Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2018 року у справі №826/17433/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/17433/16

адміністративне провадження №К/9901/36450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Власенкової О.О. від 4 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р. (головуючий), суддів: Губської Л.В., Земляної Г.В. від 8 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (далі - ГУ поліції у м. Києві) про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ ГУ поліції у м. Києві від 20 травня 2016 року № 291 о/с про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

1.2 визнати протиправним та скасувати наказ ГУ поліції у м. Києві від 17 червня 2016 року № 547 о/с про звільнення з органів поліції;

1.3 поновити його на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського управління ГУ поліції у м. Києві;

1.4 стягнути з ГУ Національної поліції у м. Києві на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року відмовив у задоволенні позову.

2.1 При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції саме на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», оскільки характер накладеного дисциплінарного стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2004 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

3.1 Наказом т.в.о. начальника ГУ поліції у місті Києві від 7 листопада 2015 року № 10 о/с позивача призначено на посаду слідчого управління поліції в Дніпровському районі ГУ поліції у м. Києві з присвоєнням спеціального звання капітана поліції.

3.2 24 березня 2016 року за зверненням ОСОБА_2, слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва старшим радником юстиції Надідом О.В. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000301 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

3.3 Прокуратурою міста Києва ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

3.4 Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року відносно ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах шістдесяти діб до 7 червня 2016 року та визначено заставу в розмірі 35 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 48 230, 00 грн.; ОСОБА_1 відсторонено від посади слідчого Дніпровського управління поліції ГУ поліції у м. Києві у межах двох місяців, а саме: до 7 червня 2016 року.

3.5 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з Київського слідчого ізолятора № 13, у зв'язку із внесенням застави.

3.6 Наказом ГУ поліції у м. Києві від 20 квітня 2016 року № 330 призначено службове розслідування з метою з'ясування усіх обставин за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 42016100000000301 про факт отримання неправомірної вигоди слідчим Дніпровського управління поліції ГУ поліції у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_1

3.7 Наказом ГУ поліції у м. Києві від 17 травня 2016 року № 444 о/с по Дніпровському управлінню поліції позивача звільнено з посади слідчого (вважати відстороненим від займаної посади на строк до 7 червня 2016 року включно), на підставі рапорту ОСОБА_1П від 23 березня 2016 року та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року.

3.8 При проведенні службового розслідування встановлено, що у провадженні слідчого Дніпровського управління поліції ГУ поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 перебувало кримінальне провадження № 120160100040003720 від 17 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні позивач висунув ОСОБА_2 вимогу щодо передачі йому грошових коштів за прийняття рішення про повернення автомобіля та непритягнення до кримінальної відповідальності.

3.9 24 березня 2016 року за зверненням ОСОБА_2 прокуратурою міста Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000301 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

3.10 Після отримання незаконної грошової винагороди від ОСОБА_2 позивача було затримано співробітниками Служби безпеки України, Прокуратури міста Києва, Управління внутрішньої безпеки в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Прокуратури міста Києва.

3.11 У письмовому поясненні від 11 травня 2016 року, відібраному в нього в ході службового розслідування, ОСОБА_1 заперечив факт вимагання та отримання неправомірної грошової винагороди та свою причетність до грошей, виявлених під диваном під час обшуку в його кабінеті, стверджуючи про фальсифікацію матеріалів стосовно нього.

3.12 20 травня 2016 року за результатами службового розслідування, сформовано висновок, у якому вказано про те, що слідчий Дніпровського управління поліції ГУ поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби, вступив у неділові стосунки з ОСОБА_2 та отримав від нього незаконну грошову винагороду. Вказана надзвичайна подія стала можливою внаслідок свідомого ігнорування ОСОБА_1 вимог абзацу 1 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 4 розділу 3 та розділу 7 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155. За вчинений дисциплінарний проступок начальнику ГУ поліції у м. Києві рекомендовано накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3.13 За наслідками проведеного службового розслідування відповідач видав наказ від 20 травня 2016 року № 291 о/с, яким притягнуто капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3.14 Наказом ГУ поліції в м. Києві від 17 червня 2016 року № 547 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

3.15 З вказаним наказом позивач ознайомлений 10 жовтня 2016 року, про що свідчить його особистий підпис.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

4. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

5. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні у справі докази, що спричинило невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

6. Відповідач - ГУ поліції у м. Києві, подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. На обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування, відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

8. Конституція України

8.1 Частина друга статті 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VII «Про національну поліцію»

9.1 Стаття1

Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

9.2 Стаття 3

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

9.3 Частина перша статті 8

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

9.4 Частина перша статті 18

Поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

9.5 Стаття 19

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

9.6 Пункт 1 статті 59

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

9.7 Частина перша статті 64

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

9.8 Пункт 6 частини 1 статті 77

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

10. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV

10.1 Стаття 1

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

10.2 Стаття 7

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

10.3 Стаття 12

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

10.4 Стаття 14

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

11. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230.

11.1 Пункт 2.1

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

12. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

15. Підставою для видання наказу ГУ поліції у м. Києві від 17 червня 2016 року № 547 о/с про звільнення позивача з посади слугував висновок службового розслідування, яке проводилось на підставі отримання інформації про внесення відомостей до ЄРДР та затримання позивача після отримання неправомірної вигоди.

16. Судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

17. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

18. Окремо колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою, яке полягало у порушенні вимог абзацу першого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 4 розділу 3 та розділу 7 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155. Тим самим, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

19. Посилання позивача на те, що у зв'язку із відсутністю обвинувального вироку суду не може вирішуватись питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не заслуговують на увагу.

20. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов'язків.

21. Доводи позивача з приводу того, що його звільнено на підставі Дисциплінарного статуту Національно поліції України, який в установленому порядку не прийнятий Верховною Радою України, не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій досліджувалося це питання і вони дійшли висновку, що в тексті наказу ГУ поліції у м. Києві від 17 червня 2016 року № 547 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), міститься описка в частині повної назви Дисциплінарного статуту, оскільки фактично звільнення відбулося на підставі Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а не Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

22. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, Управління поліції діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

23. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.

24. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

25. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

27. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

28. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року залишити без змін.

29. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду