Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 580/831/19

касаційне провадження № К/9901/26205/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 (суддя Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправною і скасувати вимогу Управління про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-753-53.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, вид професійної діяльності - діяльність у сфері права, є особою з інвалідністю 2 групи та відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з 08.02.2017 звільнений від сплати за себе єдиного соціального внеску, відтак нарахування відповідачем єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та винесення вимоги про сплату боргу є необґрунтованим.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску, який було нараховано податковим органом виходячи із мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску, як для особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та отримує дохід від цієї діяльності, з урахуванням тієї обставини, що у вказані періоди платником не було отримано доходу, яку позивачем не було сплачено своєчасно, тому оскаржувана позивачем вимога є законною та обґрунтованою. Доводи позивача про не здійснення ним адвокатської діяльності не прийняті судами, оскільки позивачем не було подано заяву про зняття з обліку у зв`язку із зупиненням професійної діяльності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач доводить, що він у перевіряємий період не займався адвокатською діяльністю, а тому не отримував дохід, що свідчить про безпідставне нарахування йому відповідачем єдиного внеску та прийняття вимоги про сплату боргу. Скаржник зауважує, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, його видом професійної діяльності є діяльність у сфері права, є особою з інвалідністю 2 групи та відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного соціального внеску, відтак нарахування відповідачем єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу є необґрунтованим. Крім того, скаржник зазначає, що даний спір, на його переконання, є ідентичним (подібним) до зразкової справи № 520/3939/19, проте суди попередніх інстанцій не надали цьому будь-якої правової оцінки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.10.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.07.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 24.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступного висновку.

У справі, що розглядається, суди встановили, позивач зареєстрований 29.10.2008 як фізична особа-підприємець, видом діяльності є діяльність у сфері права за КВЕД 69.10.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 28.05.2012 №545232 позивач з 01.01.2012 є платником єдиного податку за ставкою 5%, 3 група.

З 09.04.2012 позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Також, згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 539026 ОСОБА_1 з 08.02.2017 встановлено 2 групу інвалідності, а 28.03.2017 ОСОБА_1 було видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 за видом пенсії: по інвалідності.

З часу отримання статусу інваліда (з березня 2017 року) ОСОБА_1 не сплачував єдиний соціальний внесок.

Відповідно до відомостей з баз даних контролюючого органу позивачу з 07.02.2018 встановлено ознаку провадження незалежної професійної діяльності.

06.11.2018 контролюючим органом прийнято вимогу №Ф-753-53 про сплату недоїмки у сумі 6552,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження вимоги рішенням ДФС України від 22.02.2019 №8844/6/99-99-11-05-02-25 оскаржувану вимогу залишено без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609, який набув чинності з 06.08.2011), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, що отримує позивач, який є пенсіонером за інвалідністю, соціальну допомогу від Фонду соціального страхування або Управління праці та соціального захисту населення, що є обов`язковою умовою для звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на ідентичність (подібність) спору у даній справі до зразкової справи № 520/3939/19, Верховний Суд вказує, що ознаками, властивими вказаній зразковій справі, не були обставини наявності у позивача статусу пенсіонера по інвалідності.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк