Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

м.Київ

справа №813/1966/18

адміністративне провадження №К/9901/19156/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (судді: В.В. Гуляк, Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі №813/1966/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (далі - ТОВ «Транс Компані», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2018 року №0045981308 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «транспортний податок» на загальну суму 62500 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року позов було задоволено в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 09.02.2018 №0045981308 в частині зобов`язання з транспортного податку в сумі 52 083,28 грн. В решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами апеляційного перегляду справи позивач звернувся із заявою щодо розподілу судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1762 грн, а також гонорару адвокату за надання правничої допомоги у сумі 7000 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року заяву ТОВ «Транс Компані» задоволено у повному обсязі: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1467,65 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5831 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зауважує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач не оспорює правомірність стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Надаючи правову оцінку висновкам Восьмого апеляційного адміністративного суду щодо необхідності задоволення заяви ТОВ «Транс Компані» про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Транс Компані» при зверненні до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, а також гонорар адвокату за надання правничої допомоги у сумі 7000 грн.

Розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

На підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт. Суд таких обставин також не встановив.

Крім того, задовольняючи заяву ТОВ «Транс Компані» про відшкодування судових витрат судом апеляційної інстанції було враховано, що понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, Суд вважає правильними висновок суду апеляційної інстанції про задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Є.А. Усенко