Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2019 року у справі №814/759/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа №814/759/16

адміністративне провадження №К/9901/11504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (суддя Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: Кравченка К.В., Градовського Ю.М., Лукянчук О.В.) у справі № 814/759/16 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії № 6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Національна поліція України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач-1, ГУНП в Миколаївській області), Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач-2, Жовтневий відділ Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області), Атестаційної комісії № 6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач-3, Атестаційна комісія), де третя особа - Національна поліція України (далі - НП України), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 21.03.2016 №47 о/с в частині його звільнення зі служби в поліції; поновити його на посаді оперуповноваженого Жовтневого відділення Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 21.03.2016 № 47 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновлено позивача на посаді оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.03.2016 по 13.07.2016 у сумі 13 768,37 гривень; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5364,39 гривень. Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 5364,39 гривень звернута до негайного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 18.04.2005 по 06.11.2015 на посадах: міліціонера-музиканта оркестру УМВС України в Миколаївській області; міліціонера 3-го взводу СРСМ «Грифон» УМВС України в Миколаївській області; оперуповноваженого СДБЕЗ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області; оперуповноваженого карного розшуку Первомайського СВМ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області; оперуповноваженого СКР Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області.

Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області від 07.11.2015 № 3 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) позивача призначено з присвоєнням спеціального звання старший лейтенант поліції на посаду оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції.

01.02.2016 ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 52, яким визначено провести атестування поліцейських та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУ НП України в Миколаївській області.

Позивач за результатами тестування на загальні здібності та навички набрав 36 з 60 можливих балів та в тестуванні на знання законодавства набрав 30 з 60 балів.

На підставі розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення 03.03.2016 Атестаційною комісією прийнято рішення, яке оформлене протоколом ОП №15.00004338.0021991, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись із висновком атестаційної комісії, позивач оскаржив його до Апеляційної атестаційної комісії.

За результатами розгляду скарги Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 3 прийнято рішення про її відхилення.

Наказом т.в.о начальника ГУНП в Миколаївській області від 21.03.2016 № 47 о/с відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII позивача звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність. Підстава - протокол атестаційної комісії від 03.03.2016 ОП № 15.00004338.0021991.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та про необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є необґрунтованим, не підтвердженим доказами та прийняте без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди, на порушення статей 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при розгляді цього позову досліджували обставини, які не мають значення для справи та неправильно застосували статтю 58 Закону № 580-VIII. Зазначає, що атестаційною комісією були з'ясовані та досліджені усі критерії, передбачені у пункті 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі - Інструкція № 1465), а судом зроблено безпідставний висновок про незаконність прийнятого рішення. Наголошували, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки і тому, що відповідно до протоколу Апеляційної атестаційної комісії скарга позивача була відхилена. Також зазначає, що чинне законодавство дає можливість атестаційним комісіям самостійно оцінювати відомості і приймати рішення щодо кожного конкретного працівника не лише в межах наданих до перевірки відомостей, а й керуючись власним переконанням щодо можливості проходження подальшої служби таким працівником. Додали, що позивач, попередньо зареєструвавшись через Інтернет, пройшов атестування в добровільному порядку.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ, жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції суди не встановили. Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішено на момент видання наказу про прийняття на службу.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийнятті на роботу. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII, повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України. У разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою працевлаштування на бажаній посаді. У той же час звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Твердження скаржника про те, що позивач не зміг довести належний рівень своїх знань та професіоналізму, внаслідок чого був визнаний комісією таким, що не відповідає вимогам поліцейського, Суд відхиляє, оскільки саме по собі проведення атестування щодо позивача відбулося без законних на те підстав.

Слід зауважити, що атестаційний лист позивача не містить негативної інформації стосовно нього; безпосередній керівник характеризує його виключно позитивно, в тому числі за його ділові та особисті риси.

Посилання скаржника на те, що позивач зареєструвався через Інтернет, а тому вважається таким, що пройшов атестування в добровільному порядку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки статтею 57 Закону №580-VІІІ не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Приписами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 ККАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець