Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа № 814/1492/16

провадження № К/9901/17503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Карго» до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку про скасування протоколу та зобов'язання відновити протокол про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Марича Є. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Домусчі С. Д. (головуючий), Димерлія О. О., Коваля М. П.,

у с т а н о в и в :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Траст Карго» (далі - ТОВ «Траст Карго», позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі також відповідач), у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:

скасувати протокол засідання кваліфікаційної комісії Відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - Комісія) від 4 листопада 2015 року № 26;

зобов'язати відповідача відновити протокол від 26 жовтня 2015 року серії ПД № 003120, складений відносно ОСОБА_3, та направити його на розгляд до суду згідно з вимогами статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний протокол Комісії є протиправним, оскільки відповідач не мав повноважень на знищення протоколу про адміністративне правопорушення та згідно з вимогами статей 221, 124 КУпАП повинен був передати його на розгляд до суду.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов задовольнив частково:

скасував протокол засідання Комісії від 4 листопада 2015 року № 26;

у решті позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та відмовити в позові в частині позовних вимог про скасування протоколу засідання Комісії від 4 листопада 2015 року № 26.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 26 жовтня 2015 року між автомобілем «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився в оренді ТОВ «Траст Карго», та ЗІЛ 131 без державного номерного знаку, що перебуває на балансі військової частини А2094 Міністерства оборони України, під керуванням ОСОБА_4, сталась ДТП.

Інспектор військової інспекції безпеки дорожнього руху Мусіченко О. В. склав відносно водія ОСОБА_4 три протоколи про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2016 року, за ознаками адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 та частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до протоколу Комісії від 4 листопада 2015 року № 26 протокол про адміністративне правопорушення від 26 листопада 2015 року ПД № 003120 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, складений інспектором відділення ВІБДР Миколаївського ЗВ ВСП Мусиченко О. В. скасовано та списано з подальшим знищенням.

Вважаючи вказаний протокол протиправним, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не направив протокол у справі про адміністративне правопорушення до суду та протиправно скасував його з подальшим знищенням.

Верховний Суд погоджується з висновками судів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 2, 3 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» (далі - Закон) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

Служба правопорядку у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими виданими у відповідності з ними нормативно-правовими актами.

Діяльність Служби правопорядку будується на принципах законності, поваги до особи, її прав і свобод, соціальної справедливості, централізованого керівництва та єдиноначальності, взаємодії з громадськістю.

Основними завданнями Служби правопорядку є, окрім іншого, забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів.

Пунктами 7, 8, 25 статті 7 Закону обумовлено, що військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право:

складати протоколи про адміністративні правопорушення стосовно військовослужбовців у випадку та в порядку, передбачених законами України, а також у разі вчинення адміністративних правопорушень іншими особами, зазначеними в пункті 2 цієї статті;

у випадках та в порядку, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про такі адміністративні правопорушення;

брати участь у розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, вчинених за участю водіїв транспортних засобів Збройних Сил України, осіб, які керували транспортними засобами Збройних Сил України під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 6.25 Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху (ВІБДР) у межах компетенції розглядають матеріали про порушення ПДР, складають протоколи про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених КпАП, які подаються начальнику ВІБДР органу управління ВСП для розгляду та прийняття рішення. Матеріали про порушення водієм ПДР розглядаються начальником ВІБДР (головою ВКК, іншою уповноваженою посадовою особою ВІБДР), у зоні діяльності якої вони скоєні, або у ВІБДР за місцем реєстрації транспортного засобу не менше одного разу на тиждень.

Пунктом 6.26 цього ж Положення обумовлено, що за результатами розгляду матеріалів уповноважена посадова особа ВІБДР приймає одне з таких рішень:

надсилає матеріали на розгляд у ВІБДР за місцем обліку транспортного засобу (місцем служби чи роботи водія);

накладає на порушників адміністративне стягнення у вигляді попередження або передає матеріали про правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення порушників до дисциплінарної відповідальності;

передає протоколи про правопорушення, за які можуть бути накладені адміністративні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом або штрафу, до суду;

подає матеріали до органів досудового розслідування, якщо в діях водія міститься ознака злочину.

За змістом статті 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 цього Кодексу, розглядаються районними, місцевими чи міськрайонними судами.

Частиною четвертою статті 235-1 КУпАП визначено, що протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, частина четверта статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, частини перша і друга статті 130, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).

При цьому відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, склавши протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, посадові особи відповідача були зобов'язані передати цей протокол до відповідного місцевого суду для розгляду в порядку, визначеному згаданим Кодексом.

Тому, зважаючи на те, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 4 листопада 2015 року № 26, стосується скасування з подальшим списанням та знищенням протоколу про адміністративне правопорушення серії ПД № 003120 від 26 жовтня 2015 року, складеного відносно ОСОБА_3 за статтею 124 КУпАП, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо протиправності такого рішення Комісії. Також суди правильно звернули увагу на неузгодженість дат у спірному рішенні (26 листопада 2015 року замість правильної дати скасованого ним протоколу 26 жовтня 2015 року, що, враховуючи дату такого рішення - 4 листопада 2015 року, свідчить про очевидну технічну помилку при його оформленні).

При цьому слід зауважити на тому, що дійсно, надання правової оцінки складеному протоколу у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, не відноситься ні до повноважень Комісії, ні до повноважень відповідача (до кладу якого входить Комісія), і така оцінка має надаватись місцевим судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Натомість Комісія, грубо знехтувавши прямими вимогами закону, скасувала зазначений протокол з подальшим списанням, що унеможливило його розгляд компетентним органом (судом) у визначеному законом порядку.

За такого правового регулювання та обставин справи висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову і скасування протоколу Комісії від 4 листопада 2015 року № 26 є цілком правильними.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Траст Карго» не є предметом касаційного оскарження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 814/1492/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець