Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.11.2019 року у справі №810/1469/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа №810/1469/16

адміністративне провадження №К/9901/13311/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (суддя Щавінський В. Р. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є. І., судді: Файдюк В. В., Чаку Є. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2016/000019/1 від 05 квітня 2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00161 від 05 квітня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що митну вартість імпортованого позивачем товару було ним скориговано у зв'язку із непідтвердженням всіх складових митної вартості товару та наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, зокрема, щодо виду транспорту, яким здійснюється перевезення товару (в специфікації на товар зазначено, що товар перевозиться автотранспортом, тоді як фактично мало місце авіатранспортне перевезення); до того ж прайс-лист виданий лише на товар, щодо якого здійснювалось митне оформлення.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 21 травня 2014 року між Товариством (як покупцем) і фірмою "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка, як продавцем) укладено контракт №214UKR-FMS-E002 про постачання лікарських засобів і допоміжних речовин для фармацевтичного виробництва, згідно з пунктами 1.1,2.1 та 2.2 якого поставка товару здійснюється партіями за узгодженими сторонами специфікаціями, в яких зазначаються умови поставки, кількість та ціна товару.

В березні 2016 року на виконання умов контракту №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року на підставі специфікації №14 від 25 лютого 2016 року та інвойсу від 21 березня 2016 року №20162086 продавцем здійснено поставку на територію України для покупця товару - терпінгідрату, порошку кристалічного (субстанції), у подвійних поліетиленових пакетах для виробництва нестерильних лікарських форм, виробництва фірми "MedPro Inc. Ltd" (Латвія), у кількості 75,0 кг, за ціною 43,00 євро за 1 кг, на загальну суму 3225,00 євро.

З метою митного оформлення імпортованого товару Товариство подало до Митниці митну декларацію від 24 березня 2016 року №125120105/2016/306457, в якій визначило митну вартість товару за першим методом (за ціною договору), до якої додало: міжнародну авіаційну накладну №566-13102622 від 21 березня 2016 року; інвойс №20162086 від 21 березня 2016 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року; додаткову угоду №2 від 08 жовтня 2015 року до зовнішньоекономічного договору (контракту), специфікацію №14 від 25 лютого 2016 року; договір про надання брокерських послуг №57 від 15 лютого 2012 року; реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/0821/01/01 від 27 червня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Екологічний контроль); сертифікат аналізу від 04 березня 2016 року; експортну декларацію країни відправника №CZ570299 від 21 березня 2016 року.

При цьому згідно з даними митної декларації від 24 березня 2016 року №125120105/2016/306457 контрактна вартість партії товару, що постачається в Україну за цією декларацією, становила 3225,00 євро за 75,00 кг (43,00 євро за 1 кг) на умовах поставки СРТ Київ-Бориспіль аеропорт (що згідно з умовами Інкотермс 2010 означає, що продавець повинен організувати та оплатити перевезення товару до узгодженого місця призначення).

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару Митниця витребувала від декларанта додаткові документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням договору; виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

26 березня 2016 року Товариство надало митному органу прайс-лист виробника - компанії "MedPro Inc. Ltd" (Латвія) від 01 березня 2016 року, прайс-лист компанії "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка) від 21 березня 2016 року, експортну декларацію країни відправника №CZ 570299 від 21 березня 2016 року.

Крім того Товариством подавались інформаційний лист компанії "IMCoPharma a. s." від 31 березня 2016 року, згідно з яким між компаніями "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка) і "MedPro Inc. Ltd" (Латвія) відсутні договірні відносини, як і з іншими європейськими компаніями, а оплата здійснюється на підставі комерційної пропозиції.

Також митниця просила позивача надати в десятиденний термін висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", втім судами встановлено, що висновок №117/182 отриманий позивачем лише 28 квітня 2016 року.

05 квітня 2016 року Митницею прийнято рішення №125120105/2016/000019/1 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару було визначено не за основним, а за другорядним - шостим методом (з врахуванням митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг за МД від 21 серпня 2015 року №110010000/2015/5822), а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00161 від 05 квітня 2016 року.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, Митниця зазначала, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за методом №1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тому, що надані декларантом до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та містять розбіжності (зокрема, прайс-лист виданий виключно на продукцію, митне оформлення якої здійснюється, а у специфікації №14 зазначений вид транспорту - автотранспорт, тоді як фактично постачання здійснювалось авіатранспортом).

07 квітня 2016 року Товариство подало до Митниці нову митну декларацію №125120105/2016/307720, в якій відкоригувало митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатило до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, в зв'язку з чим останнім прийнято рішення про завершення митного оформлення товару, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм статей 49, 50 МК України. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 статей 49, 50 МК України (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частинами 1, 2 статті 58 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частини 1 та 2 статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5, 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X частин 1 та 2 статті 55 МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 частин 1 та 2 статті 55 МК України або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (в тому числі додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, суди встановили, що відповідно до прайс-листа компанії "MedPro Inc. Ltd" (Латвія) від 01 березня 2016 року відпускна вартість терпінгідрату для компанії "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка) складає 40,00 євро за 1 кг, в той же час згідно з комерційною пропозицією компанії "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка) від 21 березня 2016 року для Товариства відпускна вартість товару (терпінгідрату, виробництва компанії "MedPro Inc. Ltd" (Латвія)) складає 43,00
євро за 1 кг.

Таку ж вартість товару позивачем і його контрагентом було зафіксовано у специфікації №14 від 25 лютого 2016 року до контракту №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року, інвойсі від 21 березня 2016 року №20162086, експортній декларації країни відправника №CZ 570299 від 21 березня 2016 року, а також інших документах, наданих Митниці разом з декларацією від 24 березня 2016 року №125120105/2016/306457 та додатково.

До того ж згідно з висновком Державного підприємства "Державний інформаційно- аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 28 квітня 2016 року №117/182, що був отриманий на вимогу Митниці, вартість фармацевтичної субстанції терпінгідрат, що у березні 2016 року була поставлена Товариству компанією "IMCoPharma a. s." (Чеська Республіка), складає 43,00 євро за 1 кг.

Зазначення ж у специфікації №14 від 26 лютого 2016 року в рядку "Вид транспорту" - "автотранспорт" замість авіатранспорту, як встановили суди, є технічною опискою, оскільки в цій же специфікації в рядку "Умови постачання" чітко зазначено: "СРТ Київ-Бориспіль аеропорт", що є підтвердженням того, товар постачається саме авіатранспортом; водночас ця помилка була виправлена додатковою угодою від 25 лютого 2016 року до контракту №214UKR-FMS-E002 від 21 травня 2014 року, у якій вид транспорту з автомобільного був змінений на авіатранспорт.

Разом з тим, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначив обґрунтування скоригованої ціни товару, як і не врахував положень статей 189, 190 Господарського кодексу України щодо договірного порядку встановлення цін суб'єктами господарювання на товари, реалізація яких здійснюється за вільними цінами.

Що ж до тверджень митного органу про те, що в прайс-листі зазначений лише один вид товару, то, як пояснював позивач, це не суперечить законодавству, крім того Товариством з чеською компанією переговори проводились лише щодо поставки цієї конкретної субстанції, а тому й прайс-лист формувався лише щодо тріпінгідрату.

Враховуючи викладене, твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем, із застосуванням першого методу є безпідставними, а відтак висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості №125120105/2016/000019/1 від 05 квітня 2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00161 від 05 квітня 2016 року, за обставин даної справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду