Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №804/5218/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/5218/16

адміністративне провадження №К/9901/48467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя: Рябчук О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (судді: Божко Л.А. (головуючий), Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі №804/5218/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернулась до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.06.2016 № 0004941303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов'язаннями на суму 11 893,90 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 973,48 грн, № 0004931303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є податковими агентами, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки останнім жодним чином не обґрунтовано сум заниження податкових зобов'язань.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, позов Підприємця задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом безпідставно з огляду на ненадання відповідачем доказів, що свідчать про допущені позивачем порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 1072/1303/25411012074 від 25.05.2016, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 11 893,90 грн;

- п. 51.1 ст. 51. пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині ненадання відомостей щодо сум доходів, виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за І кв. - ІІ кв. 2014 року, ІV кв. 2015 року та не повного відображення відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам за ІІІ кв. - ІV кв. 2014 року, І кв. - ІІІ кв. 2015 року;

- п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 22 220,80 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що платником податку безпідставно віднесено до складу витрат вартість товару у сумі 213 535,57 грн, у т.ч.: оплата за який у звітному періоді не проводилась (2014 рік - 18 237,82 грн, 2015 рік - 166 546,81 грн); який станом на 31.12.2014 та 31.12.2015 фактично оплачений та отриманий, проте не реалізований та знаходиться у залишках ТМЦ (2014 рік - 7 322,23 грн, 2015 рік - 21 428,71 грн).

Також Фізичною особою-підприємцем безпідставно віднесено до складу інших витрат вартість послуг у сумі 59 905,99 грн, які, на думку контролюючого органу, документально не підтверджені та оплата за які у звітному періоді не проводилась (2014 рік - 32 763,79 грн, 2015 рік - 27 142,20 грн).

Таким чином, позивачем безпідставно завищено склад валових витрат на загальну суму 273 441,56 грн.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку 5 та додатку Ф 4 відповідно до податкової декларації за 2014 та 2015 роки встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 111 403,14 грн та завищення загального оподатковуваного доходу на загальну суму 162 038,42 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, висновків зазначених у ньому та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0004941303 та № 0004931303.

Судами також встановлено, що в акті перевірки № 1072/1303/25411012074 від 25.05.2016, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємця, зазначено загальні суми завищення витрат та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки без наведення детального розрахунку, не вказано, по яким саме господарським операціям, з якими контрагентами встановлено порушення і якими первинними документами підтверджується. Вказаний акт перевірки не містить посилань на первинні документи, які були досліджені під час проведення перевірки з зазначенням номера, дати складання документа, господарської операції, контрагентів тощо.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на висновки акту перевірки щодо порушень позивачем норм податкового законодавства. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі та в запереченні на позовну заяву відповідачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Підприємцем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 16.1.2 пункт 16.1 статті 16.

Платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 138.2 статті 138 (до 01.01.2015).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 (до 01.01.2015).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 163.1 статті 163.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

10.6. Пункт 176.2 статті 176.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

10.7. Пункт 177.2 статті 177.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

10.8. Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів

12. Об'єктом оподаткування податком не доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.

13. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

14. Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

18. Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги Підприємця про скасування податкових повідомлень - рішень, враховуючи ненадання контролюючим органом під час розгляду справи як в суді першої та апеляційної інстанції відповідних, обґрунтувань та належних доказів щодо встановлених під час проведення перевірки порушень, враховуючи також, те, що акт перевірки не містить посилань на первинні документи, які були досліджені під час проведення перевірки з зазначенням номера, дати складання документа, господарської операції, контрагентів тощо, а також те, що в акті перевірки, запереченнях та апеляційній скарзі відповідача зазначені загальні суми завищення витрат та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки без наведення детального розрахунку, суди надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішень) та дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності тверджень контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, а відповідно і про неправомірність збільшення позивачу сум грошових зобов'язань, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням наданих доказів та доводів як позивача так і відповідача, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем норм податкового законодавства.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 804/5218/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду