Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

Київ

справа №816/1495/17

адміністративне провадження №К/9901/35218/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Держпраці у Полтавській області (далі - Управління) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (суддя Донець Л.О.) у справі за позовом Управління до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

встановив:

У вересні 2017 року Управління звернулося до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у зазначеній справі.

Цю апеляційну скаргу Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2017 року залишив без руху у зв'язку із несплатою судового збору.

23 жовтня 2017 року Управління надіслало клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із тим, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ частину першу статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) доповнено пунктом 20, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняється центральний орган влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання відмовив, апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Управління не погодилося із цим рішенням і звернулося із касаційною скаргою з вимогами скасувати це рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги послалося на те, що Управління на час звернення до апеляційного суду звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що згідно із зазначеною нормою від сплати судового збору звільнено лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. На думку скаржника, територіальні органи Держпраці реалізують повноваження центрального органу виконавчої влади Держпраці, тому від сплати судового збору звільнені й вони.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Судовий збір - це грошова сума, яка сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначено законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є Державна служба України з питань праці (Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96).

ГУ Держпраці є територіальним органом Держпраці (Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27 березня 2015 року № 340 [зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883]).

Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» також чітко розмежовує статус центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів, які йому підпорядковані, і які є окремими юридичними особами публічного права і діють в межах повноважень визначених положеннями.

Оскільки законодавець у пункті 20 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI визначив коло суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, і серед цих суб'єктів не зазначено територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, якими є Головні управління Держпраці в області, а ця норма Закону є чіткою і не передбачає більш ширшого її тлумачення, то колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, касаційну скаргу Управління потрібно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко