Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №813/7078/14

адміністративне провадження №К/9901/21091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/7078/14

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді - Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гінди О.М., суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС у Львівській області від 18 квітня 2014 року №2126 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БПС ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області» в частині пункту 1 та від 13 жовтня 2014 року № 458о/с «По особовому складу» про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 батальйону патрульної служби Львівського міського управління ГУ МВС з 13 жовтня 2014 року; стягнути грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані накази прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України. Вказує на те, що його незаконно звільнили зі служби з органів внутрішніх справ, оскільки факт алкогольного сп'яніння виявися недоведеним. Окрім того, під час проведення службового розслідування та вирішенні питання про звільнення не враховані обставини вчиненого дисциплінарного проступку, особу винного, звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність у діях позивача дисциплінарного проступку, а саме в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина. Щодо надання профспілковим органом згоди на звільнення позивача з органів внутрішніх справ, то згідно з Статутом профспілки атестованих працівників ОВС України таке звільнення може погодити лише той профспілковий орган у якому працівник перебував на обліку. Оскільки такий орган припинив свою діяльність, а член профспілки зобов'язаний не допускати дій, котрі плямують честь і гідність працівника міліції, тому позовні вимоги є безпідставними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 13 грудня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 13 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року.

8. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

9.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

9.2. ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені судові рішення, які не відповідають правовим висновкам Верховного Суду України, оскільки його звільнення з органів внутрішніх справ відбулось без згоди профспілки та з порушенням закону, а отже є незаконним. Його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не доведена, а перебування в стані алкогольного сп'яніння має бути підтверджено відповідно до процесуального законодавства рішенням суду. Крім того, суди не звернули увагу на грубі порушення процедури проведення службового розслідування, а висновки та підстави, з яких його було звільнено, здобуті відповідачем з грубим порушенням законодавства та у спосіб, який не передбачений законом.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_1 з 30 січня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 БПС ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України.

11. 4 вересня 2014 року наказом ГУ МВС у Львівській області №983 було призначено службове розслідування за фактом порожньо-транспортної пригоди за участю інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 БПС ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1

12. Службовим розслідуванням було встановлено, що 3 вересня 2014 року о 20:45 на 31 км + 50 м автодороги Львів-Самбір-Ужгород інспектор БПС ЛМУ ГУМВС України у Львівській області сержант міліції ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, сержант міліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження і з діагнозом «струс головного мозку, забійні садна лобної ділянки справа, забійні рани колінних суглобів» доставлений на лікування в Городоцьку ЦРЛ, де госпіталізований в травматологічне відділення. Пасажирка автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_3 померла у кареті швидкої медичної допомоги від отриманих внаслідок ДТП травм. Водій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не отримав. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №447, виданого лікарем Городоцької ЦРЛ 4 вересня 2014 року о 01:45, ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння (вимірювання проводилось за допомогою приладу «Алконт-01сУ» - вміст етанолу становив 1,1 проміле)».

13. За наслідками вищевказаного службового розслідування відповідними особами ГУ МВС України у Львівській області складено висновок, згідно з яким за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16 березня 2007 року №81 та наказу МВС України від 15 травня 2007 року №157, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула людина, на інспектора БПС ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області сержанта міліції ОСОБА_1 вирішено накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

14. 18 вересня 2014 року наказом ГУ МВС України у Львівській області №2126 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

15. 13 жовтня 2014 року наказом ГУ МВС України у Львівській області №458 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справи за підпунктом «є» пункту 63 (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

17.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

17.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17.3. Частина друга статті 11. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

18. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

18.1. Частина перша статті 18. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

18.2. Частина дев'ята статті 18. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

19. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

19.1. Стаття 1. Службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

19.2. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

19.3. Частина перша статті 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

19.4. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4)сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

19.5. Стаття 14. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

19.6. Стаття 18. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

20. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року.

20.1. Підпункт «є» пункту 63. Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

21. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV (у редакції Закону України від 13 грудня 2001 №2886-III, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

21.1. Частина третя статті 41. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку.

24. Посилання касатора на відсутність обвинувального вироку, який би набрав законної сили, про визнання винним його у вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки у процесі службового розслідування, працівниками ГУ МВС України у Львівській області доводився факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення. Підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи не належному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

25. Факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком експерта №2863/2014-т від 15 вересня 2014 року про проведення судово-медичної експертизи речового доказу крові ОСОБА_1 на наявність спирту, яким встановлено, що у позивача виявлено етиловий спирт в кількості 2,65% (проміле), а також актом медичного огляду, який проводився лікарем Городоцької ЦРЛ, в пункті 17 якого зазначено, що у ОСОБА_1 присутній запах алкоголю з ротової порожнини.

26. Крім того, у пункті 3.17 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2007 року №81 визначено, що до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ.

27. До матеріалів справи долучено зобов'язання про дотримання транспортної дисципліни від 30 березня 2013 року та 12 травня 2014 року, де є підпис позивача під текстом: «не здійснювати виїзд власним та службовим транспортом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння». Також в матеріалах службового розслідування наявна розписка ОСОБА_1 про те, що він зобов'язувався не керувати будь-яким транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

28. Отже, позивачу були відомі вимоги чинного законодавства та позиція МВС з приводу безальтернативного звільнення за вчинені ним порушення.

29. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення ОСОБА_1 обов'язків рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання службової дисципліни, що проявилось у керуванні ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим було вчинено ДТП з його участю, внаслідок якого загинула людина.

30. Стосовно посилання позивача у касаційній скарзі на те, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо попередньої згоди профспілкового органу на його звільнення, членом якого він був, колегія суддів зазначає наступне.

31. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач був членом Первинної профспілкової організації атестованих працівників ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, що підтверджується його письмовою заявою від 30 вересня 2013 року. До складу виборних профспілкових органів не обирався та їх керівником не був.

32. Первинна профспілкова організація атестованих працівників ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області припинила свою діяльність 14 травня 2016 року у зв'язку з реформуванням органів внутрішніх справ України.

33. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач не був членом виборного профспілкового органу атестованих працівників органів внутрішніх справ чи його керівником, а тому гарантії передбачені частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» на нього не поширюються. Позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25 березня 2014 року(справа № 21-44а14) і на яку посилається позивач у касаційній скарзі, викладена щодо працівника органів внутрішніх справ, який був керівником Профспілки «Захист».

34. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

35. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №813/7078/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх