Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №446/1400/17

адміністративне провадження №К/9901/64038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Татух Марії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 (колегія суддів: Улицький В.З., Гулид Р.М., Запотічний І.І.) у справі № 446/1400/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, треті особи - Голопристанська виправна колонія управління ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№7) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня, Личаківська виправна колонія управління ДПС України у Львівській області (№30), Львівська виправна колонія № 48, про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 травня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Татух М.Д. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року апеляційну скаргу повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на положення пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які надають право адвокату, під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти дії необхідні для належного надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, на підставі чого адвокатом Татух М.Д. було засвідчено копію довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2, яка видана та посвідчена Буським місцевим центром із надання вторинної правової допомоги. Крім того, представник позивача вказує, що судом першої інстанції було перевірено його повноваження та допущено до участі у справі як представника позивача, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції мав можливість встановити наявність у нього повноважень для представництва позивача у суді або у разі наявності сумніву, на виконання вимог статті 296 КАС України, залишити апеляційну скаргу без руху, для надання можливості усунути недоліки апеляційної скарги. Вказує на порушення права позивача доступу до правосуддя.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

13. Статтею 59 КАС України визначено документи, що підтверджують повноваження представників.

Згідно з пунктом 1 частини першої вищевказаної статті КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» повноваження адвоката для представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Статтею 25 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачені права суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Так, зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої вказаної статті суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право: представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення/наказу Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга від імені позивача підписана адвокатом Татух М.Д., яка на підтвердження своїх повноважень надала копію довіреності для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.05.2017, виданої Буським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яка засвідчена Татух М.Д.

Зі змісту вказаної довіреності слідує, що довіреність видана для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2., особі, яка належить до однієї з категорій, визначених пунктам 1-2, 8-12 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» - до використання всіх національних засобів правового захисту, а у випадках складення документів - до моменту завершення складення таких документів, зокрема, складання процесуальних документів.

Суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що ксерокопія довіреності, яка додана до апеляційної скарги, засвідчена підписом повіреної особи, а не довірителем, у зв`язку з чим не визнається судом належним чином оформленою, оскільки така форма посвідчення не є достовірним доказом уповноваження довірителем адвоката Татух М.Д. на представництво його інтересів у суді, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у матеріалах апеляційної скарги відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення позивача реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення через представника та, відповідно, обсяг повноважень, наданий цьому представнику.

Відповідно до положень частини другої статті 25 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Представник позивача є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1875 від 02.07.2012) і на нього поширюється дія Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Оскільки представник позивача у процесі здійснення адвокатської діяльності представляв інтереси ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, він, як адвокат, має право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії довіреності.

Окрім того, відповідно до абзацу 2 частини п`ятої статті 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Інших вимог до копій письмового документа процесуальний закон не містить.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі необґрунтовано не врахував, що згідно з положеннями статті 296 КАС України подання оригіналів документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, не передбачено та окремих спеціальних вимог для засвідчення копій не встановлено.

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що саме адвокат Татух М.Д. від імені позивача підписав позовну заяву у даній справі та на підтвердження своїх повноважень долучила до неї ті ж самі документи (копію довіреності від 14.05.2017), яка подана ним до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що повернення в даному випадку апеляційної скарги позивачеві на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України є проявом правового формалізму з боку суду при вирішенні питання відповідності апеляційної скарги вимогам закону, який обмежує право особи на розгляд її справи судом.

Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).

Відтак, згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Татух Марії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук