Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №814/1927/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 814/1927/16

адміністративне провадження № К/9901/23387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Лук'янчук О. В., судді: Градовський Ю. М., Кравченко К. В. ) у справі № 814/1927/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01 листопада 2016 року № 1093,

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Національної поліції України (далі - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення № 1093 від 01 листопада 2016 року, від 228 о/с від 17 серпня 2016 року, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів неналежного виконання службових обов'язків позивачем, що полягало у незабезпеченні відповідного контролю, адже останнім 23 серпня 2016 року було проведено інструктаж заступаючого наряду, попереджено чергового та відповідального про доповідь про всі повідомлення громадян, тяжкі злочини та ДТП. Чинним законодавством та посадовими інструкціями не передбачено обов'язку начальника відділу поліції перевіряти з певною періодичністю прийняті посадовими особами цього відділу рішення, що входить саме до їхніх посадових обов'язків, правильність чи неправильність їхніх дій під час викликів на місцях скоєння злочинів, заповнення бланків протоколів та інших документів, а також негативних наслідків для начальника відділу, через що це не може вважатися з його боку не належним виконанням службових обов'язків.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, будучи виконуючим обов'язки начальника Кривоозерського ВП порушив вимоги п. 4.1 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28 квітня 2009 року № 181; п. 1.6.2. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940 у частині неналежного виконання службових обов'язків, що полягає в незадовільній організації роботи підпорядкованого підрозділу та незабезпеченні відповідного контролю та у частині неналежної організації роботи чергової частини Кривоозерського ВП, про негайну попередню доповідь телефоном до чергової частини ГУНП.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень), рух справи.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий на підставі необґрунтованих висновків службового розслідування, адже під час виконання службових обов'язків він діяв згідно Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Закону України "Про Національну поліцію України".

Також, скаржник зазначає, ні з висновку службового розслідування, ні з оскаржуваних наказів не вбачається яким чином дії позивача вплинули на імідж працівників поліції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1, витребувані матеріали справи, встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.

29 травня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О.

В. - головуючий суддя, судді - Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л. ).

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 547/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В. що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 07 листопада 2015 на підставі наказу № 3 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора Кривоозерського відділення поліції Врадіївського відділу поліції та присвоєно звання майора поліції.

З 15 липня 2016 року позивач, відповідно до штатного розпису, був на посаді начальника сектору превенційної патрульної поліції Кривоозерського відділення поліції Врадіївського відділу поліції.

З 16 серпня 2016 року позивач був призначений виконуючим обов'язки начальника Кривоозерського ВП на підставі наказу Головного управління національної поліції в Миколаївській області за № 228 о/с від 17 серпня 2016 року.

Так, Наказом Національної поліції України № 7748 від 24 серпня 2016 року "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування обставин надзвичайної події, яка сталася 24 серпня 2016 року у смт. Криве Озеро Миколаївської області за участю окремих працівників Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

За результатами службового розслідування члени комісії дійшли висновку про підтвердження факту порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_2, на якого покладено обов'язки т. в. о начальника Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП, що виразилося в порушенні вимог статей 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Тимчасового типового положення про відділення поліції в районах, містах, районах у містах Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, затвердженого наказом ГУНП від 14 листопада 2015 року № 12, у частині неналежного виконання службових обов'язків, що полягає в незадовільній організації роботи підпорядкованого підрозділу та незабезпеченні відповідного контролю, п. 4.1 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28 квітня 2009 року № 181, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 20 серпня 2009 року за № 786/16802, що виразилося в неналежній організації роботи чергової частини, п. 1.6.2. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 січня 2013 року за № 54/22586, що виразилося в не організації негайної попередньої доповіді телефоном до чергової частини ГУНП.

01 вересня 2016 року позивача наказом Національної поліції України № 1093 звільнено зі служби в поліції.

На виконання вищезазначеного Наказу Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області наказом № 266 о/с від 21 вересня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Вищезазначені накази прийнято на підставі висновку службового розслідування проведеного у відношенні позивача.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Закон України "Про національну поліцію" № 580-VIII (далі-Закону № 580-VIII).

Відповідно до ~law24~ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ~law25~ поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ~law26~ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ~law27~ поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За ~law28~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

6. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі-Закону № 3460-ІV).

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Частиною п'ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

7. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція)

Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6 Інструкції передбачено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема викликати осіб рядового, начальницького складу (далі - РНС), стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6 Інструкції обов'язки виконавця (голови, членів комісії) є, зокрема дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Відповідно до пп. 6.3 п. 6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі судами встановлено, що підставою для службового розслідування щодо позивача, а в підсумку - до притягнення його до дисциплінарної відповідальності (у виді звільнення), стало порушення вимог статей 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Тимчасового типового положення про відділення поліції в районах, містах, районах у містах Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, затвердженого наказом ГУНП від 14 листопада 2015 року № 12, у частині неналежного виконання службових обов'язків, що полягає в незадовільній організації роботи підпорядкованого підрозділу та незабезпеченні відповідного контролю, п. 4.1 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28 квітня 2009 року № 181, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 20 серпня 2009 року за № 786/16802, що виразилося в неналежній організації роботи чергової частини, п. 1.6.2. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 січня 2013 року за № 54/22586, що виразилося в не організації негайної попередньої доповіді телефоном до чергової частини ГУНП.

Верховний Суд зауважує, сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

Відповідно до п. 2. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377 уповноважений працівник чергової частини органу поліції, отримавши заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, відразу реєструє її (його) в журналі ЄО.

Відповідно до п.

1. Розділу III. Інструкції, заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО.

Відповідно до п. 1 Розділу IV. Інструкції, організація роботи з контролю за додержанням вимог цієї Інструкції покладається на начальника органу поліції, а в разі його відсутності - на особу, яка виконує його обов'язки. Він персонально відповідає за організацію ведення єдиного обліку.

Відповідно до пп. 2 п.
2. Розділу IV. Інструкції, начальник органу поліції зобов'язаний: у разі виявлення фактів порушення порядку прийняття та невнесення до журналу ЄО заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події проводити службове розслідування;

Відповідно до п.
3. Розділу IV. Інструкції, контроль за дотриманням законності при веденні журналу ЄО покладається на керівників органів поліції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 04 год. 06 хв. позивачу зателефонував черговий частини Кривоозерського ВП Ачкевич І. В. та повідомив, що при затримання за скоєння грабежу ОСОБА_3 останній помер. Прибувши на місце події, позивач від присутніх працівників поліції з'ясував обставини вчиненого, після чого о 04 год. 26 хвил. прибув до Кривоозерського ВП, де з'ясував, що інформація про смерть до ЖЄО не зареєстровано та про подію не доповідалося до ЧЧ ГУНП.

Вказану інформацію до ЖЄО Кривоозерського ВП було зареєстровано лише о 05 год. 15 хвил.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, будучи виконуючим обов'язки начальника Кривоозерського ВП, не забезпечив своєчасне прийняття та реєстрацію повідомлення про подію за участю працівників поліції Кривоозерського ВП.

Також, скаржником не спростовано той факт, що ним не було організовано негайну попередню доповідь до чергової частини вищого ОВС про подію за участю працівників поліції та смерть потерпілого.

Окрім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, інформація про застосування працівниками поліції при виконанні своїх функціональних обов'язків мір фізичного впливу та про смерть потерпілого на місці події була направлена до ГУНП в Миколаївській області 24 серпня 2016 року о 05 год. 54 хвилини 31 с. із зазначенням посадових осіб ОСОБА_4, ОСОБА_1.

При цьому, відповідно до п. 1.6. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом МВС № 940 від 22 жовтня 2012 року, начальники міськрайлінорганів організовують негайну попередню доповідь телефоном до чергової частини вищого ОВС, наявної інформації про кримінальні правопорушення та інші події.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції, начальник міськрайліноргану спільно з керівником органу досудового розслідування або особи, яка виконує його обов'язки, виїжджають на місце події для встановлення та своєчасного подання до ГУМВС, УМВС об'єктивних відомостей.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, після підписання начальником міськрайліноргану або особою, яка виконує його обов'язки (обов'язково ставляться дата і час), черговий реєструє спецповідомлення в книзі обліку вихідних телеграм і за допомогою заповнення відповідних реквізитів вкладки "Телеграма" відповідної інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС з обов'язковим дублюванням повідомлень мережею телеграфного зв'язку каналами електронної пошти надсилає до чергової частини та заінтересованих структурних підрозділів ГУМВС, УМВС.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції підписане начальником міськрайліноргану або особою, яка виконує його обов'язки, спецповідомлення негайно передається до чергової частини ГУМВС, УМВС.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем було допущено порушення строків інформування ЧЧ ГУНП в Миколаївській області щодо надзвичайної події за участю підлеглих, оскільки спецповідомлення від Кривоозерського ВП з підписом позивача надійшло до ГУНП в Миколаївській області майже через дві години з моменту отримання повідомлення про подію.

Відповідно до п. 4.1. наказу МВС № 181 від 28 квітня 2009 року, роботу чергових частин у міськрайлінорганах організовують начальники ОВС для забезпечення безумовного виконання завдань, покладених на чергові частини, зокрема щодо приймання, реєстрації заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, організації негайного реагування на них; збору, опрацювання й доповіді керівництву ОВС відомостей про достовірну оперативну обстановку на території обслуговування, передача їх до чергових частин вищестоящих ОВС.

Отже, доводи скаржника про те, що обов'язок доповіді до ОВС вищого рівня, своєчасність та достовірність внесення інформації до журналу єдиного обліку покладається на чергового, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи суперечать наказу МВС № 181 від 28 квітня 2009 року та наказу МВС № 940 від 22 жовтня 2012 року.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

В свою чергу скаржник, як керівник, також окремо несе відповідальність за ефективність діяльність органу, дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, якщо вищестоящий керівник, якому надано право накладати стягнення, дійде висновку про неналежну організацію та координацію керівником роботи підлеглих.

Тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо враховуються безпосередньо при визначенні виду дисциплінарного стягнення після проведеного службового розслідування.

При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхиллено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновок суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов