Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №520/3505/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №520/3505/19

адміністративне провадження №К/9901/26467/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельнікової Л. В. (головуючий), Калитки О. М., Рєзнікової С. С.,

І. Суть спору та історія справи

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1451, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії військової частини А1451, які полягають у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

1.2. зобов'язати військову частину А1451 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

2. Позов обґрунтовано тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем до розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні безпідставно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену постановою КМУ № 889, яку він отримував під час проходження служби.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника квартирно-експлуатаційної служби тилу Військової частини А1451.

5. В період проходження військової служби в військовій частині А1451 позивач перебував на фінансовому забезпеченні в військовій частині А1451 та отримував грошове забезпечення, у складі грошового забезпечення позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.

6. Наказом командира військової частини А1451 (по стройовій частині) від
11.08.2017 року №167 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 11.08.2017 року.

7. Військова частина розрахувала розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатила позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (зі змінами внесеними постановою КМУ від 13.03.2013 року №161).

8. Позивач звернувся до Військової частини А1451 із заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби.

9. Проте, військова частина А1451 відмовила ОСОБА_1 у здійсненні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

10. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та відповідної виплати, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 травня 2019 року задовольнив позовні вимоги.

12. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

13. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2019 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

14. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - постанова КМУ № 889), не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

16. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що в силу положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №№ 2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Позивач щомісяця отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, а тому, на думку скаржника, він мав "законні сподівання" отримати одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційної інстанції - без змін.

18. Позивачем подано відповідь на відзив Військової частини А1451 на його касаційну скаргу, в якому він зазначає, що позиція відповідача, яка викладена у відзиві на касаційну скаргу є помилковою та просив при прийнятті рішення по справі врахувати обставини та висновки Верховного Суду, які висловлені в постанові від 10.05.2019 по справі №820/5285/17.

V. Нормативне регулювання

19. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - ~law6~).

21. Відповідно до ~law7~ порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються ~law8~, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

22. Згідно зі ~law9~ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

23. Права, пільги та соціальні гарантії вийськовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №№ 2011-XII (надалі-Закон № 2011-ХІІ).

24. ~law11~ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

24.1. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

25. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

26. Відповідно до ~law12~ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

27. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

VІ. Позиція Верховного Суду

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

29. Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ~law13~, що не заперечується відповідачем.

30. Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

31. З матеріалів справи слідує, що додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

32. Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, ґрунтується на нормах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, що виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", положення якої застосовувались з 01 жовтня 2010 року.

33. Відповідно до пункту 3 Інструкції № 595 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

34. Згідно з пунктом 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

35. Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

36. Приписами пункту 9 Інструкції № 595 обумовлено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

37. У подальшому тотожне регулювання цього питання запроваджено з прийняттям Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24 жовтня 2016 року № 550 (надалі - Інструкція № 550).

38. Разом з тим, ~law14~ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

39. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме ~law15~, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам ~law16~.

40. Колегія суддів ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з ~law17~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

41. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

42. Оскільки останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

43. При касаційному розгляді враховано висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17.

44. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України зокрема, від 15 жовтня 2013 року, 4 листопада 2014 року, 03 березня 2015 року, 19 травня 2015 року (справи № 21-368а13,21-473а14,21-32а15,21-466а15 відповідно) колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду України, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року справа № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року № 826/3398/17.

45. За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

46. Апеляційний суд, своєю чергою, неправильно застосувавши вищенаведені норми матеріального права, помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

47. При цьому, Суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

48. Отже, з огляду приписи статті 352 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

VІI. Судові витрати

49. Враховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №520/3505/19 скасувати і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

В. М. Соколов