ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/18719/15

адміністративне провадження №К/9901/13621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року (суддя Федорчук А. Б. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року (колегія у складі суддів: Сорочко Є. О., Бистрик Г. М., Земляної Г. В. ) у справі № 826/18719/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Харківської митниці ДФС у Харківській області про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Харківської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та, як наслідок, картки відмови у прийнятті митної декларації є безпідставними, оскільки Товариством подано до митного органу всі необхідні документи, які повністю і об'єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, заявлених у митних деклараціях.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав та не спростував розбіжності в документах, наданих митниці, тобто не надано відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу митний орган наводить доводи, аналогічні викладеним у судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30 жовтня 2014 року між Товариством та НК "Роснєфть" (продавець) укладено контракт № 100014/10663К на постачання бензину та палива дизельного.

Згідно пункту 1.2. контракту кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші дохідні умови поставки оговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною цього контракту.

У відповідності до пункту 5.1. контракту ціна на товар, що поставляється по цьому контракту, встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.

24 лютого 2015 року між сторонами укладено додаток № 016 до контракту № 100014/10663К, відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає на умовах СРТ станція Красний хутір та/або ст. Красний хутір паливо дизельне ЕВРО сорт F вид ІІІ. ДСТУ Р 52368-2005, виробництва ЗАТ "РНПК", Росія, в подальшому іменоване товар.

Згідно з пунктом 4.1. додатку № 016 ціна на товар, що поставляється по цьому додатку, зазначається в доларах США за одну метричну тону та складає ~money0~.

Також 9 лютого 2015 року між Товариством та ТОВ "Ітек Транс" укладено договір № 0019ПЦ транспортного експедирування, згідно умов якого ТОВ "Ітек Транс" зобов'язується організовувати виконання послуг, зазначених в пункті 1 даного договору.

Між Товариством та ТОВ "Брок-Енерджі" укладено договір доручення від 1 січня 2015 року № 0018ПЦ, відповідно до якого ТОВ "Брок-Енерджі" зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в пункті 1.1. зазначеного договору.

З 12 березня 2015 року по 7 квітня 2015 року на підставі додатку № 016, позивачем імпортовано 2 969,330 тон палива дизельного Євро сорт С вид ІІІ, ДСТУ Р52368-2005, виробництва ЗАТ "РНПК".

З метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, брокером ТОВ "Брок-Енерджі" до Харківської митниці ДФС подано митні декларації, в яких вказано митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору.

Митним органом в свою чергу надіслано до позивача запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В подальшому, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості: № 807010001/2015/000031/2 від 12 березня 2015 року, № 807010001/2015/000033/2 від 14 березня 2015 року, № 807010001/2015/000034/2 від 14 березня 2015 року, № 807010001/2015/000035/2 від 18 березня 2015 року, № 807010001/2015/000041/2 від 22 березня 2015 року, № 807010001/2015/000054/2 від 1 квітня 2015 року, № 807010001/2015/000055/2 від 1 квітня 2015 року, № 807010001/2015/000058/2 від 3 квітня 2015 року, № 807010001/2015/000059/2 від 7 квітня 2015 року.

Підставою для коригування митної вартості товару, як зазначив митний орган у рішеннях є те, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 58 Митного кодексу України, а саме, невідповідність обраного декларантом методу зазначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (метод визначення митної вартості щодо ідентичних товарів у відповідності до статті 59 Митного кодексу України).

Рішення про коригування митної вартості товарів стали підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 807010001/2015/00031 від 12 березня 2015 року, № 807010001/2015/00033 від 14 березня 2015 року, № 807010001/2015/00034 від 14 березня 2015 року, № 807010001/2015/00035 від 18 березня 2015 року, № 807010001/2015/00041 від 22 березня 2015 року, № 807010001/2015/00054 від 1 квітня 2015 року, № 807010001/2015/00055 від 1 квітня 2015 року, № 807010001/2015/00058 від 3 квітня 2015 року, № 807010001/2015/00059 від 7 квітня 2015 року.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суди попередніх інстанцій встановили та митний орган підтвердив у запереченні на касаційну скаргу, що під час митного оформлення товарів, митним органом виявлено, що на підтвердження оплати товару не надано платіжних документів, також в порушення вимог пункту 6.2 зовнішньоекономічного договору від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К позивачем не надано комерційного інвойсу.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в спірних правовідносинах у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару.

Однак поза увагою судів залишено, що митний орган, у запиті про надання додаткових документів не просив надати платіжні документи, якими підтверджено оплату товарів, та комерційний інвойс.

Позивач неодноразово звертав увагу судів на вказану обставину, але суди першої та апеляційної інстанцій залишили вказаний довід поза увагою та не дослідили письмові докази наявні у справі.

Суди попередніх інстанцій не дослідили чи містять документи, які подані до митного оформлення, розбіжності, чи наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено на підставі належних доказів, що саме у документах, наданих позивачем, викликало сумнів у митного органу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, що митний орган мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо коригування митної вартості, суди попередніх інстанцій обмежились констатацією, що митна вартість визначена із застосуванням другорядного методу (методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів), не встановивши, як саме, за яким договором та щодо якого товару визначена митна вартість. Не перевірено, чи дійсно застосована ціна ідентичного товару, який постачався на ідентичних умовах.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року у справі № 826/18719/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду