Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2019 року у справі №822/3349/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №822/3349/14

адміністративне провадження №К/9901/8148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Матущака В. В. від 31.10.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів: Ватаманюка Р. В., Мельник-Томенко Ж. М. від 05.02.2015 у справі №822/3349/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач/ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.

Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2010 №0001801702/0, від 25 червня 2010 №0001801702/1/4772, від 06 вересня 2010 №0001801702/2/6064 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі ~money0~ в тому числі основний платіж в сумі ~money1~ та штрафні санкції на суму ~money2~ від 26 травня 2010 №0001811702/0, від 25 червня 2010 №0001811702/1/4772, від 06 вересня 2010 №0001811702/2/6065 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі ~money3~

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в періоди перебування на спрощеній системі оподаткування перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг), встановленого пунктом 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727/98), не відбулося, а відтак висновки податкового органу про нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість у перевіряємий період є безпідставними.

Суди встановили, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м.

Хмельницькому проведено документальну виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2009 та встановлено порушення: статей 13,14 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (далі - Декрет), внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму ~money4~ в тому числі по періодах: з 01 липня 2007 по 31 грудня 2007 - ~money5~ 2008 рік - ~money6~ з 01 січня 2009 по 30 вересня 2009 - ~money7~ з 30 вересня 2009 по 31 грудня 2009 - ~money8~ підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого занижено ПДВ з 01 липня 2007 по 31 грудня 2009 на суму ~money9~

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 21 липня 2014 року, виходячи із встановлених судами обставин, дійшов висновку щодо відсутності підстав для донарахування позивачу, що перебував у перевіряємий період на спрощеній системі оподаткування (отримавши у органів податкової служби відповідні свідоцтва платника єдиного податку), податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за період 2007,2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009 з огляду на непідтвердження належними та допустимими доказами порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених статтею 1 Указу №727/98.

Разом з тим, з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, суд касаційної інстанції, вказавши на необхідність дослідження судами питань щодо обсягу виручки, отриманої позивачем за період з
30.09.2009 по 31.12.2009, встановлення господарських операцій та визначення чистого доходу позивача за вказаний період, й, як наслідок, наявності (відсутності) обставин для визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, а також встановлення факту перевищення позивачем передбаченого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР граничного обсягу оподатковуваних операцій, з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником ПДВ та з його сплати, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного судового розгляду постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 травня 2010 року №0001801702/0,25 червня 2010 року №0001801702/1/4772,06 вересня 2010 року №0001801702/2/6064 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі ~money10~ в тому числі основний платіж в сумі ~money11~ штрафні санкції на суму ~money12~ та від 26 травня 2010 року №0001811702/0,25 червня 2010 року №0001811702/1/4772,06 вересня 2010 року №0001811702/2/6065 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі ~money13~

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чистий дохід позивача за період з 16.12.2009 по 31.12.2009 склав ~money14~ а відтак висновки податкового органу про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі ~money15~ (43132,10 гривень (загальна сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб) - ~money16~ (встановлена судом та визнана позивачем сума податку з доходів фізичних осіб)) є безпідставними. Неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ суди обґрунтували розповсюдженням на операцію з поставки кисневого концентратора, за наслідками вчинення якої відбулося перевищення граничного розміру виручки, положень підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону №168/97-ВР, яким передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилався на наявність підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань по ПДВ та податоку з доходів фізичних осіб за правилами загальної системи оподаткування, оскільки перевіркою встановлено перевищення граничного обсягу виручки у періоді, що перевірявся.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильне та повне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, надання належної оцінки правовідносинам, що склалися, прийняття рішень з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Указом №727/98 (положення якого були чинними на момент спірних правовідносин) встановлювались умови оподаткування для суб'єктів малого підприємництва.

Статтею 1 цього Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для таких суб'єктів малого підприємництва, як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Разом з тим, відповідно до статті 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Тобто, однією з умов для перебування фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до статті 1 Указу №727/98 є неперевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в 500 тис. грн.

Частиною першою статті 13 Декрету (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що обсяг виручки від провадження позивачем підприємницької діяльності перевищив розмір у ~money17~, встановлений статтею 1 Указу №727/98,15.12.2009 при збуті кисневого концентратора відповідно до накладної №38/12; валовий дохід позивача за період з
16.12.2009 по 31.12.2009 дорівнював ~money18~, а витрати, здійснені за цей період, становили ~money19~ Наведені обставини давали суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, підстави стверджувати, що чистий дохід позивача за вказаний період склав ~money20~, а тому суди визнали правомірним донарахування позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб лише в сумі ~money21~, вказавши на відсутність підстав для збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму ~money22~ ( (43132,10 грн. - загальна сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 26.05.2010 року №0001811702/0) - (6629,50 грн. - визнана позивачем сума податку)).

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

Що ж стосується збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ, то слід зазначити, що правові основи оподаткування ПДВ на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платником ПДВ є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку. Така особа, як це установлено підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

За правилами, передбаченими підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує ~money23~ (без урахування ПДВ).

Як визначено підпунктом "а" пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР, особами, що підлягають реєстрації згідно з підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Абзацом четвертим пункту 9.4 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено, що особа, яка не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що з моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у статті 1 Указу №727/98, тобто порушення умови для перебування на спрощеній системі оподаткування, на таку особу починають розповсюджуватись приписи Закону №168/97-ВР, застосування яких не ставиться у залежність від виконання нею обов'язку переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з наступного звітного періоду (кварталу), встановленого статтею 5 Указу №727/98, й у разі допущення такою особою перевищення обсягу операцій з поставки товарів (послуг) сукупно на суму 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), у останньої виникає обов'язок зареєструватися платником, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету.

Суди встановили, що 15.12.2009 на поточний рахунок позивача надійшли кошти в якості оплати за кисневий концентратор згідно накладної № 38/12 від 11.12.2009 від Управління охорони здоров'я Хмельницької ОДА в сумі ~money24~ В подальшому на рахунок позивача надходила виручка за проведення поточного ремонту медичного обладнання в сумі ~money25~ та за продаж виробів медичного призначення (медичного обладнання) в сумі ~money26~

У ході судового розгляду встановлено, що операції з поставки кисневих концентраторів (код виробу 9019 20 00 00) звільнені від оподаткування ПДВ у відповідності до положень підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону №168/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року №1949, якою затверджено перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення ПДВ.

За наведеного суди виходили із того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено обставин заниження ФОП ОСОБА_1 грошових зобов'язань з ПДВ за наслідками здійснення згаданих вище операцій з поставки товарів (послуг), а судами таких обставин не встановлено у ході розгляду справи.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду