Історія справи
Ухвала КАС ВП від 29.05.2018 року у справі №812/626/16
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2018 року
Київ
справа №812/626/16
адміністративне провадження №К/9901/11323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №812/626/16
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді - Чиркіна С.М та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді - Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною відмову Територіального управління державної судової адміністрацій України в Луганській області від 29.03.2016 року №516/16 у виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою позивача;
1.2. зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі рішення Луганської обласної ради народних депутатів скликання від 18 березня 1993 року, позивача було обрано народним суддею Лисичанського міського народного суду та в подальшому в установленому порядку було обрано суддею безстроково. 25.05.2015 у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на посаді судді, звернулася до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку.
У зв'язку із тривалістю процедури лише 12 листопада 2015 року була прийнята Постанова Верховної Ради України № 788-УІІІ про її звільнення.
Відповідач відмовив у виплаті вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат з посиланням на відсутність в законі норми яка-б передбачала спірну виплату.
З рішенням відповідача не згодна, оскільки передбачена статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», гарантія у вигляді вихідної допомоги не може бути скасована при прийнятті нових законів, оскільки вони не можуть обмежувати права та гарантії судді.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки на день припинення її повноважень як судді стаття 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI в редакції від 07 липня 2010 року, яка передбачала право на отримання вихідної допомоги, була виключена, а інші законодавчі акти такої виплати не передбачали.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - без змін.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Враховуючи те, що на момент звільнення позивача у відставку законодавством не було передбачено виплату вихідної допомоги суддям, які ідуть у відставку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 вересня 2016 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року.
9. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
11.1. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
11.2. Позивач має двадцять років необхідного стажу роботи на посаді судді, а отже і право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання набула у березні 2013 року під час дії частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
11.3. Судами не досліджено, що, працюючи на посаді судді, позивач неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у зв'язку із хворобою серця, потребує постійного медикаментозного лікування і придбання дорогих ліків.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Рішенням Луганської обласної ради народних депутатів 11 сесії 21 скликання від 18 березня 1993 року, позивача обрано народним суддею Лисичанського міського народного суду (а.с. 7), та, в подальшому, призначено суддею безстроково ( а.с. 10-11).
13. Згідно із інформацією, зазначеною у позовній заяві, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на посаді судді, а саме 65 років, 25 травня 2015 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції України з відповідною заявою про відставку.
14. Рішенням Вищої ради юстиції України від 06 серпня 2015 року № 377/0/15-15 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Лисичанського міського суду Луганської області.
15. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ «Про звільнення суддів», відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, позивача звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.
16. Згідно копії трудової книжки 30 листопада 2015 року відповідно до наказу № 9 позивача відраховано зі штату Лисичанського міського суду Луганської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку ( а.с. 11).
17. 16 березня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді Лисичанського міського суду, у зв'язку з відставкою.
18. Листом від 29.03.2016 № 516/16 відповідач відмовив у задоволені заяви позивача про виплату вихідної допомоги у зв'язку із відсутністю на момент звільнення статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон України № 2453), яка раніше передбачала виплату вихідної допомоги (а.с. 8).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
19. Конституція України в редакції від 02.03.2014 року (чинна на момент винесення постанови про звільнення позивача).
19.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19.2. Пункт 9 частини 4 статті 126. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
19.3. Стаття 58. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
20. Кодекс адміністративного судочинства України.
20.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону №2453-VI від 07.07.2010 року (чинній на момент перебування позивача на посаді судді).
21.1. Стаття 136. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
22. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
22.1. Стаття 109. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку.
22.2. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
22.3. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
22.4. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
22.5. Стаття 100. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
22.6. Стаття 111. порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
22.7. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
23.1. Пунктом 28 розділу II виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
24. Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).
24.1. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, п'ята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина п'ята статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина сьома статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина друга статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина друга статті 127).
24.2. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
24.3. Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України. Одержання суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання не може залежати від виконання ним іншої, зокрема оплачуваної, роботи. Законодавець може передбачати випадки припинення призначення та виплати (або часткової виплати) щомісячного довічного грошового утримання суддів, але тільки з підстав, що прямо впливають на статус суддів (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді або припинення відставки у зв'язку з повторним обранням на посаду судді тощо).
V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.
27. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
28. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
29. У постанові Верховного Суду України №21-635а15 від 16.11.2015 року суд дійшов висновку, що статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
30. Разом з тим, в контексті встановлених обставин у справі та їх значення для вирішення спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 19.11.2013 року №10-рп/2013, відповідно до якої вихідна допомога є разовою формою матеріальної допомоги при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.
Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим Парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
31. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме - виключено статтю 136 даного Закону, що закріплювала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
32. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
33. Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження позивача на посаді судді Лисичанського міського суду Луганської області припинилися 12 листопада 2015 року у зв'язку із прийняттям Постанови Верховної Ради України № 788-VІІІ «Про звільнення суддів». Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року).
34. Враховуючи, що на момент винесення постанови Верховної Ради України №788-VІІІ про звільнення позивача із посади судді норми статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які гарантували виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність підстав для виплати позивачу такої допомоги.
35. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
36. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
38. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді О.В.Білоус
І.Л.Желтобрюх
page
telegram
viber
youtube
