Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.07.2018 року у справі №815/4257/17
Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №815/4257/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №815/4257/17

провадження №К/9901/10059/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Стефанова С. О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Градовського Ю. М. (головуючий), Крусяна А. В., Яковлєва О. В.

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач), ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до прокуратури Одеської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2018 року роз`єднав у самостійні провадження заявлені в цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

3. Так, ОСОБА_1 заявив такі позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі:

3.1. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, звільненого у зв`язку з реорганізацією прокуратури м. Іллічівська Одеської області, на підставі статті 42-1 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) у зв`язку з виникненням вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі 17 лютого 2016 року;

3.2. стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2016 року, тобто з дня виникнення вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі Одеської області, по час прийняття судового рішення про стягнення заробітної плати.

4. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з 1998 року працював в органах прокуратури. У грудні 2015 року керівником прокуратури Одеської області видано наказ за № 3137, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області з підстав реорганізації та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Позивач зазначає, що незважаючи на його звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», він вважає фактичною підставою звільнення саме норми пункту 1 статті 40 та статті 42-1 КЗпП, та порушує перед судом, окрім іншого, питання про поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.

5. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову та під час судового розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій відповідач наполягав на відсутності підстав для поновлення позивача на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. У лютому 2002 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого помічника прокурора м. Іллічівська.

7. 8 червня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області.

8. 21 липня 2015 року ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я прокурора Одеської області про переведення його з посади старшого прокурора прокуратури м. Іллічівська на посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури, у зв`язку з реорганізацією прокуратури м. Іллічівська на підставі частини першої статті 32 КЗпП.

9. Листом прокуратури Одеської області від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що у відповідності до підпункту «в» підпункту 33 пункту 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 578-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень», прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України. З урахуванням вказаних вимог, у задоволенні рапорту від 21 липня 2015 року без проведення відповідного тестування не є можливим.

10. У вересні 2015 року ОСОБА_1 надано попередження про звільнення, яким його повідомлено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року. Вказане попередження ОСОБА_1 отримав 25 вересня 2015 року.

11. 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до керівника прокуратури Одеської області із заявою, в якій просив перевести його з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області на посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області на підставі частини першої статті 32 КЗпП, зазначивши при цьому, що заяву про здачу тестів не подавав.

12. У жовтні 2015 року листом виконуючого обов`язків прокурора Одеської області надано відповідь на вищевказану заяву ОСОБА_1 , в якій повторно роз`яснено, що відповідно до відповідності до підпункту «в» підпункту 33 пункту 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 578-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування, та зазначив, що зважаючи на не проходження тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури задовольнити заяву є не можливим.

13. У подальшому, 14 грудня 2015 року заступником Генерального прокурора України - прокурором Одеської області Сакварелідзе Д. видано наказ № 3137к, яким позивача звільнено з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») на підставі наказу Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 87ш та попередження про вивільнення від 25 вересня 2015 року.

14. Документів про участь у конкурсах на заміщення посад в Іллічівській місцевій прокуратурі ОСОБА_1 не подавав.

15. Поряд із цим, зазначений наказ від 14 грудня 2015 року № 3137к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області був предметом судового розгляду в адміністративній справі № 815/7030/15 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, керівника прокуратури Одеської області (прокурора Одеської області) Сакварелідзе Давіда про визнання незаконним наказу від 14 грудня 2015 року та поновлення на посаді.

16. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2015 року у справі № 815/7030/15, яку залишено без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

17. У справі № 815/7030/15 суди виходили з правомірності звільнення позивача з посади, оскільки ОСОБА_1 не виявив бажання пройти тестування на посаду прокурора місцевої прокуратури.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. У справі, що розглядається, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

19. Такі свої рішення суди мотивували відсутністю правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури в порядку статті

42-1 КЗпП, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами спеціального законодавства - Законом України «Про прокуратуру».

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених ним вимог.

22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Оцінка Верховного Суду

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. За змістом пункту 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

25. Відповідно до частини першої статті 42-1 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

26. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1697-VII), яким визначено, що з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

27. Відповідно до пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» вказаного Закону до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п`ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

28. Отже, з 15 грудня 2015 року міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури, у тому числі і прокуратура Козівського району Тернопільської області, ліквідуються та утворюються місцеві прокуратури, а прокурорами вказаних прокуратур призначаються особи відповідно до пункту 5-1 Закону № 1697-VII.

29. Наказом Генерального прокурора України від 20 липня 2015 року № 98, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників (надалі - Порядок), відповідно до пункту 1.2 якого на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

30. За правилами пунктів 3.11-3.14 Порядку кожен кандидат після проходження професійного тесту ознайомлюється з кількістю набраних ним балів. Результат фіксується у відомості про результати тестування на знання законодавчої бази (професійний тест), форма якого наведена у додатку 1 цього Порядку, та засвідчується підписами кандидата та члена робочої групи.

Усі кандидати після складання тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) переходять на наступний етап - тестування на загальні здібності.

Кожен кандидат після проходження тестування на загальні здібності ознайомлюється з кількістю набраних ним балів. Результат фіксується у відомості про результати тестування загальних здібностей, форма якого наведена у додатку 1 цього Порядку, та засвідчується підписами кандидата та члена робочої групи.

31. Пунктами 3.16-3.17 Порядку передбачено, що на підставі відомостей про результати тестування робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 цього Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо.

Рейтинговий список затверджується на засіданні робочої групи простою більшістю голосів, про що складається відповідний протокол, який підписується керівником та секретарем.

32. Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Порядку рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.

33. Пунктами 9.4, 9.5 Порядку визначено, що робоча група спрямовує рейтинговий список керівнику відповідної регіональної прокуратури. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі. Призначення кандидатів на посади прокурорів відбувається після призначення їх керівників, перших заступників та заступників. Аналогічна процедура визначення результатів конкурсу передбачена Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року № 98.

34. За приписами статті 28 Закону № 1697-VII (у відповідній редакції) добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється також на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами 1, 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

35. Пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII серед підстав для звільнення прокурора з посади виокремлює випадки ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

36. Отже, на час виникнення спірних правовідносин процедуру прийняття на службу до органів прокуратури України було врегульовано нормами Закону № 1697-VII і відповідних підзаконних нормативно-правових актів, які є спеціальними у співвідношенні з КЗпП і не передбачають процедури поновлення прокурорів на посаді у разі їх звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 вказаного Закону та подальшого виникнення вакантної посади у відповідному органі прокуратури.

37. При цьому за змістом положень Закону № 1697-VII зайняття вакантних посад прокурорів можливе виключно за результатами конкурсу.

38. Відтак, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді в порядку статті 42-1 КЗпП і задоволення відповідної позовної вимоги та похідних від неї вимог.

39. Також суд першої інстанції надав належну оцінку доводам позивача щодо вибіркового відношення до позивача в порівнянні із призначенням інших осіб на посади прокурорів Іллічівської місцевої прокуратури.

40. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

41. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

43. Правомірність наказу заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 14 грудня 2015 року № 3137к про звільнення ОСОБА_1 не є предметом розгляду в цій адміністративній справі.

VІI. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/4257/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова