Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа №819/548/16

касаційне провадження №К/9901/33140/18

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бучацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мартиць О. І.) від 25 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Сеник Р. П., судді: Хобор Р. Б., Попко Я. С.) від 04 жовтня 2016 року у справі № 819/548/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Козівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі правонаступник - Бучацька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 27 листопада 2015 року № 018/22/018/22/ НОМЕР_1 .

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 27 липня 2015 року № 018/22/ НОМЕР_1 прийняте обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях за відсутності доказів, які підтверджують обставини справи, викладені в матеріалах кримінального провадження від 12 січня 2015 року № 32015210000000004.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Бучацька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги Бучацька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області стверджує, що у матеріалах справи, на підставі яких прийняте спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 27 листопада 2015 року № 018/22/018/22/ НОМЕР_1 , міститься достатньо доказів щодо реалізації ФОП ОСОБА_1 фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 лютого 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 квітня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Козівській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як платник податків.

27 листопада 2015 року відповідно до ст. 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) начальником Козівської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято рішення № 018/22/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за зберігання, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку згідно абз. 15 ч. 2 ст. 17 цього Закону.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок експерта від 23 березня 2015 року № 1.1-145/15, у якому зазначено, що десять смужок паперу, які схожі на марки акцизного податку з однаковим серійним номером 04 АААО 044362, що були відклеєні з десяти скляних пляшок ємкістю 0,5 л., придбаних 05 березня 2015 року в ході проведення оперативної закупки в межах кримінального провадження № 32015210000000004, виготовлені не на державному спеціалізованому підприємстві, що повинно здійснювати їх випуск.

Не погоджуючись із таким рішенням, 09 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подала скаргу до ГУ ДФС у Тернопільській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 27 листопада 2015 року № 018/22/ НОМЕР_1 .

Рішенням ГУ ДФС у Тернопільській області від 05 лютого 2016 року № 22/6/19-00-10-01-06/1041 скаргу позивачки залишено без задоволення.

В подальшому, 12 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до ДФС України зі скаргою про скасування вказаного вище рішення про застосування фінансових санкцій та рішення ГУ ДФС у Тернопільській області, прийняте за розглядом скарги від 05 лютого 2016 року № 22/6/19-00-10-01-06/1041.

Рішенням ДФС України від 26 лютого 2016 року № 2106/г/99-99-10-01-02-25 скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 27 листопада 2015 року за № 018/22/ НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Тернопільській області, прийняте за розглядом первинної скарги - без змін.

Вважаючи рішення відповідача від 27 листопада 2015 року № 018/22/НОМЕР_1 протиправним, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки кримінальне провадження від 12 січня 2015 року № 32015210000000004 було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України (далі - КК України), то відсутні й підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 17 000,00 грн за зберігання, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 27 листопада 2015 року № 018/22/018/22/НОМЕР_2 з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом № 481/95-ВР та Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251).

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 14.1.107 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

За приписами п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР установлено відповідальність за порушення норм цього Закону, зокрема, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000,00 гривень (абз.15).

Тобто, вказаними вище законодавчими нормами не передбачено доказової бази та переліку документів, що складаються правоохоронними, податковими органами, які є достатніми для підтвердження факту зберігання, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Крім того, Закон № 481/95-ВР не пов`язує відповідальність суб`єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або підробленими марками акцизного податку, а визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 17 цього Закону, є сам факт продажу фальсифікованого товару особою за місцем проведення господарської діяльності.

При цьому, слід врахувати й те, що факт порушення законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, встановлюється посадовою особою податкового органу при проведенні перевірки, про що складається відповідний акт. В такому акті викладається зміст порушення та вказуються конкретні норми законодавства, які були порушені.

Як убачається з матеріалів справи, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 22 листопада 2015 року, винесеної заступником начальника слідчого відділу Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Олексів Г. С., кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2015 року за № 32015210000000004 - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України.

Так, у цій постанові зазначено, що матеріалами кримінального провадження не здобуто достатніх доказів, що ФОП ОСОБА_1 умисно незаконно зберігала, збувала підроблені марки акцизного збору. Також, неможливо встановити й факт незаконного збуту ФОП ОСОБА_1 30 грудня 2014 року ОСОБА_2 з торгового об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 незаконно виготовлених алкогольних напоїв з етикетками горілки «Горілка пшенична Олександрія» ємкістю 0,5 л. кожна по ціні 15 грн за одну пляшку на загальну суму 75 грн, горловини яких обклеєні марками акцизного податку з ознаками їх підробки. При цьому, встановити, ким саме були підроблені, збуті акцизні марки, які вилучені у ОСОБА_2 у загальній кількості 14 акцизних марок із серійним номером 04 АААО 044362 07/14, не представилося можливим.

За приписами ч. 6 ст. 78 КАС України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена така ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, ч 7 згаданої статті установлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що обставини, встановлені у межах кримінального провадження, не є обов`язковими під час розгляду справи щодо застосування до особи адміністративної відповідальності, а закриття кримінального провадження не є підставою для звільнення суб`єкта господарювання від юридичної відповідальності або скасування відповідного рішення про застосування фінансових санкцій, у тому випадку, якщо судом було встановлено інші обставини, які підтверджують факт порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Так, дійсно відповідно до постанови від 22 листопада 2015 року кримінальне провадження, розпочате стосовно ФОП ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Поряд з цим, у вказаній постанові зроблено висновок, що у діях невстановлених осіб, що виразилися у виготовленні та збуті 14 підроблених акцизних марок із серійним номером 04 АААО 044362 07/14, формально міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, проте через свою малозначність ці дії не становлять суспільної небезпеки, не заподіяли істотної шкоди суспільству та державі, а тому не є злочином.

Суд зазначає, що згадана постанова є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони саме цією особою умисно.

Однак, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не звернув увагу на склад правопорушень, які охоплюються диспозицією ст. 17 Закон № 481/95-ВР та ст. 199 КК України, зокрема, що предметом розгляду даної справи є правомірність рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивачки, як суб`єкта господарювання, за порушення вимог Закону № 481/95-ВР (реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку). Тобто, суди попередніх інстанцій не зробили висновок щодо того, чи охоплюються обставини, встановлені у цій справі, диспозицією ч. 1 ст. 199 КК України.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилається на факт проведення 05 березня 2015 року оперативної закупки алкогольних напоїв за місцем реалізації господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , протокол від 05 березня 2015 року про вручення грошових купюр ОСОБА_2 (особа, яка здійснювала контрольну закупку), протокол від 05 березня 2015 року про огляд та вилучення 10 підроблених скляних пляшок алкогольного напою «горілка Пшенична» та висновок експерта від 23 березня 2015 року № 1.1-145/15.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожному доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожному доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченої копії, якщо інше не визначено цим Законом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 27 листопада 2015 року № 018/22/ НОМЕР_1 став висновок експерта від 23 березня 2015 року № 1.1-145/15, відповідно до якого встановлено, що десять смужок паперу, які схожі на марки акцизного податку з однаковим серійним номером 04 АААО 044362, що були відклеєні з десяти скляних пляшок ємкістю 0,5 л., придбаних 05 березня 2015 року в ході проведення оперативної закупки в межах кримінального провадження № 32015210000000004, виготовлені не на державному спеціалізованому підприємстві, що повинно здійснювати їх випуск.

Однак, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не було надано достатньої та обґрунтованої оцінки доводам податкового органу стосовно висновку експерта від 23 березня 2015 року № 1.1-145/15. Крім того, судами не було й вмотивовано відхилено такий доказ у цій справі.

Також, 05 березня 2015 року було здійснено оперативну закупку алкогольних напоїв за місцем проведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

05 березня 2015 року старшим оперуповноваженим з ОВС ВПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області старшим лейтенантом податкової міліції Кадлобіцьким В. І. було складно протокол про вручення ОСОБА_2 грошової купюри номіналом 200 (двісті) грн серії КЙ № 0125009 для проведення оперативної закупки алкогольних напоїв в громадянки ОСОБА_4 за місцем проведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний протокол був складений в приміщенні службового кабінету оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області № 819, що знаходиться за адресою: вул. Білецька, 1 у м. Тернопіль.

Цього ж дня, старшим оперуповноваженим з ОВС ВПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області старшим лейтенантом податкової міліції Кадлобіцьким В. І. в присутності понятих з 16 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв. проведено огляд та вилучення речей, які знаходяться в ОСОБА_2 , а саме: десяти скляних пляшок, ємкістю по 0.5 л. заповнених рідиною прозорого кольору з етикетками «горілка Пшенична», виробник «Олександрія - БЛІГ», горловини яких обклеєні смужками паперу схожими на марки акцизного податку із однаковими написами 04 АААО 044362 07/14 14,106 грн (протокол огляду та вилучення від 05 березня 2015 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій надаючи правову оцінку вказаним обставинам зазначили, що належних доказів, які б підтверджували придбання ОСОБА_2 підроблених алкогольних напоїв у громадянки ОСОБА_4 за місцем проведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) під час розгляду цієї справи відповідачем надано не було.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи такий висновок суди попередніх інстанцій обмежилися лише доводами позовної заяви та матеріалами кримінального провадження № 32015210000000004. При цьому, судами не було поставлено питання про допит у якості свідка особу, яка здійснювала таку закупівлю ( ОСОБА_2 ), та особу, у якої останній, нібито, придбав фальсифікований товар ( ОСОБА_4 ).

Також, судами попередніх інстанцій не оцінено як доказ протокол огляду та вилучення від 05 березня 2015 року з точки зору його належності, допустимості та достовірності. При цьому, податковий орган посилався на цей доказ як в запереченнях на позовну заяву, так і в своїй апеляційній скарзі.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не надано й оцінки тому факту, що оперативна закупка була здійснена 05 березня 2015 року, а висновок експерта складений лише 23 березня 2015 року.

За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 725/254/16-а.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно надати оцінку аргументам відповідача, викладених у його запереченнях та апеляційній скарзі, зокрема, висновку експерта від 23 березня 2015 року № 1.1-145/15, на підставі якого було винесено спірне рішення про застосування фінансових санкцій, та протоколу огляду та вилучення від 05 березня 2015 року. Крім того, суду слід дослідити питання збереження вилученого товару (десять скляних пляшок, ємкістю по 0.5 л. заповнених рідиною прозорого кольору з етикетками «горілка Пшенична», виробник «Олександрія - БЛІГ») з врахуванням того, що оперативна закупка здійснена 05 березня 2015 року, а висновок експерта складено лише 23 березня 2015 року. Також суду необхідно обговорити питання допиту в якості свідків, осіб які причетні до оперативної закупки і вилучення товару, та надати оцінку їх поясненням у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Бучацької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бучацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк