Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №826/16904/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/16904/16

адміністративне провадження №К/9901/41836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у складі судді Смолія І. В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у складі суддів Шляхтицького О. І., Запорожана Д. В., Романішина В. Л.

у справі № 826/16904/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб внаслідок недекларування суми доходів у вигляді додаткового блага, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір та нараховано штрафні санкції, з мотивів безпідставності їх прийняття.

8 червня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 жовтня 2016 року №0005111306, №0005121306,0005101306.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачу прощено нараховану раніше частину боргу за нарахованими/простроченими відсотками, а відтак, з урахуванням вимог підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, сума в розмірі 147370,48 грн не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого нарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб є неправомірним.

У серпні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повторює доводи, викладені в позовній заяві, стверджує, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено всі обставини справи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між Позивачем та ПАТ "Кредит Європа Банк" 29 серпня 2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту №00012-ML-000000001306 на суму 150000,00 доларів США. Відсоткова ставка 13% річних. Додатковим договором №1 до кредитного договору №00012-ML-000000001306 визначено наступне. Банк відповідно до цього Договору та Умов споживання кредитів "Кредит під заставу нерухомості" ЗАТ "Кредит Європа Банк" надав Клієнтові у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредит у розмірі 150000,00дол. США. Залишок заборгованості по якому на дату підписання цього Додаткового договору складає 123659,17 доларів США, а Клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі повернути Банку Кредит і сплатити його за користування ним, а також сплатити інші платежі за наданні супутні послуги відповідно до Умов надання кредиту й цього Договору, згідно з графіком погашення Кредиту, що погоджений сторонами в Додатку до цього Договору. Відсоткова ставка становить 12% річних.

Додатковим договором №2 до кредитного договору №00012-ML-000000001306 визначено наступне. Додатковим договором №1 до кредитного договору №00012-ML-000000001306 визначено наступне. Банк відповідно до цього Договору та Умов споживання кредитів "Кредит під заставу нерухомості" ЗАТ "Кредит Європа Банк" надав Клієнтові у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредит у розмірі 150000,00
доларів США. Залишок заборгованості по якому на дату підписання цього Додаткового договору складає 119303,27 доларів США, а Клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі повернути Банку Кредит і сплатити його за користування ним, а також сплатити інші платежі за наданні супутні послуги відповідно до Умов надання кредиту й цього Договору, згідно з графіком погашення Кредиту, що погоджений сторонами в Додатку до цього Договору. Відсоткова ставка становить 10% річних.

Крім того, позивач звертався до банківської установи із заявами про зменшення ставки по кредитному договору №00012-ML-000000001306. Банком розглянуто заяви та зменшено відсоткову ставку до 8% річних.

Позивач, 26 серпня 2015 року в повному обсязі сплатив суму боргу в розмірі 120000,00 доларів США, а нараховані відсотки в розмірі 6514,07 грн банком прощенні (списані, анульовані). Банком позивачеві видано довідку №2839/12/01 про те, що заборгованість за кредитним договором №00012-ML-000000001306 повністю погашена.

Податковим органом на суму прощених процентів, винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки, на думку відповідача, це є доходом позивача, з якого необхідно сплатити податок.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми процентів/пені.

Аналіз змісту положень, передбачених абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів
14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту
164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що у розумінні положень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума пені/процентів, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прощена пеня не є додатковим благом, оскільки позивачем фактично не отримана, а відтак податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у справі № 826/16904/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер