Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №804/3191/16

адміністративне провадження №К/9901/27693/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 (головуючий суддя - Борисенко О.П.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 (головуючий суддя - Білак С.В., судді - Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.)

у справі № 804/3191/16

за поданням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича група «Логістік Фарм Груп»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2016 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, позивач) звернулася до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича група «Логістік Фарм Груп» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства.

В обґрунтування подання зазначено, що ДПІ наказом від 04.04.2016 № 323 призначила документальну позапланову виїзну перевірку відповідача, однак у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки Товариство відмовило, що зафіксовано відповідним актом від 06.04.2016 №1126/04-63-14-02/39877007. На підставі звернення підрозділу управління аудиту, якому було доручено провести перевірку, начальник ДПІ 06.04.2016 о 17 год. 30 хв. прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016, подання ДПІ залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій).

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що заявник пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства та не довів суду поважності причин пропуску строку звернення.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ДПІ про поновлення строків звернення із поданням та підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ зазначила, що Товариство порушило вимоги податкового законодавства в частині недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а відтак, рішення про застосування адміністративного арешту майна є законним та обґрунтованим. Щодо пропуску строку звернення з поданням до суду позивач послався на відсутність коштів для сплати судового збору.

Відповідач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

22.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 3 КАС України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Статтею 183-3 КАС України (у редакції Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з частиною третьою статті 183-3 КАС України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що обставиною, яка зумовила звернення ДПІ з даним поданням до суду, являється рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, прийняте начальником ДПІ 06.04.2016 о 17 год. 30 хв.

З огляду на приписи частини 3 статті 183-3 КАС України подання ДПІ мала подати до суду до 17 год. 30 хв. 07.04.2016. Однак, як вбачається з матеріалів справи, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним поданням позивач звернувся 01.06.2016, тобто з порушенням, встановлених КАС України строків.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відсутність коштів у ДПІ для сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку звернення з поданням у даному випадку, оскільки належних доказів відсутності коштів станом на 07.04.2016 позивач до суду не надав.

Оскільки статтею 183-3 КАС України не визначені дії суду в разі пропущення строку звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з можливістю застосування у даному випадку загальних норм КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 162 КАС України, яка кореспондується з приписами частин третьої-четвертої статті 123 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту дев'ятого частини першої статті 155 КАС України, яка кореспондується з пунктом восьмим частини першої статті 240 КАС України (у редакції з 15.12.2017), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність залишення подання ДПІ без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 183-3 КАС України (у редакції Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, які могли б призвести до скасування ухвал судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 3, 123, 240, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі № 804/3191/16- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова