Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/11509/21

провадження № К/990/22844/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення заробітної плати, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року (судді: Собків Я. М., Глущенко Я. Б., Черпіцька Л. Т.) та

в с т а н о в и в:

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 листопада 2021 року частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення у розмірі 1988232,16 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

2. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2021 року відкрив апеляційне провадження за цієї скаргою.

Згодом Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 серпня 2022 року зупинив провадження у цій справі (№ 640/11509/21) до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 440/4510/19.

Мотивуючи це рішення апеляційний суд, спираючись на пункт 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також зваживши на правову позицію Верховного Суду щодо застосування цих норм, висловлену у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, зазначив, що об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Зупинення провадження з підстав, передбачених вказаним пунктом, допускається лише тоді, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За текстом ухвали від 04 серпня 2022 року, не можна посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Цитуючи далі постанову Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, суд апеляційної інстанції таким чином виснував, що зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою [пункт 3 частини першої статті 236 КАС України], допускається лише тоді, коли продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Зважаючи на наведену правову позицію суд апеляційної інстанції у контексті цієї справи зазначив про те, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 440/4510/19 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року) позов ОСОБА_1 задоволений повністю; визнаний протиправним і скасований наказ Генеральної прокуратури України № 1167ц від 22 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та органів прокуратури України; ОСОБА_1 поновлений на посаді, з якої був звільнений і на його користь з Офісу Генерального прокурора стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2019 року по 29 травня 2020 року включно у загальній сумі 310661,36 грн.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 440/4510/19 Офіс Генерального прокурора оскаржив в касаційному порядку. На цій підставі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2021 року відкрив касаційне провадження у тій справі.

Отож суд апеляційної інстанції - через призму наведених міркувань щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України - дійшов висновку, що відкриття касаційного провадження у справі № 440/4510/19 зумовлює необхідність зупинення провадження у цій справі (№ 640/11509/21).

3. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, у якій просить скасувати цю ухвалу і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 440/4510/19 в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць було допущене до негайного виконання. У зв`язку з тим, що відповідач його не виконав, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Зауважив, що Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 341 КАС України, переглядатиме судові рішення у справі № 440/4510/19 в обсязі тих фактичних обставин, які встановили суди першої і апеляційної інстанції. Крім того, ці самі обставини, позаяк судові рішення у справі № 440/4510/19 набрали законної сили, не потребують доведення під час розгляду справи № 640/11509/21. Додав також, що суд касаційної інстанції нових чи додаткових обставин у справі № 440/4510/19, які могли б мати значення для цієї справи, на стадії касаційного розгляду встановити не може.

Тому, переконує скаржник, аргументи суду апеляційної інстанції про об`єктивну неможливість розгляду справи № 640/11509/21 до завершення касаційного розгляду справи № 440/4510/19 є надуманими.

Крім того, як зауважив позивач, у цій справі (№ 640/11509/21) спір стосується стягнення середнього заробітку за затримку у виконанні рішення суду від 29 травня 2020 року у справі № 440/4510/19. Фактичні обставини тієї справи, за яких було ухвалене згадане рішення, не впливають на застосування статті 236 КЗпП України у вимірі обставин справи № 640/11509/21, що вкотре доводить відсутність підстав для зупинення у ній провадження.

Звернув також увагу на те, що в ухвалі від 04 серпня 2022 року суд апеляційної інстанції не пояснив який взаємозв`язок і які наслідки матиме чи може мати судове рішення Верховного Суду за наслідками касаційного розгляду справи № 440/4510/19 (щодо оскарження звільнення і поновлення на посаді) для вирішення справи № 640/11509/21. У цьому зв`язку додав, що факт ухвалення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 440/4510/19 є достеменно встановлений і змінити це навіть під час касаційного його перегляду рішення неможливо.

У додатково поданому клопотанні від 27 жовтня 2022 року, яке надійшло до суду 01 листопада 2022 року, позивач повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 440/4510/19 Офіс Генерального прокурора видав наказ від 10 січня 2022 року № 13ц, яким його поновлено на раніше займаній посаді.

4. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року без змін.

Зміст відзиву й послідовність його викладу наштовхують на думку про те, що обставини справи № 440/4510/19, спір у якій стосувався правомірності звільнення позивача за наслідками атестації, мають значення для вирішення цієї справи, адже касаційний перегляд судових рішень в тій справі може вплинути на необхідність їх виконання, а відтак і на вирішення цієї справи (щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді).

5. Під час ухвалення цієї постанови колегія суддів керувалася таким.

За пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції слушно зазначив про те, що неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої справи пов`язується зі встановленням обставин, які мають значення для вирішення цієї справи (щодо якої виникла потреба зупинити провадження), але водночас не можуть - з об`єктивних причин - бути встановлені під час її розгляду. Конкретні правові ситуації, які вимагатимуть подібного процесуального рішення, можуть по-різному проявляти цей взаємозв`язок залежно від обставин справи. Але він обов`язково має бути, адже цим власне і пояснюється мета зупинення провадження у справі.

Правову позицію з цього питання Верховний Суд висловив у згаданій вище постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, яку суд апеляційної інстанції поклав в основу своєї мотивації.

Водночас апеляційний суд, пишучи про цю правову позицію, не виконав тих настанов, на які орієнтував суд касаційної інстанції для правильного вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України.

Зокрема апеляційний суд не прояснив яким чином результат касаційного перегляду судових рішень у справі № 440/4510/19 може позначитися на вирішенні по суті спору у справі № 640/11509/21. Про встановлення нових обставин на стадії касаційного розгляду справи № 440/4510/19, які могли б мати преюдиційне значення для вирішення цієї справи, йтися не може, адже, як між іншим слушно зауважив позивач, на стадії касаційного перегляду Верховний Суд «не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази» (частина друга статті 341 КАС України).

Отож об`єктивної неможливості розгляду цієї справи через призму обставин, які могли б мати значення для правильного її вирішення, але які можуть бути встановлені в рамках касаційного провадження у справі № 440/4510/19, суд апеляційної інстанції не пояснив.

Якщо дотримуватися думки, на яку наводять пояснення відповідача, що правдивим мотивом для зупинення провадження у цій справі є ймовірний результат касаційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 440/4510/19, то об`єктивної неможливості розгляду справи [№ 640/11509/21] - в значенні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України - немає. Зупинення провадження в цьому випадку є необґрунтованим і суперечить меті його застосування.

З уваги на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції допустився помилки, застосовуючи процесуальний механізм зупинення провадження у справі, адже не встановив й не пояснив об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду іншої справи у розумінні приписів пункту 3 частини першої статті 236 КАС України й таким чином спричинив невиправдану тимчасову перерву у розгляді справи [№ 640/11509/21], спір якої стосується проходження публічної служби.

На основі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі частини першої статті 353 КАС України з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року скасувати, а справу № 640/11509/21 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова