Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.10.2018 року у справі №826/1244/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа №826/1244/18

адміністративне провадження №К/9901/63203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/1244/18

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови в частині, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Губської О. А., суддів Парінова А. Б., Беспалова О. О.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ) з вимогою визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" в частині положення пункту 19 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" про те, що: "Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування".

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване положення суперечить встановленому у статті 1071 Цивільного кодексу України порядку списання коштів з рахунків клієнтів банків у випадках, що не пов'язані з їх волевиявленням.

3. Позивач також уважав, що вказаний спосіб списання коштів (на підставі вимоги органу Пенсійного фонду України, якщо він уважає, що перерахував кошти помилково) є формою втручання у право власності, що відповідно до Конституції України, міжнародних зобов'язань України та вимог Цивільного кодексу України, може відбуватися виключно на підставі закону, яким оскаржуваний пункт постанови КМУ не є.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі №2а-9628/08/2070 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ у Харківській області) провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2013 року, за наслідками якого на банківський рахунок позивача було перераховано 158665,15 грн пенсії.

5. Проте листом від 27 грудня 2017 року №28659-14/20 ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662, вимагало від Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" повернути як помилково нараховані кошти в розмірі 158665,15 грн, перераховані на рахунок НОМЕР_1, відкритий в НОМЕР_2 АТ "Ощадбанк" на ім'я ОСОБА_1.

6.28 грудня 2017 року Харківською філією ПАТ "Державний ощадний банк України" з рахунку позивача на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області було списано (повернуто) грошові кошти в розмірі 158665,15 грн.

7. Не погоджуючись з пунктом 19 вказаної постанови КМУ, що була підставою для списання з його рахунку коштів, позивач звернувся до суду з вимогою визнати його у відповідній частині нечинним.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваний позивачем пункт 19 Порядку, як і сама постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662, якою затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, прийняті Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом, Конституцією та законами України.

10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено:

10.1. визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" у частині положення пункту 19 на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" про те, що: "Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування";

10.2. зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ", після набрання рішенням законної сили.

11. Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне положення пункту 19 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ", суперечить вимогам статті 1071 Цивільного кодексу України, якою не передбачено можливості списання грошових коштів з рахунка клієнта банку без його розпорядження на підставі самого лише нормативного акту Кабінету Міністрів України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що, встановлюючи в пункті 19 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ", особливий порядок повернення помилково перерахованих пенсійних коштів шляхом їх списання на підставі вимоги Пенсійного фонду України Кабінет Міністрів України діяв у межах наданої йому компетенції.

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В. М., суддям Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.

16. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21 червня 2019 року, у зв'язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

19. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Водночас 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

21. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим

22. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

23. У статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

24. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

25. Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

26. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

27. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

28. Згідно з пунктом 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

29. У статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

30. Частинами 1 , 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

31. Згідно з частиною 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

32. Відповідно до частини 2 статті 346 Цивільного кодексу України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

33. Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

34. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

35. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

36. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Проаналізувавши вказані конституційні положення у взаємозв'язку з положеннями статей 316, 321, 346 Цивільного кодексу України, Суд дійшов висновку, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (зокрема грошима) визначаються законом.

38. Аналогічна правова позиція була викладена в низці рішень Конституційного Суду України (далі - КСУ), зокрема в абзаці другому підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007 КСУ зазначив, що "Виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності"; в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000: "Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами".

39. Загальні підстави для припинення права власності, у тому числі з підстав, що не пов'язані з волевиявленням власника, визначено в статті 346 Цивільного кодексу України, частина друга якої містить застереження про те, що іншими законами України можуть бути встановлені додаткові підстави для припинення права власності.

40. Цей самий механізм припинення права власності законодавець розповсюдив і на порядок списання грошових коштів, розміщених на рахунках у банках, установивши, що без розпорядження клієнта його кошти списуються лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

41. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що від 22 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662, якою виклав у новій редакції Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок №662).

42. Зі змісту пункту 1 Порядку №662 вбачається, що ним визначається механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

43. Пунктом 19 Порядку №662 визначено, що "Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги за вимогою органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування".

44. Зміст вказаного пункту дає підстави для висновку, що ним встановлений правовий режим коштів (пенсій та інших соціальних виплат), помилково зарахованих на поточні рахунки, що передбачає їх безспірне списання з рахунків одержувачів на підставі вимоги органу, що їх помилково перерахував.

45. Проте такі питання мають врегульовуватися тільки законом.

46. Суд також зазначає, що частиною 1 статті 1215 Цивільного кодексу України законодавець передбачив, що безпідставно набуті пенсія, допомога якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, не повертаються.

47. В абзаці третьому пункту 4.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 01 квітня 2008 року N 4-рп/2008 зазначено, що в частині 1 статті 92 Конституції України закріплений принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону.

48. Суд зазначає, що до таких питань належить і правовий режим власності (пункт 7 статті 92 Конституції України)

49. Ураховуючи те, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності на майно входять до загального поняття "правовий режим власності", який визначається виключно законами України, Кабінет Міністрів України, закріпивши в пункті 19 Порядку №662 окрему підставу для припинення права власності на пенсійні та соціальні виплати, діяв поза межами своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

50. Отже, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що пункт 19 Порядку №662 в частині, відповідно до якої "Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги за вимогою органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування" є незаконним, що є підставою для визнання його нечинним.

51. Щодо аргументів скаржника про порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виразилося у прийнятті рішення, що стосується прав та обов'язків ГУ ПФУ в Харківській області, яке не було залучене до участі у справі, то Суд повністю погоджується з аргументами позивача про їхню безпідставність.

52. Як слушно зазначив позивач, предметом цього спору є нормативно-правовий акт, а особливості розгляду таких справ передбачено в статті 264 КАС України.

53. У частинах 4 , 5 статті 264 КАС України передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

54. Частиною 7 статті 264 КАС України встановлено, що, якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

55. У цій справі оголошення, передбачене частиною 4 статі 264 КАС України, було опубліковано в офіційному виданні "Офіційний вісник України" №16 від 23 лютого 2018 року, тоді як підготовче судове засідання в цій справі відбулося 05 квітня 2018 року.

56. Зважаючи на особливості розгляду спорів, предметом яких є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, безпідставними є доводи скаржника про необхідність залучення як третіх осіб усіх заінтересованих осіб, зокрема й орган Пенсійного фонду України, який в спірних правовідносинах здійснив нарахування, а потім одностороннє списання пенсійних виплат, що належать позивачу.

57. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення і погоджується з його висновками про обґрунтованість позовних вимог.

58. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

62. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

63. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

65. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в справі №826/1244/18 залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко