ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №640/17821/21

адміністративне провадження № К/990/17735/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Радишевської О.Р.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року (головуючий суддя - А.Ю. Кучма судді: В.О. Аліменко, Л.В. Бєлова)

у справі №640/17821/21

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2021 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» ( далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», заявник) через свого представника подало заяву про забезпечення позовної заяви в адміністративній справі №640/17821/21 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( НКРЕКП, відповідач), в якій просило:

- вжити заходи з забезпечення позову шляхом заборони НКРЕКП здійснювати коригування (зменшення) складових частин витрат на послуги з розподілу електричної енергії, що включаються в розрахунок тарифу із застосуванням стимулюючого регулювання ПАТ «Запоріжжяобленерго`на 2022 рік, на суму 393 140, 22 тис. грн. (відповідно до проекту постанови сума із округленням 393 140 тис. грн.) (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 1 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860 та на суму 37 871,78 тис. грн (відповідно до проекту постанови сума із округленням 37 872 тис. грн.) (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 2 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову ПАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено.

Вжито заходи з забезпечення позову шляхом заборони НКРЕКП здійснювати коригування (зменшення) складових частин витрат на послуги з розподілу електричної енергії, що включаються в розрахунок тарифу із застосуванням стимулюючого регулювання ПАТ «Запоріжжяобленерго» на 2022 рік, на суму 393 140, 22 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 1 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860 та на суму 37 871,78 тис. грн (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 2 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860.

Задовольняючи заяву про забезпечення позовної заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго», суд першої інстанції виходив з того, що зворотного механізму повернення у попередній стан вже виконаних вимог спірної постанови не передбачено жодним нормативно-правовим актом і позивач буде позбавлений можливості збільшити цей тариф, а тому невжиття судом заходів з забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог товариства, унеможливить в майбутньому виконання судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу НКРЕКП задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» про забезпечення позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову ПАТ «Запоріжжяобленерго», суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у заявлений спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

12 липня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від ПАТ«Запоріжжяобленерго» ( далі - ПАТ«Запоріжжяобленерго», скаржник) надійшла касаційна скаргу, в якій скаржник, посилаючись на неправомірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року та залишити в силі Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі № 640/17821/21.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що неможливість виконання рішення суду підтверджується доказом - проектом постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання та обґрунтуванням щодо схвалення проекту рішення (постанови), відповідно до яких НКРЕКП планувало відкоригувати тариф у бік зменшення. Вказав, що у разі незабезпечення позову зменшення тарифу вже відбулося би, а зворотного механізму повернення у попередній стан вже виконаних вимог спірної постанови не передбачено жодним нормативно-правовим актом і він був би позбавлений можливості збільшити цей тариф.

Вказав, що заборона здійснювати зменшення коригування відповідно до пп1, 2 п. 3 Постанови НКРЕКП від 26.05.2021№ є заходом забезпечення позову, який цілком відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він вживається, та жодним чином не зупиняє та не перешкоджає процедурі встановлення тарифу на розподіл у 2022 році. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 826/10936/18.

Зауважив, що судом апеляційної інстанції не враховано, що застосування заходів забезпечення позову спрямовано виключно на збереження його існуючого становища до розгляду справи по суті та жодним чином не впливає на можливість реалізації суб`єктом владних повноважень його функцій. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2022 у справі №640/20670/21.

Вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано наявності ознак очевидної протиправності пп 1, 2 п. 3 Постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860, яка є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірне рішення встановлює загрозу спричинення для позивача негативних наслідків - обмеження джерел повного виконання інвестиційної програми, ремонтних робіт, дотримання структури тарифу у 2022 році.

08 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго". Витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/17821/21.

28 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII) Регулятор на своїх засіданнях розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

За приписами п.1-3 ч.5 ст.14 Закону № 1540-VIII голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Частиною 7 вказаної статті Закону № 1540-VIII визначено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1540-VIII підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, їх об`єднання, інші заінтересовані особи мають право подавати до Регулятора пропозиції про необхідність підготовки проектів рішень Регулятора, а також про необхідність їх перегляду. Регулятор протягом 30 днів з дати отримання пропозицій повідомляє про результати їх розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону № 1540-VIII проекти рішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення "зеленого" тарифу", затвердження інвестиційних програм, якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм надані Регулятору законом, підлягають відкритому обговоренню.

У разі якщо проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, стосується розвитку окремого регіону або територіальної громади, його розгляд забезпечується із залученням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У разі необхідності Регулятор може проводити відкриті обговорення з інших питань, що належать до його компетенції.

IV.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з такого.

Суд зазначає, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду 21 травня 2021 року у справі №120/1828/20-а.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, представник ПАТ«Запоріжжяобленерго» звернувся до суду із заявою про забезпечення позовної заяви в адміністративній справі, в якій просив вжити заходи з забезпечення позову шляхом заборони НКЕРКП здійснювати коригування (зменшення) складових частин витрат на послуги з розподілу електричної енергії, що включаються в розрахунок тарифу із застосуванням стимулюючого регулювання ПАТ«Запоріжжяобленерго» на 2022 рік, на суму 393 140,22 тис. грн (відповідно до проекту постанови сума із округленням 393 140 тис. грн) (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 1 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021№ 860 та на суму 37 871,78 тис. грн (відповідно до проекту постанови сума із округленням 37872 тис. грн) (без урахування податку на додану вартість) відповідно до пп. 2 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860.

Так, відповідно до пп.1 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 №860 зобов`язано Департамент НКРЕКП із регулювання відносин у сфері енергетики: підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» на 2022 - 2024 роки шляхом його зміни в бік зменшення на суму 1 179 420,65 тис. грн (без ПДВ).

Згідно з пп. 2 п.3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 №860 зобов`язано при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж у 2018 році у розмірі 293,87 тис. грн (без ПДВ), у 2019 році - у розмірі 8 835,90 тис. грн (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 28 742,01 тис. грн (без ПДВ).

Суд зазначає, що розгляду та прийняттю рішення про зміну тарифів передує процедура, визначена ст.ст. 14-16 Закону № 1540-VIII, тоді як зі змісту пп.1-2 п. 3 постанови НКРЕКП від 26.05.2021 №860 вбачається, що ними встановлено заходи організаційного характеру, зокрема, щодо підготовки проекту рішень з подальшою передачею на розгляд засідання НКРЕК та врахування при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» величини профіциту коштів.

Підготовка зазначеного проекту та зобов`язання врахування при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» величини профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж є такими, що не породжують для заявника жодних правових наслідків, у тому числі тих, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №640/10934/19.

Як наслідок, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявником не наведено даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак і з висновком про те, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову ПАТ «Запоріжжяобленерго», відсутні.

Доводи скаржника про те, що неможливість виконання рішення суду підтверджується доказом - проектом постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання та обґрунтуванням щодо схвалення цього проекту рішення (постанови), відповідно до яких НКРЕКП планувало відкоригувати тариф у бік зменшення ,Суд визнає помилковими та зазначає.

Розроблення постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» та наведення обґрунтування необхідності її прийняття є складовими процедури підготовки такої постанови. Як наслідок, вказані документи мають організаційний характер та не породжують жодних правових наслідків для ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Щодо твердження скаржника про те, що він буде позбавлений можливості в подальшому збільшити тариф, оскільки зворотного механізму повернення у попередній стан вже виконаних вимог спірної постанови жодним нормативно-правовим актом не передбачено, Суд зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання та можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 у справі №640/6840/20.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 826/10936/18, Суд відхиляє, як таку, що стосується інших обставин справи.

Доводи скаржника про те, що застосування заборони НКРЕКП здійснювати коригування (зменшення) складових частин витрат на послуги з розподілу електричної енергії, що включаються в розрахунок тарифу із застосуванням стимулюючого регулювання спрямовано виключно на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті та жодним чином не впливає на можливість реалізації суб`єктом владних повноважень його функцій, Суд визнає не обґрунтованими та зазначає, що Законом № 1540-VIII НКРЕКП наділено безпосередніми повноваженнями щодо встановлення та зміни тарифів для суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Посилання ПАТ «Запоріжжяобленерго» на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2022 у справі №640/20670/21, Суд вважає безпідставними, оскільки вона стосується інших обставин справи.

Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції ознак очевидної протиправності пп 1, 2 п. 3 Постанови НКРЕКП від 26.05.2021 № 860, які є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, Суд зазначає, що не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, неможливо погодитись із твердженням заявника про наявність у діях та рішенні відповідача порушень закону, оскільки механізм зменшення та/або збільшення сум тарифів підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем спірної постанови, яка стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19.

Посилання «Запоріжжяобленерго» на те, що спірне рішення Регулятора встановлює загрозу обмеження джерел повного виконання інвестиційної програми, ремонтних робіт, дотримання структури тарифу у 2022 році, Суд відхиляє та зазначає, що посилання заявника на його можливий незадовільний фінансовий стан у майбутньому не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів Верховного Суду керується ст.356 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки Судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат у порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341 343 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПАТ«Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Судді Н.А. Данилевич О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська