Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.10.2023 року у справі №120/6360/23
Постанова КАС ВП від 26.10.2023 року у справі №120/6360/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 120/6360/23

адміністративне провадження № К/990/27684/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/6360/23

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року (головуючий суддя Заброцька Л.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (суддя-доповідач Боровицький О.А., судді - Шидловський В.Б., Курко О.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, у якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо відмови в нарахування та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 02 серпня 2022 року по 19 січня 2023 року включно;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області видати наказ та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 02 серпня 2022 року і до 19 січня 2023 року включно.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року адміністративний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 КАС України.

3. Залишаючи позовну заяву без руху суд указував, що КАС України покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

4. Зазначав, що оскаржуючи дії суб`єкта владних повноважень позивачем не надано жодних доказів не здійснення відповідачем нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. (такими доказами можуть бути, наприклад, лист органу, що здійснює відповідні виплати із зазначенням конкретно нарахованої суми; банківські чи інші платіжні документи про перерахунок/неперерахунок відповідних коштів, у яких містилася б зазначена інформація, тощо).

5. З огляду на викладене дійшов висновку про те, що позивачем не дотримано вимог пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують указані обставини.

6. Належним чином завірену копію зазначеної ухвали позивачу доставлено до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 17 травня 2023 року о 17:50, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.18).

7. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

8. Суд зазначив, що в установлений судом строк стороною позивача не усунуто недоліків позовної заяви, яку залишено без руху та не надано будь-яких доказів неможливості виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

9. Не погоджуючись із такою ухвалою представником позивача подано апеляційну скаргу.

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що стороною позивача без поважних причин не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому така має бути повернута особі, яка її подала.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

13. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає, що суди не звернули увагу на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18 травня 2023 року у справі №120/8759/22, яку було долучено до апеляційної скарги, у якому суд зазначив, що не є підставою залишення позову без руху, та повернення в подальшому позовної заяви, якщо позивач не додав докази, які стосуються розгляду справи по суті.

14. Переконує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме відповідач має надати суду всі наявні докази, які стосуються предмету спору, та доводити свої дії належними та допустимими доказами.

15. Вважає, що суди попередніх інстанцій у даному випадку допустили надмірний формалізм та обмежили право позивача на доступ до правосуддя, чим порушили конвенційні гарантії установленні статтями 6, 13 Конвенції.

16. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

17. Від Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції у касаційному порядку.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 09 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року для розгляду справи №120/6360/23 визначено колегію суддів у складі головуючої - Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.

20. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року задоволено заяву судді Мацедонської В.Е. про самовідвід.

21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2023 року для розгляду справи №120/6360/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №120/6360/23.

23. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 призначено справу №120/6360/23 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

24. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

26. Статтею 160 КАС України установлено вимоги до змісту позовної заяви. Так, згідно приписів цієї статті, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

27. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

28. У позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

29. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

30. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

31. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

32. За правилами, установленими частиною четвертою статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

33. Згідно із частинами першою та другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

34. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку її подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

35. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.

36. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

37. Виходячи з викладеного, підставою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини четвертої статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом.

38. Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції зазначав, що позивачем не надано жодних доказів не здійснення відповідачем нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. (такими доказами можуть бути, наприклад, лист органу, що здійснює відповідні виплати із зазначенням конкретно нарахованої суми; банківські чи інші платіжні документи про перерахунок/неперерахунок відповідних коштів, у яких містилася б зазначена інформація, тощо).

39. У тексті касаційної скарги позивач, не заперечуючи проти своєчасного отримання ним копії ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року про залишення позовної заяви без руху переконує, що не є підставою залишення позовної заяви без руху, та повернення в подальшому позовної заяви те, що позивач не додав докази, які стосуються розгляду справи по суті, оскільки обов`язок доказування в адміністративному судочинстві покладено саме на відповідача.

40. Верховний Суд погоджується із такими доводами скаржника та констатує, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що частинами першою та четвертою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

41. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

42. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

43. Приписами частини другої статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

44. Частинами четвертою та п`ятою статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

45. Приписами частини першої статті 80 КАС України установлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

46. Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.

47. З урахуванням зазначеного, а також з метою з`ясування усіх обставин у справі, суд може витребувати докази, які мають значення для справи. При цьому суд повинен указувати, які саме докази необхідно надати.

48. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд обмежений процесуальними можливостями з`ясувати, чи дійсно у позивача відсутні докази чи має місце зловживання процесуальними правами.

49. При цьому, позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, які потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті.

50. Таким чином, перекладання обов`язку, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі щодо надання доказів на позивача є необґрунтованим.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №120/8759/22.

51. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

52. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

53. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

54. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

55. Ураховуючи викладене Суд дійшов висновку про те, що підстави для залишення позовної заяви без руху через ненадання позивачем до суду документів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, відсутні, а тому ухвала про повернення позовної заяви внаслідок невиконання вимог такої ухвали [про залишення позовної заяви без руху] є передчасною та такою, що постановлена внаслідок надмірного формалізму.

56. Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам, з`ясувати їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів не можна визнати обґрунтованим.

57. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасних висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, та відповідно про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

59. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

60. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

61. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року - скасувати, а справу №120/6360/23 направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду