Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №826/9675/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №826/9675/17

адміністративне провадження №К/9901/6473/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Берназюка Я. О., судді Чиркіна С. М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №826/9675/17

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій і бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Епель О. В., Губської Л. В., Степанюка А. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" (далі також - відповідач 1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2, ФГВФО) в якому просив:

- визнати протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними банківських операцій по зарахуванню 15 червня 2016 року коштів у розмірі 198
510,00 грн на рахунок позивача № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Євробанк" (далі також - ПАТ КБ "Євробанк"), МФО 380355;

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи від 12 грудня 2016 року № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо перерахування на рахунок позивача № НОМЕР_1 коштів у розмірі 198 510,00 грн з призначенням платежу "Оплата робіт та послуг згідно РФ № 1 від 10 червня 2016 року, без ПДВ, без ПДФО";

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у розмірі 198 510,00 грн, які 15 червня 2016 року зараховані на рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Євробанк", МФО 380355;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 198

510,00 грн, які 15 червня 2016 року зараховані на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Євробанк", МФО 380355, за рахунок ФГВФО.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником банку в розумінні чинного законодавства, а кошти, які надійшли на його рахунок - вкладом, і в даному випадку відсутні правові підстави для визнання таких операцій нікчемними та невключення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів, за рахунок Фонду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій і бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом першої інстанції при розгляді даної справи неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/9675/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О. та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 червня 2016 року між ПАТ КБ "Євробанк" та позивачем укладено договір № 2620.3.33573.0001/ЄВРО КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті та надає можливість у порядку та на умовах, визначених в договорі та правилах, отримувати визначені послуги щодо своїх рахунків та здійснювати в порядку і на умовах, передбачених цим договором та правилами, операції за своїми рахунками з урахування обмежень, передбачених договором, правилами та чинним законодавством.

У цей же день на розрахунковий рахунок позивача № НОМЕР_1 від ТОВ "Теле папа" перераховано грошові кошти у розмірі 198 500,00 грн з наступним призначенням платежу "Оплата робіт та послуг згідно з РФ № 1 від 10.06.2016, без ПДВ, без ПДФО".

Рахунок-фактура від 10 червня 2016 року № 1 був сплачений ТОВ "Теле папа" на підставі наданих транспортних послуг згідно з договором від 01 травня 2016 року №01/05, який укладено між позивачем і ТОВ "Теле папа".

17 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ
КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

21 червня 2016 року Уповноваженою особою прийнято наказ № 26 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", відповідно до якого вирішено здійснити перевірку договорів, укладених ПАТ КБ "Євробанк" за період з 17 червня 2014 року по 17 червня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", утворивши для цього відповідну комісію, а комісії здійснити таку перевірку до 07 липня 2016 року та надати відповідні пропозиції Уповноваженій особі.

16 серпня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення від №215-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк".

На підставі зазначеного рішення Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 серпня 2016 року № 1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ "Євробанк" з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.

25 серпня 2016 року позивач звернувся до ПАТ КБ "Євробанк" із заявою про видачу вищевказаних коштів.

Листом від 30 серпня 2016 року № 01-24/3449 у відповідь на зазначене звернення позивача повідомлено про запровадження в ПАТ КБ "Євробанк" тимчасової адміністрації строком на два місяці з 17 червня 2016 року по 16 серпня 2016 року відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 червня 2016 року № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 липня 2016 року № 1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк", а також про те, що в результаті проведеної Комісією перевірки 10 серпня 2016 року прийнято рішення на тимчасове обмеження здійснення ПАТ КБ "Євробанк" банківських операцій щодо виплати коштів позивачу.

12 грудня 2016 року відповідачем-1 прийнято наказ № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями", яким, у зв'язку з виявлення комісією правочинів, укладених ПАТ КБ "Євробанк", що мають ознаки нікчемності відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено визнати нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особам, перелік яких зазначено у додатку № 1 та № 2 до цього наказу.

З витягу з додатку № 2 до такого наказу вбачається, що до вказаної операції щодо перерахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 у розмірі 198 500,00 грн з призначенням платежу "Оплата робіт та послуг згідно з РФ № 1 від 10 червня 2016, без ПДВ, без ПДФО", застосовано наслідки нікчемності.

06 січня 2017 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Євробанк", третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому також стверджував про порушення його прав на отримання коштів за вкладом. 31 липня 2017 року на запит адвоката позивачу надано відповідь від відповідача-1 щодо нікчемності правочину та повідомлення про нікчемність правочину №01-6/625БТ від 25 липня 2016 року

Відповідно до вказаного повідомлення про нікчемність правочину з розміщення коштів на власному поточному/картковому рахунку № 01-6/625БТ від 25 липня 2016 року переказ коштів в сумі 198 500,00 грн щодо оплати робіт та послуг за РФ № 1 від 10 червня 2016 року від ТОВ "Теле папа" містить ознаки нікчемності, визначені частиною 3 статті 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

02 серпня 2017 року позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними операцій по його рахунку, протиправним наказ від 12 грудня 2016 року та бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення його до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами, звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує помилковістю зробленого висновку судом апеляційної інстанції про те, що початок відліку строку звернення до суду повинен відраховуватись з 30 серпня 2016 року, коли скаржника листом № 01-24/3449 повідомлено про запровадження в ПАТ КБ "Євробанк" тимчасової адміністрації строком на два місяці з 17 червня 2016 року по 16 серпня 2016 року відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 червня 2016 року № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 липня 2016 року № 1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк", а також про те, що в результаті проведеної Комісією перевірки 10 серпня 2016 року прийнято рішення на тимчасове обмеження здійснення ПАТ КБ "Євробанк" банківських операцій щодо виплати коштів позивачу, оскільки такий лист не отримував, доказів його направлення на адресу скаржника відповідачем 1 не надано. Крім того, зазначений лист не містить повідомлення про нікчемність правочину та застосування його наслідків.

Оскільки скаржник не отримував повідомлення про нікчемність правочину, а про прийнятий відповідачем 1 наказ № 237-ОД від 12 грудня 2016 року "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" дізнався лише в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, початок відліку строку звернення до суду повинен починатись з 31 липня 2017 року (дата отримання відповіді на адвокатський запит, з якого стало достеменно відомо про застосовані відповідачем 1 наслідки нікчемності правочину).

Від інших учасників відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні строки звернення до суду з адміністративним позовом було передбачено статтею 99 КАС України у редакції, чинній станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У пункті 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених пункті 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Для з'ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 26 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (~law32~).

На підставі частин 1 та 2 статті 27 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 27 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4, 5, 6 частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктами 2-4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).

Суди попередніх інстанцій установили, що 15 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ
КБ "Євробанк" договір № 2620.3.33573.0001/ЄВРО КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування, за умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.

Того ж дня на розрахунковий рахунок позивача № НОМЕР_1 від ТОВ "Теле папа" перераховані грошові кошти у розмірі 198 500 грн з призначенням платежу "Оплата робіт та послуг згідно з РФ № 1 від 10 червня 2016 року, без ПДВ, без ПДФО".

На підставі рішення Правління НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш "Про віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду того ж дня прийнято рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ КБ "Євробанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня по 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В. В. уповноваженою особою та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Євробанк".

Таким чином, оскільки кошти ОСОБА_1 були розміщені на рахунку ПАТ КБ "Євробанк" до запровадження тимчасової адміністрації, то позивач є особою, який набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Відповідно до частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату укладення між ПАТ КБ "Євробанк" і ОСОБА_1 договору банківського рахунку частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком установити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Порядком виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення від 26 травня 2016 року №826 (далі - Порядок № 826), передбачено, що до прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов'язково повідомивши про таке рішення фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 серпня 2016 року Уповноваженою особою листом № 01-24/3449 повідомлено позивача про результати проведеної перевірки, якою встановлено, що операції по зарахуванню на рахунок грошових коштів мають ознаки операцій, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом (ознаки "дроблення"), а тому рахунок позивача підлягає тимчасовому обмеженню до виплати коштів вкладникам, а також про те, що 10 серпня 2016 року прийнято рішення на тимчасове обмеження здійснення ПАТ КБ "Євробанк" банківських операцій щодо виплати коштів позивачу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва від 16 жовтня 2018 року та залишаючи адміністративний позов у справі №826/9675/17 без розгляду, виходив з того, що позивачу вже з 30 серпня 2016 року було достеменно відомо про порушення його прав, а тому саме з цього моменту потрібно відраховувати шестимісячний строк звернення позивача до суду.

При цьому, 30 серпня 2016 року позивача повідомлено лише про тимчасове обмеження, а лист про це не містить повідомлення про нікчемність правочину і застосування наслідків нікчемності правочину, як це передбачено статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не може бути підставою для відновлення порушеного права у судовому порядку.

Застосовуючи до рахунку позивача тимчасове обмеження щодо виплати грошових коштів, Уповноваженою особою здійснювалася відповідна перевірка правочину на предмет виявлення ознак нікчемності. Після якої, в разі виявлення ознак нікчемності правочину, висновок про такий має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у Пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Порядком № 826 передбачено процедуру прийняття Уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів).

Протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби правоохоронні органи.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 грудня 2016 року відповідачем-1 прийнято наказ № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями", яким у зв'язку з виявлення комісією правочинів, укладених ПАТ КБ "Євробанк", що мають ознаки нікчемності відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішено визнати нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особам, перелік яких зазначено у додатку № 1 та № 2 до цього наказу.

З витягу з додатку № 2 до такого наказу вбачається, що до операції з перерахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 у розмірі 198 500,00 грн з призначенням платежу "Оплата робіт та послуг згідно з РФ № 1 від 10 червня 2016, без ПДВ, без ПДФО" застосовано наслідки нікчемності.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не встановлений факт отримання (чи можливість отримання) позивачем повідомлення про нікчемність правочину чи ознайомлення з ним або наказом від 12 грудня 2016 року № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями", що свідчить про необізнаність позивача про застосування наслідків нікчемності щодо його рахунку у банку.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що з 06 січня 2017 року позивач міг знати про порушення його прав, оскільки звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Євробанк", третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, справа № 761/629/17, в якому просив стягнути кошти, колегія суддів вважає передчасним, так як з такого позову та доданих до нього матеріалів, також не вбачається ознайомлення позивача з повідомленням про нікчемність свого правочину від 15 червня 2016 року або наказом від 12 грудня 2016 року № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями". Відзив на позов в справі № 761/629/17 або заперечення (де могла б міститись інформація про прийняття наказу про нікчемність правочину) та отримання цих документів судами першої та апеляційної інстанції не досліджувались при вирішенні питання про поважність пропуску строку звернення до суду. Судом апеляційної не спростовано доводи позивача про його необізнаність з наказом від 12 грудня 2016 року № 237-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями".

За таких обставин (без дослідження судом апеляційної інстанції наведених обставин) висновок суду апеляційної інстанції про неповажність пропуску шестимісячного строку звернення до суду є передчасним.

Щодо посилання позивача на те, що він з вересня 2016 року не проживає за місцем (адресою) реєстрації, а тому не отримував листа від Уповноваженої особи (повідомлення про застосування наслідків нікчемності щодо його рахунку), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказане не підтверджуються жодними доказами, а також зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок повідомлення банку свого місця реєстрації (або адреси листування) для можливості належного повідомлення банком позивача про певні обставини, тощо.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вимог статей 242, 341 КАС України зазначені недоліки унеможливили встановлення фактичних обставин справи, надання їм правової оцінки, у тому числі, щодо дотримання судами попередніх інстанцій предметної юрисдикції при вирішенні даного спору.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" ( № 63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" ( № 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" ( №42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" ( № 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (..). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (..). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановив їх без дослідження достатніх доказів, що у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

Зазначене є підставою для направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судове рішення апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій і бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити дії направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: О. Я. Берназюк

С. М. Чиркін