Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа №815/4687/16

адміністративне провадження №К/9901/17332/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/4687/16

за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства на постанову Одеського окружного адміністративного суду, прийняту 08 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Танцюри К.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Запорожана Д.В., суддів: Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі також - відповідач), в якому просила:

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати, грошової компенсації і вихідної допомоги при звільненні, та здійснити їх виплату;

зобов'язати виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

скасувати наказ від 13 вересня 2016 року № 31-к в частині дати звільнення та зобов'язати відповідача змінити дату звільнення ОСОБА_2 з роботи з 13 вересня 2016 року на день здійснення фактичного розрахунку, передбачених законом грошових виплат при звільненні.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що 13 вересня 2016 року її було звільнено з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства згідно з наказом від 13 вересня 2016 року № 31-к у зв'язку зі скороченням займаної посади відповідно до наказу Управління від 04 липня 2016 року «Про введення в дію структури та штатного розпису Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства», згідно якого штатний розпис Управління без посади юрисконсульта введено в дію у порушення статті 58 Конституції України з 01 травня 2016 року.

Також, позивач вказувала на те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 12 жовтня 2015 року, згідно з яким їй, як державному службовцю, необхідно було здійснити присвоєння відповідного рангу, встановити відповідний посадовий оклад, провести відповідний перерахунок заробітної плати та перерахунок додаткової відпустки за стаж державної служби. Однак, як зазначала позивач, всупереч чинному законодавству за нею було збережено оплату праці, пільги та гарантії, що діяли до 01 травня 2016 року, чим порушено умови оплати праці.

Крім того, оскільки розмір її середньомісячної заробітної плати за останні два календарних місяця, що передували звільненню суттєво відрізнявся від розміру, який вона мала отримувати згідно вимог чинного законодавства, було порушено її право на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та допомоги по безробіттю.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 8 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, позов задовольнив частково.

Зобов'язав Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату, грошову компенсацію і вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» №292 від 06 квітня 2016 року.

Зобов'язав Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7 лютого 2018 року касаційна скарга Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 07 лютого 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем рішення судів оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, а тому суд касаційної інстанції здійснює їх перегляд лише в цій частині в межах вимог касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства №11-к від 10 липня 2014 року була призначена у порядку переведення на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства та перебувала на державній службі, про що також свідчать записи у її трудовій книжці.

Відповідно до наказу Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 13 вересня 2016 року №31-к «Про звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_2» ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13 вересня 2016 року у зв'язку зі скороченням її посади відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи, посадовий оклад позивача до 01 травня 2016 року складав 1723 гривень.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, згідно якого відбулись істотні зміни умов праці державних службовців.

На виконання положень статей 51 і 52 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №292 від 06 квітня 2016 року «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році».

Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України з 01 травня 2016 року посадовий оклад головного спеціаліста державного органу, з урахуванням юрисдикції державного органу на територію області, було визначено у розмірі 3272 гривень. Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України було встановлено і розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача розмір посадового окладу ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року не було приведено у відповідність до положень Закону України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України №292 від 06 квітня 2016 року і всі виплати до звільнення їй були здійснені з урахуванням посадового окладу 1723 гривень.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, з 01 травня 2016 року ОСОБА_2 безпідставно нараховувався оклад у меншому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України №292 від 06 квітня 2016 року та відповідно всі виплати до звільнення їй були здійснені з урахуванням посадового окладу 1723 гривень, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату, грошову компенсацію та вихідну допомогу при звільненні підлягають задоволенню.

Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і ці обставини встановлені судами попередніх інстанцій, відповідно до п.2 наказу Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 13 вересня 2016 року №31-к «Про звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_2» прийнято рішення виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, грошову компенсацію за 41 календарних дні: 5 календарних днів щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, 11 календарних дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2014 року, 14 календарних дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року, 6 календарних дні щорічної основної відпуски за відпрацьований період з 01 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року та 5 календарних днів оплачуваної додаткової відпустки згідно Закону України «Про державну службу».

Статтею 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною першою статті 88 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Разом з тим, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України №108/95-ВР «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з п.3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Пунктами 5 та 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на роботодавця відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Суди встановили, і ці обставини не заперечувались відповідачем, що всі виплати до звільнення ОСОБА_2 були здійснені без урахуванням посадового окладу встановленого постановою Кабінету Міністрів України №292 від 06 квітня 2016 року.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткову обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення, а саме зобов'язання Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату, грошову компенсацію і вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» №292 від 06 квітня 2016 року, а також виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т.Г. Стрелець