Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №305/536/17

адміністративне провадження №К/9901/16609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 у складі судді Тулика І.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у складі колегії суддів: Сапіги В.П. (головуючий), Обрізка І.М., Носа С.П. у справі №305/536/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рахівської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Тиса" Рахівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулися в суд з позовом до Рахівської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Тиса" Рахівської міської ради (далі - КП "Тиса") про визнання протиправними та скасування рішень від 19.10.2016 №203 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування" (далі - Рішення №203) та №204 "Про надання дозволу на розробку детальних планів територій" (далі - Рішення №204).

2. Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є депутатами Рахівської міської ради.

3.2. Рішенням №203 12 сесії Рахівської міської ради 7 скликання надано КП "Тиса" дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для обслуговування комплексу будівель та споруд амфітеатру по вул. Буркут, будинок б/н , орієнтованою площею 2,0 га, для обслуговування парку ім. Шевченка по вул. Б.Хмельницького, орієнтованою площею 1,0 га. КП "Тиса" рекомендовано замовити виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіт. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування.

3.3. Рішенням №204 12 сесії Рахівської міської ради 7 скликання надано КП "Тиса" дозвіл на розробку детальних планів територій на земельні ділянки: для ведення господарської діяльності орієнтовною площею 0,0400 га по АДРЕСА_1 , для обслуговування комплексу, будівель та споруд амфітеатру орієнтованою площею 2,0 га по вул. Буркут, б/ н, для обслуговування парку ім. Шевченка, орієнтовною площею 1,0 га пл вул. Б.Хмельницького, б/н. КП "Тиса" рекомендовано замовити виготовлення вищезгаданої містобудівної документації в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіт. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування.

4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оспорювані рішення прийняті на підставі та в межах повноважень відповідача, у спосіб, визначений чинним законодавством і жодним чином не порушують права та інтереси позивачів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подали касаційну скаргу на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5.1. Аргументи скаржників на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржники зазначають, що всупереч вимог частини 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), проекти оспорюваних рішень Рахівської міської ради №203, №204 не були оприлюднені не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду. Крім того, всупереч Регламенту Рахівської міської ради проекти цих рішень не надавались депутатам та не розглядались на засіданнях постійної комісії з регулювання земельних відносин і містобудування. Скаржники також наголошують на порушенні відповідачем норм статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при прийнятті оспорюваних рішень, оскільки до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, поданої КП "Тиса", не додавались відповідні графічні матеріали щодо місця розташування та розміру бажаної земельної ділянки. На переконання скаржників, оспорювані рішення безпосередньо порушують їх права та охоронювані законом інтереси.

6. Інші учасники справи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

9. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

10. Частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

11. Пунктом 30 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

12. Частинами 1-2, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

13. У свою чергу відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-IV (надалі - Закон №93-IV), депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

14. Згідно зі статтею 3 даного Закону, депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

15. Статтею 15 Закону №93-IV передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності. У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради. У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

16. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідні ради, а не окремі депутати за приписами статті 10 Закону №280/97-ВР є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу передбачених законодавством випадках правом на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

17. Право захищати інтереси територіальної громади (чи її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Із Закону №280/97-ВР та Закону №280/97-ВР не випливає те, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

18. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.

19. Правові висновки аналогічного змісту у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18, від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17), від 20.03.2019 у справі №817/2297/14.

20. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивачів права на звернення до суду з позовом про оскарження рішень відповідача в межах спірних правовідносин, проте, мотиви, з яких суди попередніх інстанцій дійшли вказаного висновку, засновані на неправильному застосуванні норм матеріального права.

21. Відповідно до частин 1, 4 статті 351 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

22. З огляду на наведене, мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні шляхом викладення її у редакції цієї постанови, а касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі №305/536/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рахівської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Тиса" Рахівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень - змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Стеценко С.Г.

Чиркін С.М.