Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 803/1286/17

касаційне провадження № К/9901/18219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Нос С.П., судді - Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 №0046561307; зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відшкодування суми податку на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 603541,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про завищення платником суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 603541,00 грн, які ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з податку на додану вартість за вказаний період у податкових зобов`язаннях не відображено суму податку на додану вартість 603541,00 грн за наслідками операцій з придбання автотранспортних засобів, що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання, оскільки транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ і транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління форми «В1» від 13.07.2017 №0046561307, зобов`язав Управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 603541,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платником правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 603541,00 грн, оскільки транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ і транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було безпідставно позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування, суди дійшли висновку про правомірність вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відшкодування платнику суму податку на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 603541,00 грн.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Стверджує, що для фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованим лише на суб`єкта господарювання (а не на фізичну особу) за умови використання в оподатковуваних операціях, відтак позивачу правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 року на 603541,00 грн відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 27.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Управління касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0046561307 від 13.07.2017, оскільки доводів та підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій щодо решти позовних вимог касаційна скарга Управління не містить.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена позапланова документальна перевірка достовірності нарахування позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2017 №5680/13-07/2820510269 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень підпункту "а" пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 "б" статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за квітень 2017 року на суму 603541,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 №0046561307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 року на 603541,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 301770,50 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу щодо не відображення платником у складі податкових зобов`язань суму податку на додану вартість у розмірі 603541,00 грн за наслідками операцій з придбання автотранспортних засобів, що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); введення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Таким чином, визначальною ознакою для нарахування платником сум податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань є придбання товарів для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано положеннями статті 200 ПК України.

Так, за правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД: №20509/2017/010257 від 27.04.2017, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки "RENAULT" (модель PREMIUM 460.19Т), 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , сплачено податок на додану вартість в сумі 134910,48 грн; №205090/2017/010243 від 26.04.2017, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки "RENAULT" (модель PREMIUM 460.19Т), 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , сплачено податок на додану вартість в сумі 128961,05 грн; №205090/2017/010244 від 26.04.2017, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки "RENAULT" (модель PREMIUM 460.19Т), 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , сплачено податок на додану вартість в сумі 146075,58 грн; №205090/2017/010251 від 26.04.2017, за якою імпортовано причіп тентовий б/в марки "FRUEHAUF" (модель FRANTE), 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , та сплачено податок на додану вартість в сумі 49208,97 грн; №205090/2017/010344 від 27.04.2017, за якою імпортовано напівпричіп тентовий б/в марки "KRONE" (модель SD), 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_5 , сплачено податок на додану вартість в сумі 70507,29 грн; №205090/2017/010344 від 27.04.2017, за якою імпортовано напівпричіп б/в марки "KRONE" (модель SD), 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_6 , сплачено податок на додану вартість в сумі 73877,33 грн.

Факт сплати позивачем сум податку на додану вартість при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, зокрема, вантажними митними деклараціями, відтак суди дійшли правильного висновку, що відображення цих сум в складі податкового кредиту відповідного звітного періоду є правомірним.

Щодо тверджень скаржника про заниження платником податкових зобов`язань за квітень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 603541,00 грн колегія суддів зазначає про таке.

Як зазначалось раніше, визначальною ознакою для нарахування платником сум податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань є придбання товарів для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування.

Як установлено судовими інстанціями, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки позивач не надав документального підтвердження використання придбаних транспортних засобів в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях автотранспортного засобу можливе лише по транспортних засобах, зареєстрованих на суб`єкта господарювання, а не на приватну особу.

Водночас, судами установлено, що платник здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в органах ДАІ, про що видані відповідні свідоцтва, в яких власником транспортних засобів визначено позивача.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388).

Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Наведене свідчить, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена.

Відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Судами установлено використання придбаних позивачем транспортних засобів у його власній господарській діяльності, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення платником суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за квітень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 603541,00 грн та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту та зобов`язань з податку на додану вартість. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, а фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України,.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник