося прострочення Відповідача за зустрічним позовом.

18. Відповідно до частини 11 статті 238 ГПК України судом здійснено зустрічне зарахування та стягнуто різницю на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

19. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 в частині відмови у задоволенні за первісним позовом позовних вимог про стягнення з ТОВ
"ВО "Індустріал-Сервіс" 35 616,00 грн основного боргу, 3 561,60 грн штрафу та в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" на користь ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" 35 616,00 грн основного боргу, 2 307,34 грн 3% річних, 24 451,94 грн індексу інфляції - скасовано. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнуто з ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" на користь ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управляння "Чернігівнафтогаз" 88
416,00 грн основного боргу та 6 161,60 грн штрафу; 1 418,66 грн судового збору за подання первісного позову, 2 600,51 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 29 896,83 грн витрат з оплати експертизи. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Скасовано проведення зустрічного зарахування.

20. Постанову мотивовано тим, що в частині задоволення первісних позовних вимог, судом першої інстанції вірно встановлено неналежне виконання Підрядником своїх договірних зобов'язань з виконання ремонту електродвигуна 4АРМ 800/6000, заводський № 305, що є підставою для розірвання договору підряду, тому сплачений та не використаний аванс у розмірі 52 800,00 грн підлягає стягненню з Відповідача за первісним позовом, як безпiдставно набуте майно. Оскільки порушення строків виконання ремонту відбулося лише щодо одного електродвигуна, а інші двигуни не передавались у ремонт, тому обґрунтованим є стягнення штрафу у розмірі 2 640,00 грн.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог по Договору-2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору-2 за актом від 08.10.2013 Відповідач за первісним позовом прийняв у ремонт статор електродвигуна типу 4 АРМУХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв. 6000 В. Разом з тим, з листування сторін вбачається, що вказаний електродвигун перебував на території підприємства Підрядника (Відповідача за первісним позовом) ще з 03.10.2012. За результатами проведеного ремонту,
30.10.2013 Підрядником складено протокол випробувань №339, у якому зазначено, що станина електродвигуна має дефект по площині кріплення електродвигуна.
06.11.2013 Підрядником складено акт № 1179 К приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2013 року. Проте, згідно акта пробного пуску електродвигуна від
17.12.2013, складеного Замовником, та комісійного акта від 10.01.2014 у складі працівників Підрядника та Замовника зафіксовано "сторонній віброшум, який збільшувався та різко перейшов у звук низької частоти (приблизно 50Гц)", а також, що "під навантаженням на електродвигун зареєстровано недопустимий рівень вібрації, електродвигун до експлуатації непридатний". Також, у липні 2014 року Підрядником складено акт № 1179 К приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року ремонт статора електродвигуна. Втім, з подальшого листування сторін вбачається, що проблемне питання щодо підвищеного шуму під час роботи двигуна не вирішено, і Підрядник постійно відтерміновував направлення свого представника, для вирішення питання подальшої експлуатації електродвигуна 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305, що підтверджується листами останнього за №17-09/3361 від 14.11.2014, № 17-09/95 від 15.01.2015, №17-09/621 від
24.02.2015, №11 О від 04.03.2015, №450 від 15.10.2015.

22. Листом №624 від 24.11.2015 Підрядник повідомив, що відновлення зазорів посадки підшипників качання у підшипникових опорах, неможливо виконати за місцем його установки, а є можливим лише в умовах підприємства Підрядника, тому просив Замовника відвантажити на його адресу електродвигун 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305.

23. Після передачі електродвигуна, Замовник листами №17-09/1607 від 16.06.2016 та №17-09/1703 від 04.07.2016 звертався до Підрядника за отриманням інформації про стан електродвигуна та час i можливість його транспортування у м. Прилуки, втім повернення електродвигуна здійснено лише після розірвання Договорів-1 та 2 Замовником у односторонньому порядку.

24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що неналежне виконання ремонтних робіт Підрядником також підтверджується Висновком експертів № 11372 від
19.05.2017 та Висновком судового експерта № 13909/17-46 від 21.12.2017, в яких зроблено висновок, що ремонтні роботи було проведено неякісно, експлуатувати електродвигун тип 4АРМ 800/6000 заводський № 305 неможливо, а отже виконані ремонтні роботи як за Договором-1, так і за Договором-2, не призвели до очікуваного результату, тому висновки суду першої інстанції про виконання Договору-2 не відповідають фактичним обставинам справи.

25. Зазначені обставини стали підставою для розірвання Договору на ремонт №23p/132-VI від 06.09.2012 в частині непочатого ремонту щодо трьох електродвигунів на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, а також цього ж Договору №23p/132-VI в частині неналежно відремонтованого двигуна та Договору на ремонт №64-VI від 05.04.2013 на підставі частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, що свідчить про порушення Підрядником як строків виконання ремонтних робіт, погоджених сторонами у Договорах, що є підставою для застосування штрафу, передбаченого пунктом 8.6 Договорів-1 та 2, так і неналежне (неякісне) виконання ремонту електродвигуна та статора за цими Договорами.

26. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення частини 3 статті 651, статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858, статті 1212 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати за Договором-1 підлягають задоволенню та стягненню як безпідставно набуті кошти. При цьому, з урахуванням положень 223,224 Господарського кодексу України, попередня оплата у розмірі 35
616,00 грн, здійснена Замовником за Договором-2, зважаючи на порушення Підрядником умов Договорів-1 та 2, що виразилося у невиконанні ним належним чином своїх зобов'язань з ремонту електродвигуна типу 4АРМ 800/6000 зав. № 305, підлягає стягненню з Відповідача за первісним позовом як сума спричинених збитків.

27. Також, відповідно до умов, передбачених пунктом 8.6 Договору-2 та на підставі положень статей 549, 551, 611 Цивільного кодексу України, статей 220, 230, 231 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції, окрім 2
640,00 грн штрафу, стягнутого судом першої інстанції, стягнув з Відповідача за первісним позовом 3 561,60 грн штрафу (10% від 35 616,00 грн).

28. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки не було враховано всі наявні в матеріалах справи докази, тому висновки цього суду не відповідають фактичним обставинам справи щодо неналежного виконання Підрядником робіт з ремонту електродвигуна, а також, суд першої інстанції не врахував, що за умовами пункту 8.4 Договору-2 сторони погодили, що загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % суми, що несвоєчасно перерахована, відсотки річних на суму простроченого платежу не нараховуються, а прострочені платежі сплачуються Підряднику без врахування індексу інфляції, у зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

29. Відповідач за первісним позовом подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог, і передати справу в частині первісних позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача за первісним позовом, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

30. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм процесуального права, оскільки неповно з'ясовано обставини, які входять до предмета доказування, що призвело до неправильного застосуванням норм матеріального права, зокрема, положення статей 256, 257, 530, 626, 627, 651, 652, 653, статті 837, частини 1, 2, 3 статті 853, статті 854, статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

31. Також, скаржник зауважує на тому, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує неоднакове застосування Судом норм права у подібних правовідносин (щодо права Замовника на розірвання договору на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, стадії виконання договору підряду (початок робіт, прийняття робіт, початок перебігу гарантійного строку тощо), стягнення попередньої оплати, авансу або оплати за договором, визначення понять "невиконання договору" або "неналежне виконання" або "неякісне виконання робіт" для підстав розірвання договору, визначення оплати у якості збитків, наслідків розірвання за вказаною нормою, правових наслідків відсутності належних доказів отримання вимоги про розірвання договору, невизначеності моменту розірвання договору, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №922/2982/18, від 19.02.2020 у справі №926/107/19, від 17.02.2020 у справі №916/1701/18, від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, від 09.12.2019 у справі №907/897/17. Заявник також вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки діяльність товариства пов'язана саме з виконанням підрядних робіт, більша частина спорів є малозначними, але за однакових обставин та правових підстав судами першої та апеляційної інстанції приймаються протилежні рішення.

32. В обґрунтування підстав касаційного оскарження згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частини 2 статті 849, статті 1212 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від
20.06.2019 у справі №922/2982/18, від 20.11.2019 у справі №910/8103/16, Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, Верховного Суду від
22.09.2020 у справі №924/926/19, від 23.07.2020 у справі №916/1577/19. Також, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що свідчить про порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

33. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, які було вірно встановлено судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів, та не ґрунтуються на нормах матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.08.2012 сторонами укладено Договір на ремонт №23Р/132-VI (далі - Договір-1), за умовами пункту 1.1 якого Замовник (Позивач) доручає Підряднику (Відповідачеві), а Підрядник виконує на свій ризик власними силами та способами, методами ремонт 4 електродвигунів 4 АРМУХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв. 6000 В (далі - Об'єкт), передає Замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов Договору.

34.1. Об'єм робіт визначається специфікаціями і дефектними актами, які складаються повноважними представниками Сторін та є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 1.2 Договору-1).

34.2. Відповідно до пункту 2.1 Договору-1 ціна робіт становить 88 000,00 грн, крім того, ПДВ - 17 600,00 грн, всього загальна ціна становить 105 600,00 грн.

Розрахунок вартості робіт наведено у Договірній ціні (Додаток №2), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

34.3. Строк виконання робіт становить 40-50 календарних днів від дати прийняття Об'єкту в ремонт та завершуючи датою передачі його Замовнику. Про виконання робіт та готовність повернення Об'єкту з ремонту Підрядник зобов'язаний повідомити Замовника протягом строку виконання робіт. Передача Об'єкту в ремонт оформляється Актом приймання-передачі Об'єкту в ремонт. Повернення Об'єкту з ремонту оформляється підписанням Акту приймання-передачі виконаних робіт. Роботи по Договору вважаються виконаними в разі прийняття Замовником Об'єкту та підписання ним Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункти 3.1,3.2 Договору-1).

34.4. Замовник оплачує вартість виконаних робіт у формі 50 % передплати від загальної вартості робіт, що вказана в пункті 2.1 цього Договору на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 10 банківських днів з дня виставлення рахунку. Остаточний розрахунок Замовник здійснює протягом 20 днів від дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.1 Договору-1).

34.5. Замовник на протязі 10 робочих днів з моменту отримання від Підрядника Акту приймання-передачі виконаних робіт перевіряє належність виконання робіт і підписує Акт або направляє Підряднику письмове обґрунтування про відмову від його підписання. Якщо вище зазначеного листа нема, Акт вважається підписаним. У випадку відмови Замовника від підписання Акту, Сторонами складається двосторонній акт з переліком недоробок та недоліків та строками їх усунення.

Підрядник зобов'язаний усунути всі недоробки та дефекти у строки, передбачені таким Актом (пункти 6.4,6.5 Договору-1).

34.6. Гарантійний строк експлуатації Об'єкту після ремонту становить вісімнадцять місяців від дня підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 7.2 Договору-1).

34.7. Загальний розмір збитків, що можуть бути відшкодовані Замовником Підряднику, не може перевищувати загальної вартості робіт, передбаченої даним Договором, при чому збитки відшкодовуються Підряднику виключно в сумі, що не покрита пенею (пункт 8.5 Договору-1).

34.8. У разі порушення Підрядником строків виконання робіт чи неякісного їх виконання Підрядник виплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних, неякісно, несвоєчасно виконаних робіт (пункт 8.6 Договору-1).

35.16.08.2012 сторонами складено акт у якому зазначено, що електродвигуни потребують капітального ремонту, також в акті визначено необхідний обсяг ремонтних робіт. 03.10.2012 згідно з замовленням №8821004 електродвигун типу 4АРМ 800/6000, потужністю 800кВт, обороти 2890 об/хв., напругою 6000В, ток 0А, число фаз 3, частота 50Гц, напруга в кільцях 0В, ток ротора 0А переданий Підряднику за актом приймання електрообладнання в ремонт. Згідно з вказаним актом, в ремонт передано лише один двигун.

36. Підрядником (Відповідачем за первісним позовом) складено акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2012 року на ремонт електродвигуна 4АРМ 800кВт 6000В, 2970 об/хв.

37.18.10.2012 Підрядником складено протокол випробувань електродвигуна, у якому зазначено, що при проходженні проміжних випробувань, стався пробій статора 9 кВ.

Також, 18.10.2012 сторонами складено двосторонній акт спільного обстеження електродвигуна 4АРМ 800кВт 6000В, 2970 об/хв. зав. №305, у якому зафіксовано необхідність проведення заміни ізоляції обмотки статора електродвигуна 4АРМ 800кВт 6000В, 2970 об/хв. зав. №305.

38.09.11.2012 Замовник перерахував Підряднику 50% вартості ремонтних робіт за Договором-1, що підтверджується платіжним дорученням № 4168 на суму 52 800,00
грн.

39.05.04.2013 сторонами укладено Договір на ремонт №64-VI (далі - Договір-2), за умовами пункту 1.1 якого Замовник (Позивач) доручає Підряднику (Відповідачеві), а Підрядник виконує на свій ризик власними силами та способами, методами ремонт статора електродвигуна - 4АРМ УХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв. 6000 В (далі - Об'єкт), передає Замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов Договору.

39.1. Ціна робіт становить 59 360,00 грн, крім того, ПДВ - 11 872,00 грн, всього загальна ціна по Договору становить 71 232,00 грн (пункт 2.1 Договору-2).

39.2. Строк виконання робіт становить 45 календарних днів від дати підписання цього Договору, прийняття Об'єкту в ремонт та отримання передплати за Договором згідно пункту 5.1 Про виконання робіт та готовність повернення Об'єкту з ремонту Підрядник зобов'язаний повідомити Замовника протягом строку виконання робіт.

Передача Об'єкту в ремонт оформляється Актом приймання-передачі Об'єкту в ремонт. Повернення Об'єкту з ремонту оформляється підписанням Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 3.1. Договору -2).

39.3. Умови пунктів 1.2,5.1,8.6 Договору-2, є аналогічними умовам Договору-1.

39.4. Гарантійний строк експлуатації Об'єкту після ремонту становить дванадцять місяців від дня підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 7.2 Договору -2).

40.10.07.2013 Замовник перерахував Підряднику 50% вартості ремонтних робіт за Договором-2, що підтверджується платіжним дорученням №2580 на суму 35 616,00грн.

41. За актом від 08.10.2013 Підрядник прийняв у ремонт статор електродвигуна типу 4АРМ УХЛ4, потужністю 800 кВт, 2970 об/хв., 6000 В.

42.30.10.2013 Підрядником складено Протокол випробувань №339, у якому зазначено, що двигун випробувано, а в примітках зазначено, що станина електродвигуна має дефект по площині кріплення електродвигуна.

43.06.11.2013 Підрядник склав акт № 1179 К приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2013 року ремонт електродвигуна типу 4АРМ УХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв., 6000 В, 2970 об/хв. (статора). На підтвердження направлення Замовнику зазначеного акту, Підрядник додав чек поштової установи і опис вкладення у цінний лист від 07.11.2013, а також рекомендоване повідомлення поштового відправлення адресованого Замовнику, у якому зазначено про вручення адресату кореспонденції 12.11.2013.

44.17.12.2013 представниками Замовника складено Акт пробного пуску електродвигуна, у якому вказано, що після 10 хвилин роботи електродвигуна з насосним агрегатом почав з'являтися віброшум. З часом роботи сторонній шум збільшувався. В 12 годин 42 хвилини шум вібрації різко перейшов у звук низької частоти (приблизно 50 Гц). Насосний агрегат було зупинено.

45. В подальшому, між сторонами відбувався обмін листами щодо роботи електродвигуна після ремонту, зокрема, щодо надмірної вібрації. У результаті,
10.01.2014 комісією у складі працівників Замовника (Позивача) і працівників Підрядника (Відповідача) складено акт, у якому зазначено, що під навантаженням на електродвигун зареєстровано недопустимий рівень вібрації - електродвигун до експлуатації не придатний.

46. У липні 2014 року Відповідач склав акт № 1179 К приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року ремонт електродвигуна типу 4АРМ УХЛ4 800 кВт, 2970 об/хв., 6000 В, 2970 об/хв. (статора), який підписаний останнім без зазначення певної дати.

47. При цьому, Підрядник листом за № 466 від 14.08.2014 запропонував Замовнику для оперативного визначення підвищеного шуму під час роботи двигуна провести заміри зазорів у передньому підшипнику спеціалістами Замовника (Позивача). За результатами замірів зазорів підшипників електродвигуна, Підрядником (Відповідачем) запропоновано виконати перезаливку переднього підшипника силами спеціалістів Замовника за рахунок Підрядника (лист за № 476 від 19.08.2014).

48.12.11.2014 представниками Замовника складено дефектний акт №7, з якого вбачається, що при огляді виявлено завищені величини зазорів посадки підшипника ковзання в підшипникових опорах. Дані проведених вимірів наступні: передня опора підшипника (зі сторони напівмуфти) 0,15 мм; задня опора підшипника (зі сторони вентилятора) 0,18 мм. Допустима норма величини зазору згідно норм заводу виробника в межах 0,04-0,08 мм.

49. Замовник, листами №17-09/3361 від 14.11.2014, №17-09/95 від 15.01.2015, №17-09/621 від 24.02.2015, просив Підрядника направити представника підприємства, для вирішення питання подальшої експлуатації електродвигуна 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305.

50. Підрядник листом №110 від 04.03.2015 повідомив про виїзд свого представника для вирішення питання подальшої експлуатації електродвигуна 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305 не раніше 15.03.2015.

51. Замовник звернувся до Підрядника з претензією №27-17/2390 від 05.08.2015, у якій пропонував у найкоротший термін вжити заходів якісного виконання ремонтних робіт електродвигуна 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305 або повернути передоплату за Договором -1 у сумі 50 800,00 грн.

52. У відповідь на претензію, Підрядник, листом №450 від 15.10.2015, повідомив, що для вирішення питання подальшої експлуатації електродвигуна 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305, спеціалісти підприємства будуть направлені на підприємство Замовника до кінця жовтня поточного року. Про точну дату буде повідомлено додатково.

53. Крім того, у відповідь на вказану претензію, листом №624 від 24.11.2015 Підрядник повідомив, що відновлення зазорів посадки підшипників качання у підшипникових опорах, неможливо виконати за місцем його установки. Усунення зауважень можливе лише в умовах Підрядника, тому просив Замовника відвантажити на його адресу електродвигун 4АРМУХЛ4 800кВт, 2970 об/хв. 6000В, заводський №305. Після погодження сторонами цього питання, 03.02.2016 за накладною № 999454682, електродвигун був відвантажений та доставлений Підряднику.

54. З огляду на те, що станом на липень 2016 року переданий для усунення недоліків електродвигун не було повернуто Замовнику у робочому стані, Позивач за первісним позовом звернувся до суду з даним позовом.

55. Відповідач за первісним позовом, заперечуючи первісні позовні вимоги, звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення боргу по Договорам-1 та 2 за виконані ремонтні роботи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Розглянувши доводи скаржника у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (пункт 34 цієї постанови), колегія суддів виходить з такого.

58. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

59. За приписами частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

60. Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

61. Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

62. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

63. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

64. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладених Договорів на ремонт №23p/132-VI від 06.09.2012 та №64-VI від 05.04.2013.

65. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

66. Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2-4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Цивільного кодексу України.

67. Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

68. Підстави для реалізації Замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2, 3, 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

69. Як встановлено судами, Позивач за первісним позовом звертаючись до суду з позовом про стягнення з Відповідача 52 800,00 грн авансового платежу по Договору-1 та 35 616,00 грн авансового платежу по Договору-2, а також 10 % штрафу від вартості неналежно (несвоєчасно, неякісно) виконаних робіт, підставою позову (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), визначив положення статей 526, 530, 610 612, 651, частини 3 статті 858, статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 193, 220, 224 Господарського кодексу України, посилаючись на неналежне виконанням Підрядником своїх зобов'язань за Договорами-1 та 2, що призвело до неотримання очікуваного результату виконання робіт.

70. При цьому, судами встановлено, що відповідно до претензії-повідомлення за № 01/01/11/06/03/01-02/1/665 від 21.03.2018 Договір на ремонт (електродвигунів) № 23p/132-VI від 06.09.2012 розірвано в односторонньому порядку в частині не початого ремонту трьох електродвигунів з підстав, передбачених частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України; відповідно до листа за № 01/01/11/06/03/01-02/1/1892 від 04.12.2018 Позивачем за первісним позовом повідомлено Відповідача про відмову в односторонньому порядку від Договорів на ремонт № 23p/132-VI від 06.09.2012 та № 64-VI від 05.04.2013 в цілому стосовно неналежно відремонтованого двигуна по Договору-1 та статора електродвигуна по Договору-2 з підстав, передбачених частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

71. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

72. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

73. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

74. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

85. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

76. Предметом спору є об'єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена Позивачем за первісним позовом вимога про стягнення авансових платежів за договором підряду, у зв'язку з односторонньою відмовою від Договорів-1 та 2 та стягнення штрафу за порушення умов цих Договорів.

77. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. В даному випадку підставами позову є неналежне (порушення договірних строків виконання ремонту, виявлені недоліки у ремонтних роботах двигуна та статора не було усунено у погоджений сторонами строк) виконання Відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором-1 та 2, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення статей 530, 611, 624, частини 3 статті 858, статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 220, 224 Господарського кодексу України.

78. Апеляційним господарським судом, з посиланням на положення статей 849, 852, 858, 1212 Цивільного кодексу України, статей 220, 225 Господарського кодексу України, встановлено розірвання Договорів-1 та 2 Замовником в односторонньому порядку, тому стягнуто з Відповідача за первісним позовом по Договору-1 суму авансового платежу, як безпідставно отримані кошти (в цій частині підтримано висновки суду першої інстанції), а по Договору-2 суму авансового платежу стягнуто як збитки.

79. Проте, такі висновки, як суду апеляційної інстанції, так і суду першої інстанції, здійснено без належної правової оцінки підстав відмови Замовника в односторонньому порядку від договорів підряду та, як наслідок, невірно визначено правову природу заявлених до стягнення суми, оскільки не враховано таке.

80. Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

81. Правовий аналіз частин 2, 3, 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

82. Так, частинами 2,3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

83. Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

84. Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

85. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з претензією-повідомленням №01/01/11/06/03/01-02/1/665 від 21.03.2018, Замовник в односторонньому порядку відмовився від Договору на ремонт №23р/132-VI від
06.09.2012 в частині ремонту трьох двигунів, на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка ґрунтується на безумовному праві замовника відмовитись від договору підряду.

86. При цьому в силу положень частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України допускається одностороння відмова від зобов'язання частково або у повному обсязі, що призводить до зміни зобов'язання і воно припиняється у відповідній частині, у даному випадку - в частині ремонту трьох електродвигунів.

87. Відтак, Позивач за первісним позовом як Замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання Договору на ремонт №23р/132-VI від 06.09.2012 в односторонньому порядку в частині ремонту трьох двигунів, тому в цій частині звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) по Договору-1 як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

88. Судами встановлено, що ремонті роботи в частині трьох двигунів не проводились, оскільки вони не передавались Підряднику, а ремонтні роботи проводились лише щодо одного переданого електродвигуна. Разом з тим, Замовником було сплачено Підряднику по Договору-1 52 800,00 грн авансу за ремонт чотирьох двигунів.

89. Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

90. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

91. Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

92. Правова позиція, щодо можливості повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні на підставі положень глави 83 Цивільного кодексу України, також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9272/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, проте дана справа не є релевантною для спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки у справі № 910/9272/17, судами не було встановлено факту припинення договірних відносин, з підстав визначених Главою 61 Цивільного кодексу України.

93. З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного Замовником по договору підряду, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України.

94. Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України України та можливість стягнення з Підрядника на користь Замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

95. Враховуючи вище викладене, стягненню з Відповідача за первісним позовом по Договору-1 як безпідставно отримані кошти підлягає 39 600,00 грн передоплати, здійсненої за три електродвигуни, а отже, стягуючи по Договору-1 всю суму здійсненої передоплати в розмірі 52 800,00 грн як безпідставно набутих коштів, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано вищенаведені положення цивільного законодавства.

96. Так, судами встановлено, що Договір на ремонт №23р/132-VI від 06.09.2012 в частині одного електродвигуна, який був переданий Підряднику в ремонт та Договір на ремонт №64-VI від 05.04.2013 розірвано Замовником в односторонньому порядку шляхом надсилання повідомлення за №01/01/11/06/03/01-02/1/1892 від 04.12.2018 з підстави, передбаченої частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

97. Положеннями статті 858 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

98. У статті 858 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

99. До предмета доказування з підстав, передбачених частиною 3 наведеної статті, входять обставини, зокрема, щодо відповідності виконаних Підрядником робіт умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

100. Апеляційним господарським судом, з урахуванням підстав розірвання договорів підряду в частині неналежного виконання Відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо ремонту електродвигуна та статора електродвигуна встановлено, що після складання Підрядником актів виконаних робіт за листопад 2013 року та липень 2014 року, сторонами проводились випробування електродвигуна та складались двосторонні акти з переліком недоробок та недоліків, які, із урахуванням листування сторін долученого до матеріалів справи, визнавались Підрядником, проте не були усунуті у строки, погоджені сторонами, а електродвигун було повернуто лише після розірвання в односторонньому порядку Договорів-1,2 у розібраному стані, що підтверджується актом приймання-передачі електрообладнання від 23.08.2018, підписаним представниками Замовника та Підрядника, та накладною на перевезення готової продукції №58 від 23.08.2018, та свідчить про неналежне та неякісне виконання договірного зобов'язання щодо строків та усунення дефектів після проведеного ремонту.

101. Відповідно до частини 4 статті 853 Цивільного кодексу України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

102. Неналежне виконання ремонтних робіт Підрядником також підтверджується судовими експертизами, проведеними в ході розгляду справи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( № 11372 від 19.05.2017) та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( № 13909/17-46 від
21.12.2017), в яких зроблено висновок, що ремонтні роботи було проведено неякісно, експлуатувати електродвигун тип 4АРМ 800/6000 заводський № 305 неможливо.

103. Дослідивши надані сторонами до справи докази, які підтверджені висновками судових експертиз, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо неналежного (неякісного, з порушенням строку) виконання Підрядником ремонтних робіт по Договору-1 та 2, які не призвели до очікуваного Замовником результату, тому, відмовившись від договору підряду Замовник з підстав, зазначених в частині 3 статті 858 Цивільного кодексу України, має право на відшкодування збитків.

104. У даному випадку, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що роботу не було виконано Підрядником належним чином і в погоджений строк, тобто мотиви щодо не підписання Замовником актів приймання виконаних робіт було обумовлено як договором, так і законом, тому висновки суду першої інстанції про те, що акт, підписаний лише Підрядником, є підставою для здійснення оплати Замовником виконаних робіт, ґрунтуються на неправильній правовій оцінці спірних правовідносин та неврахуванні положень статті 853 Цивільного кодексу України.

105. При цьому, Верховний Суд враховує те, що законом передбачено можливість складання акту та підписання його Підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів Підрядника, якщо Замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи. У справі, що розглядається, обставин безпідставного ухилення Замовника від належного прийняття виконаної роботи судами не встановлено, а навпаки встановлено порушення Підрядником умов договору підряду та наявність істотних недоліків у роботі.

106. Положеннями частини 1, 2, 3 статті 857 Цивільного кодексу встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

107. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

108. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини 1 статті 623 зазначеного Кодексу).

109. За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

110. Згідно з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

111. У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

112. Дослідивши усі наявні у справі докази та достовірно встановивши обставини щодо порушення Підрядником договірних зобов'язань, апеляційний господарський суд встановив склад цивільного правопорушення у діях Відповідача за первісним позовом, а саме: факт порушення ним зобов'язань за Договором-1 в частині неналежного (неякісного та не у строк) ремонту електродвигуна, за Договором-2 неналежного ремонту статора електродвигуна, що вказує на протиправну поведінку Підрядника, яка підтверджується двосторонніми актами, складеними за результатами випробувань електродвигуна та статора після ремонту, висновками судових електротехнічних експертиз; наявна шкода, оскільки внаслідок невиконання Підрядником своїх договірних зобов'язань Замовнику спричинені збитки у розмірі здійсненої попередньої оплати за ремонт одного електродвигуна по Договору-1 та ремонт статора електродвигуна по Договору -2, в результаті не отримання очікуваного результату за витрачені по договору підряду кошти; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що неналежне виконання Підрядником ремонтних робіт електродвигуна типу 4АРМ 800/6000 зав. № 305 не призвело до очiкуваного Замовником результату, оскільки після проведеного ремонту та усунення недоліків такого ремонту електродвигун експлуатувати неможливо; вина Підрядника полягає у недбалому ставленні до виконання договірних зобов'язань, що спричинило неможливість експлуатації електродвигуна.

113. Встановлені судом апеляційної інстанції порушення договірних зобов'язань є істотними, оскільки призвели до неможливості експлуатації переданого в ремонт електродвигуна, що стало наслідком відмови Замовника від договору підряду в односторонньому порядку та є підставою для стягнення збитків. При цьому суд апеляційної інстанції, вірно встановивши обставини, які входять до предмету доказування, зокрема, щодо наявності правових підстав для відшкодування збитків по Договору-1 в частині неналежного виконання ремонту одного електродвигуна та по Договору-2 щодо неналежного ремонту статора електродвигуна, що є підставою для стягнення збитків на підставі частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, помилково застосував у частині неналежного виконання зобов'язань по Договору-1 положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачений аванс 13 200,00 грн по Договору-1 за переданий у ремонт електродвигун є складовою збитків, які підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

114. Отже, здійснивши перегляд судових рішень в межах доводів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено обставини справи, які входять до предмету доказування, проте, не враховано положення частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України щодо права сторони частково відмовитися від зобов'язання, у зв'язку з чим невірно застосовано норми статті 1212 Цивільного кодексу України до відмови Замовника від зобов'язання по Договору-1 в частині ремонту одного електродвигуна з підстав, передбачених частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України, які підлягають стягненню як збитки.

115. Зазначене дає підстави для висновку, що у даній справі, з урахуванням підстав позову, по Договору-1 в частині односторонньої відмови від зобов'язання по ремонту трьох двигунів, відповідно до частини 4 статті 849, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 39 600,00 грн, як безпідставно набуті кошти; по Договору-1 в частині ремонту одного електродвигуна та по Договору-2 щодо ремонту статора електродвигуна, відповідно до частини 3 статті 858, статті 22 Цивільного кодексу України, статей 220, 224 Господарського кодексу України, підлягають стягнення 13 200,00 грн та 35 616,00 грн відповідно, як збитки.

116. Однак зазначені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, не призвели до ухвалення цим судом неправильного по суті спору рішення у цій справі, що відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, проте є підставою для зміни мотивувальної частини щодо правильного застосування норм матеріального права з підстав викладених у цій постанові, та резолютивної частини постанови в частині помилкового визначення правової природи задоволеної до стягнення суми, як "основного боргу", з викладених вище мотивів.

117. Колегією суддів не приймаються доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 35-36 цієї постанови щодо неоднакового застосування судами норм матеріального права, а саме, положень статті 1212 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору підряду з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, з посиланням на різне застосування вказаних правових норм у постановах Верховного Суду у справах: №922/2982/18, №926/107/19, №916/1701/18, №904/5265/18, №907/897/17, №910/8103/16, №910/9072/17, №924/926/19, №916/1577/19, з огляду на таке.

117.1. Проаналізувавши зміст судових рішень у цих справах з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

117.2. Так, у справі № 907/897/17 спір виник з приводу недоліків якості матеріалів, які використовувались Підрядником при виконанні робіт, Замовник відмовився в односторонньому порядку від договору підряду, на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та просив стягнути з Підрядника збитки; за недоведеністю недоліків використаного Підрядником матеріалу, а отже і складових збитків, у задоволенні позовних вимог відмовлено; положення статті 1212 Цивільного кодексу України не були підставою позовних вимог;

у справі № 926/107/19 позов заявлено Підрядником про стягнення збитків з Замовника, з посиланням на положення частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України; судами встановлено, що договір підряду було розірвано Замовником з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а саме, у зв'язку з неналежним виконанням Підрядником умов договору щодо своєчасного початку виконання відповідних робіт, що виключає стягнення із Замовника на користь Підрядника заявлених до стягнення збитків;

у справах № 916/1701/18 та № 910/9072/17 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення попередню оплату (аванс) по договору підряду; судами відмовлено у задоволенні заявлених до стягнення сум, оскільки сторонами не надано доказів припинення зобов'язань між сторонами, які виникли з договору підряду;

у справі № 922/2982/18 Замовник звернувся з позовом про повернення авансового платежу за договором підряду, як заборгованості; відмовляючи в позові, суди, з урахуванням предмета та підстав позовних вимог, дійшли висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов'язань, або стягнути завдані порушенням зобов'язання збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору;

у справі №904/5265/18 Замовник звернувся з позовом про стягнення з Підрядника авансу по договору підряду на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України; відмовляючи у позові, суди виходили з того, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України не застосовуються у спірних правовідносинах, оскільки регулюють відносини купівлі-продажу, а в даному випадку між сторонами має місце спір, який виник з договору підряду; Верховний Суд залишаючи без змін судові рішення про відмову в позові виходив з того, що, так як апеляційним судом при перегляді цієї справи не було встановлено, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України умов для односторонньої відмови Замовника від договору підряду, а договірний характер відносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, тому правильним у даному спорі є висновок саме апеляційного суду про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог;

у справі 910/8103/16 спір розглядався між Підрядником та Виконавцем: за первісним позовом про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором субпідряду; за зустрічним позовом про стягнення боргу, пені та відшкодування збитків заподіяних односторонньою відмовою від Договору субпідряду; за результатами розгляду справи первісний позов задоволено частково. стягнуто з Виконавця на користь Підрядника 1 000,00 грн пені та 1 000,00 грн штрафу. У зустрічному позові відмовлено повністю. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду констатував не встановлення судами попередніх інстанцій істотних для вирішення спору обставин, які зумовили використання Відповідачем права на відмову від договору в односторонньому порядку, та обставин, які б зумовили настання відповідних наслідків, врегульованих цивільним законодавством;

у справі №916/1577/19 розглядався спір про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення коштів на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України; відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що правовідносини сторін склалися на підставі договору про надання послуг, тобто, між сторонами існують договірні правовідносини, що виключає застосування норм статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України;

у справі №924/926/19 за результатами касаційного перегляду прийнято ухвалу, яка, в силу положень частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 4 статті 236, пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не відноситься до процесуальних рішень Верховного Суду, висновки у яких враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, тому обґрунтування касаційної скарги посиланням на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду, визнається безпідставним.

117.3. Отже, зі змісту перелічених судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є різними, у зв'язку з чим є різними і висновки, зроблені судами за наслідками перегляду таких справ.

117.4. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, стосуються судових рішень (справ), правовідносини у яких не є подібними, а отже відсутні правові підстави для перегляду судових рішень у даній справі з підстав неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

118. Щодо оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

118.1. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 310 ГПК України.

118.2. Зокрема, згідно з частинами 1 , 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

118.3. У касаційній скарзі заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: протоколу вимірі від 21.11.2013, акта пробного пуску електродвигуна від 17.12.2013 та протоколу вимірів від 17.12.2013, акта вводу в експлуатацію від 11.08.2014 та акта візуального огляду від 11.08.2014, листа Позивача вих. №17-09/3361 від 14.11.2014 та Дефектного акта № 7 від 12.11.2014, листа Позивача вих. № 17-09/1918 від 04.07.2017.

118.4. Положеннями статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

118.5. Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

118.6. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від
12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

118.7. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

118.8. У даній справі таким допустимим доказом, на підставі якого суд апеляційної інстанції встановив обставини, якими підтверджується неналежне виконання ремонтних робіт, є висновок судової експертизи, що передбачено частиною 4 статті 853 Цивільного кодексу України.

118.9. Аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, встановлення судом неналежного виконання Підрядником ремонтних робіт по Договору-1 та 2 на підставі недопустимих доказів, про які зазначено у касаційній скарзі, фактично є незгодою відповідача з оцінкою суду доказів у справі, які оцінювались судом у їх сукупності з іншими доказами, а не лише на підставі зазначених скаржником.

118.10. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, оскільки суд апеляційної інстанції, дослідивши надані сторонами в справі докази в їх сукупності, дійшов відповідних висновків, а отже вказані доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

118.11 Таким чином, в ході здійснення касаційного провадження у даній справі не підтвердилися доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції встановив суттєві обставини на підставі недопустимих доказів, а тому не підтверджується у даному випадку і підстава касаційного оскарження, що визначена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

119. Інші доводи касаційної скарги також спрямовані на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

120. З огляду на зазначене у пунктах 84-120 цієї постанови, враховуючи помилкове застосування частини 4 статті 849, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України при стягненні коштів по Договору-1 в частині ремонту електродвигуна, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про зміну мотивувальної частини постанови, виклавши її в редакції цієї постанови, та зміну її резолютивної частини шляхом виключення слів "основного боргу".

121. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті спору, але з мотивів, викладених у даній постанові, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду

122. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

123. Положеннями статті 311 ГПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

124. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції частково неправильно застосовано норми матеріального права, однак, зазначене не призвело до ухвалення цим судом неправильного по суті спору судового рішення у цій справі, Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову шляхом зміни мотивувальної частини з викладенням її в редакції цієї постанови та зміни резолютивної частини шляхом виключення слів "основного боргу".

125. Отже, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни судових рішень з мотивів наведених у цій постанові.

Щодо судових витрат

126. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №904/7804/16 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а з резолютивної частини постанови виключити слова "основного боргу".

3. В іншій частині Постанову Центрального апеляційного господарського суду від
12.03.2020 у справі №904/7804/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.