Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №826/12628/16

адміністративне провадження №К/9901/42230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року

у справі № 826/12628/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24 червня 2016 року № 20239-13, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24 червня 2016 року № 20239-13 (про визначення до сплати транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25 000 грн (арк. справи 4).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року № 20239-13 (арк. справи 27-32, 56-59).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційну скаргу обґрунтував тим, що діючим законодавством не передбачено визначення контролюючим органом середньоринкової вартості автомобілів, яка є об'єктом оподаткування з транспортного податку. З огляду на викладене, оскільки транспортний засіб позивача в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування у 2016 році, то податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

24.10.2017 року позивач надіслав на адресу суду заперечення на касаційну скаргу, з врахуванням яких просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін (арк. справи 92-93).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали суду від 20.08.2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки BMW, модель 640 І, з об'ємом 2 979 куб. см., 2014 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу 14.08.2014 (арк. справи 22).

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 року № 20239-13, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання за платежем: транспортний податок за 2016 рік у розмірі 25 000 грн. (арк. справи 10).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а судами першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі № 826/12628/16, - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко