Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2020 року у справі №620/1879/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №620/1879/19

адміністративне провадження №К/9901/3272/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/1879/19

за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Зайця О.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ), де просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, щодо не надання відпустки за заявою від 03 червня 2019 року;

1.2. зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України надати відпустку згідно поданої заяви від 03 червня 2019 року;

1.3. стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України матеріальної шкоди в сумі 67 449,00 грн та моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03 червня 2019 року він звернувся до Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з заявою про надання невикористаної частини основної щорічної відпустки, тривалістю 11 календарних днів, з 10 червня 2019 року, однак вказану відпустку не отримав. Вважає, ненадання відпустки протиправною бездіяльністю, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на 2019 рік у Державній архітектурно-будівельній інспекції України було затверджено графік відпусток, згідно з яким позивач мав використати свою основну щорічну відпустку у січні 2019 року, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність ДАБІ щодо ненадання відпустки позивачу.

7. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява позивача про надання відпустки не була погоджена безпосереднім керівником - начальником Управління Держархбудінспекції у Чернігівській області Андреєвою Т.В. та доводи про наявність пільг, передбачених пунктом 17 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не спростовують факт того, що основна щорічна відпустка позивача відповідно до графіку відпусток на 2019 рік у Державній архітектурно-будівельній інспекції України визначена на січень 2019 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 29 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвали нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що Закон Україн «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно пункту 17 частини 1 статті 13 якого особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час є спеціальною нормою яка регулює спірні правовідносини щодо надання позивачу щорічної відпустки.

10. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за цією касаційної скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 квітня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. 13 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де посилається на не обґрунтованість доводів цієї касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні повністю, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

13. З червня 2015 року, позивач працює в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області.

14. 03 червня 2019 року позивач звернувся до Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з заявою про надання невикористаної частини основної щорічної відпустки, тривалістю 11 календарних днів, з 10 червня 2019 року, оскільки ним була придбана путівка для відпочинку з родиною на узбережжі Індійського океану.

15. Проте, станом на 10 червня 2019 року наказу про надання ОСОБА_1 вказаної відпустки та доведення його до відома зроблено не було, що унеможливило скористатися придбаними послугами туристичного оператора та відпочити з родиною за кордоном.

16. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

19. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

20. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всі аргументам учасників справи.

21. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

24. Згідно зі статтею 57 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

25. При цьому, за змістом статті 59 Закону України «Про державну службу», щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

26. Загальні умови, тривалість та порядок надання відпусток урегульовано нормами Кодекса законів про працю України (далі - КЗпП) і Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).

27. За змістом статі 74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

28. Згідно із статтею 79 КЗпП черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

29. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

30. Стаття 80 КЗпП визначає, що відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов`язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв`язку з навчанням.

31. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону №504/96-ВР.

32. Таким чином, при перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником та власником.

33. Положеннями частин 10, 11 статті 10 Закону №504/96-ВР черговість надання відпусток визначаються графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

34. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

35. Пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" обумовлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

36. Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний службовець наділений правом ініціювання надання йому щорічної невикористаної відпустки у будь-який час відповідного робочого року у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, який узгоджується між працівником та уповноваженим органом, який зобов`язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

37. З матеріалів справи слідує, що з червня 2015 року, позивач працював в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області.

38. З 2014 року позивач набув статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

39. З наявної в матеріалах справи копії наказу від 14 червня 2019 року № 259 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 » слідує, що позивача звільнено 18 червня 2019 року з посади завідувача сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області з виплатою грошової компенсації за невикористані 11 календарних днів щорічної основної відпустки.

40. Правовідносини у цій справі пов`язані з проходженням ОСОБА_1 державної служби, зміст яких зводиться до неправомірної, на думку позивача, бездіяльності в ненаданні йому частини основної щорічної відпустки у зручний для нього час як особі з інвалідністю внаслідок війни.

41. Таким чином, враховуючи, що спірні відносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем державної служби, порядок її проходження визначає Закон № 889-VIII згідно приписів якого щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

42. 03 червня 2016 року ОСОБА_1 написав заяву на ім`я голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України про надання йому невикористаної частини основної щорічної відпустки тривалістю 11 календарних днів з 10 червня 2019 року.

43. Матеріали справи не містять доказів, що перенесення невикористаної згідно графіку щорічної відпустки на новий термін, зокрема, на період зазначений у заяві позивача від 03 червня 2019 року, був узгоджений із власником або уповноваженим ним органом.

44. Судами встановлено, що при формуванні графіка відпусток на 2019 рік позивач виявив бажання використати основну відпустку у січні 2019 року, щорічну додаткову у серпні 2019 року, пільгову у лютому 2019 року. Графік основних відпусток працівників Державної архітектурно-будівельної інспекції України у 2019 році був затверджений 28 грудня 2018 року.

45. Отже, наведене свідчить, що позивачу було відомо про формування вказаного графіка, при цьому зауваження щодо терміну відпусток з боку позивача відсутні.

46. Аналіз наведених правових норм свідчить, що відпустки державним службовцям надаються з обов`язковим дотриманням графіка відпусток, який затверджується власником або уповноваженим ним органом. При цьому реалізація пільг з надання відпустки у зручний для учасника бойових дій час здійснюється саме на стадії складання та погодження відповідного графіку.

47. Так, дійсно пункт 13 частини першої статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає пільги для позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни з використання чергової щорічної відпустки у зручний для нього час, проте системний аналіз правових норм свідчить, що ця пільга реалізовується з урахуванням положень статей 79, 80 КЗпП та частин 10, 11 статті 10 Закону №504/96-ВР.

48. Крім того, заява позивача від 03 червня 2019 року про надання невикористаної частини щорічної відпустки не погоджена в установленому законом порядку керівником або уповноваженим ним органом. Як слідує зі змісту вказаної заяви, позивачем не зазначено підстав терміновості надання вказаної відпустки або наявності обставин, в силу яких позивачу необхідна така відпустка у термін не встановлений відповідним графіком відпусток.

49. Отже, Верховний Суд погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відпустки позивачу.

50. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

51. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

52. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

56. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

57. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

58. З огляду на результат касаційного розгляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М.Соколов

Судді Верховного Суду