Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 500/6010/23

адміністративне провадження № К/990/15446/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 500/6010/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (суддя - Подлісна І.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Ніколін В.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн пропорційно часу участі на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) за грудень 2022 року з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому зазначену винагороду за грудень 2022 року пропорційно часу участі у бойових діях або заходах із національної безпеки й оборони, з урахуванням вже виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, втім відповідач протиправно не виплатив її.

В/ч НОМЕР_1 позов не визнала й стверджувала, що не допустила протиправної бездіяльності. Мотивувала тим, що за грудень 2022 року позивачу не нараховувалась додаткова винагорода у зв`язку з його перебуванням на службі в стані алкогольного сп`яніння.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу у В/ч НОМЕР_1 та з квітня 2022 року по травень 2023 року брав участь у заходах із оборони України у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Зокрема, у грудні 2022 року він служив у проміжку з 03.12.2022 по 06.03.2023 (довідка від 18.08.2023 №3841 (надана на адвокатський запит).

За участь у зазначених заходах позивач мав право на додаткову винагороду 100 000 грн за грудень 2022 року відповідно до Постанови КМУ №168, разом з тим відповідач підтвердив, що таких виплат за грудень 2022 року ОСОБА_1 не здійснено.

В інтересах позивача адвокатом було направлено запит щодо причин ненарахування доплати відповідно до Постанови КМУ №168.

Невиплату винагороди (постанова КМУ № 168) ОСОБА_1 за грудень 2022 року відповідач обґрунтував тим, що Покровський райсуд постановою від 16.12.2022 р. (справа № 189/2183/22) визнав його винним у перебуванні в нетверезому стані під час служби (ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та оштрафував.

Відповідач наголошує, що військові, визнані судом винними у військовому адмінправопорушенні, не включаються до наказів про додаткову винагороду за місяць, у якому винесено таку постанову суду.

12.12.2022 заступник командира батальйону ОСОБА_2 виявив солдата ОСОБА_1 у нетверезому стані під час служби. Огляд підтвердив 2,26% (проміле) алкоголю. Про цей факт повідомлено командира В/ч НОМЕР_1 рапортом №4275.

13.12.2022 командир В/ч НОМЕР_1 склав протокол №17 про військове адмінправопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та направив до суду.

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 №140 від 14.12.2022 солдата ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти В/ч НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 3, 4, 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Застосовано стягнення: догана, позбавлення премії за грудень 2022 року, виключення з наказу щодо додаткової винагороди (100 000 грн) за грудень 2022 року.

16.12.2022 Покровський районний суд Дніпропетровської області визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення (перебування в нетверезому стані під час служби ч. 3 ст. 172-20 КУпАП) та наклав штраф (постанова № 189/2183/22).

Позивач вважає невиплату додаткової винагороди (100 000 грн) протиправною, оскільки, на його думку, одночасне притягнення до дисциплінарної відповідальності за те саме діяння (перебування в нетверезому стані) неможливе, бо його вже притягнуто до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із цим позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Найперше суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 дійсно виконував обов`язки військової служби у нетверезому стані (12.12.2022), що підтверджено протоколом про військове адмінправопорушення, результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння та постановою суду про накладення адміністративного штрафу. Відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та окремого доручення Міністра оборони (щодо виплати додаткової винагороди), військові, які перебували на службі у стані алкогольного сп`яніння, не включаються до наказів про додаткові виплати за відповідний місяць. Тому на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 позивача було позбавлено додаткової винагороди за грудень 2022 року.

Окрім того, цей суд зауважив, що одночасне притягнення військовослужбовця і до адміністративної, і до дисциплінарної відповідальності за фактично одне порушення (перебування в нетверезому стані під час служби) не суперечить чинному законодавству. Позивач не навів доказів, які б спростовували правомірність накладеного дисциплінарного стягнення та відмови у виплаті.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що В/ч НОМЕР_1 діяв у межах своїх повноважень, а підстав визнати його бездіяльність протиправною (щодо невиплати позивачу додаткової винагороди 100 000 грн за грудень 2022 року) немає.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав касаційну скаргу у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог повністю.

Касаційна скарга подається з огляду на відсутність висновку Верховного Суду (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) щодо застосування окремих норм права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ № 168, підпункту 9.8 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року та частини 1 статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-ХІV.

Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 від 23.06.2022 до спірних правовідносин, оскільки воно не зареєстроване належним чином в установленому законодавством порядку. Єдиним актом, що регулює виплату додаткової винагороди під час воєнного стану, на переконання позивача, є Постанова КМУ №168.

Також позивач заперечує можливість позбавлення військовослужбовців додаткової винагороди за дисциплінарний проступок (через дисциплінарні чи адміністративні стягнення). Він наголошує, що перелік дисциплінарних стягнень у ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ є вичерпним, а позбавлення додаткових доплат не передбачене нормами цього статуту. Крім того, постанова КМУ №168 також не містить підстав для позбавлення додаткової винагороди. Тому рішення про невиплату, на його думку, ухвалене поза межами правового поля.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильного застосування норм права й забезпечення їх справедливого та однозначного застосування до ситуацій, коли військовослужбовців позбавляють передбаченої постановою уряду додаткової винагороди.

Верховний Суд ухвалою від 10 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.

У справі, що розглядається, військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_1 просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони за грудень 2022 року.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, зокрема, передбачено виплату додаткової винагороди під час воєнного стану.

Пункт 1 Постанови КМУ № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що протягом воєнного стану військовослужбовцям (ЗС, СБ, СЗР, ГУР МО, НГ, ДПС, УДО, Держспецзв`язку, ДССТ, військовим прокурорам ОГП, особам ДСНС, співробітникам ССО та ін.) виплачується додаткова винагорода: для більшості - 30?000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях чи заходах з безпеки - до 100?000 гривень на місяць з пропорційним розрахунком.

Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах.

Із цією метою Постанова КМУ № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі також - «Порядок №260»).

Наказом Міністра оборони України від 1 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Для належного виконання вимог Постанови КМУ № 168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям ЗСУ Міністр оборони України оперативно врегулював питання виплати додаткової винагороди через директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529, доведені у формі телеграм до кожної військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Відповідно до пункту 3 Окремого доручення про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).

Водночас підпунктом 9.8 пункту 9 Окремого доручення установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на військову службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Отже, за процедурою, установленою приписами Окремого доручення, визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема, у разі вживання алкоголю чи наркотичних речовини в частині (як у службовий, так і позаслужбовий час) або перебування на службі в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для позбавлення військовослужбовця, який перебував у нетверезому стані під час виконання службових обов`язків, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, на підставі підпункту 9.8 пункту 9 Окремого доручення.

Відповідач обґрунтовує невиплату позивачу винагороди за грудень 2022 року вживанням алкоголю на території частини під час виконання службових обов`язків.

Із цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, що підтверджено рапортами, актами огляду та його власними поясненнями. Також Покровський райсуд постановою від 16.12.2022 р. (справа № 189/2183/22) визнав його винним у перебуванні в нетверезому стані під час служби (ч. 3 ст. 172-20 КУпАП) та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту.

З огляду на наведені факти було проведено службове розслідування. За результатами службового розслідування (за фактом виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння) ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - йому було накладено догану, позбавлено премії та наказано не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року згідно з Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року.

З урахуванням того, що факт вживання алкогольних напоїв на території військової частини (12 грудня 2022 року) підтверджений, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій: відповідач не вчинив протиправної бездіяльності, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду за грудень 2022 (вживання алкоголю) .

Верховний Суд у справі № 480/5024/23 за аналогічних цій справі обставин (коли військовослужбовця притягнули до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 172-20 КУпАП, що є документальним підтвердженням вчинення порушення) дійшов до висновку, що документально підтверджене перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків є підставою для позбавлення його додаткової винагороди, оскільки окреме доручення Міністра оборони України прямо передбачає виключення з наказів про виплату винагороди за подібні порушення.

Доводи скаржника щодо незаконності позбавлення його права на додаткову винагороду є безпідставними, адже перелік дисциплінарних стягнень (ст.48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ) справді не містить пункту про «позбавлення додаткових виплат». Проте у цій ситуації невиплата позивачу додаткової винагороди у спірний період базується на Окремому дорученні Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (підпункт 9.8 пункту 9), а не застосована як окремий вид дисциплінарного стягнення згідно з Дисциплінарним статутом ЗСУ.

При цьому позбавлення позивача додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у грудні 2022 року не є подвійним притягненням останнього до відповідальності за одне й те ж порушення, як помилково уважає касатор, а є наслідком коли військовослужбовці вживають субстанції (алкогольні напої, наркотичні та психотропні речовини), що можуть впливати на їхню здатність виконувати службові обов`язки, що узгоджується з підпунктом 9.8 пункту 9 Окремого доручення.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року справа № 480/1613/23 встановив, що позиція скаржника про «подвійне» притягнення до відповідальності ґрунтується на помилковому тлумаченні природи юридичної відповідальності. Невиплата додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови КМУ №168 не є імпліцитною формою дисциплінарного покарання.

Факти перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та відмова виконати бойовий наказ стали підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Це не виключає можливості застосування інших юридичних наслідків за тим самим діянням (зокрема, позбавлення додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови КМУ № 168), що не можна кваліфікувати як повторне застосування юридичної відповідальності.

Аналогічний висновок уже підтверджувався Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року (справа № 380/2691/23).

Суд також відхиляє аргументи позивача, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 начебто не застосовується до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23 уже аналізував застосування цього акта стосовно визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України, і дійшов висновку, що Міністр оборони, як керівник відповідного міністерства, реалізував свої делеговані повноваження, аби встановити порядок і умови виплати додаткових сум, а також перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

У тій самій постанові Верховний Суд зазначив, що рішення Міністра оборони України (від 07.03.2022 № 248/1217, 25.03.2022 № 248/1298, 18.04.2022 № 248/1529, 23.06.2022 № 912/з/29) дійсно підлягали обов`язковій державній реєстрації, оскільки вони містять норми, які впливають на права та законні інтереси людей. Водночас Суд підкреслив, що відсутність офіційної реєстрації з огляду на умови, в яких ці рішення ухвалювалися, і факт їх реального виконання командирами військових частин не позбавляє такі документи юридичної сили.

Відповідно, Верховний Суд відхилив аргументи про незастосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 через відсутність його державної реєстрації.

Оскільки викладені висновки цілком поширюються і на дану ситуацію, твердження позивача щодо незастосованості до спірних правовідносин згаданого Окремого доручення вважаються безпідставними.

У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку № 260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті питань, визначених скаржником.

З огляду на викладене, Верховний Суд підтримує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди за грудень 2022 року.

В умовах, коли військові виконують особливу державну службу з оборони держави, їх обов`язки включають суворе дотримання Конституції, законів України, Військової присяги та наказів командирів. Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює вимоги щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та виконання міжнародних зобов`язань, що підкреслює важливість дисципліни та порядку в армії.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна означає бездоганне дотримання встановлених правил. При невиконанні службових обов`язків або порушенні громадського порядку, як це регламентовано статтею 45, командир має право нагадати про обов`язки та, за потреби, накласти дисциплінарне стягнення (виділені статтею 48). Таким чином, будь-яке порушення дисципліни тягне за собою відповідальність.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не впливають на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень.

Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 500/6010/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько