Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2019 року у справі №826/20636/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/20636/14

адміністративне провадження №К/9901/3037/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №826/20636/14 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, про визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування наказу в частині,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулись до суду із адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просили, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 в частині визнання нікчемними всіх трансакцій та договорів банківського вкладу: №05/1082-2014 та банківського рахунку НОМЕР_2 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_2 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29.08.2014; №05/1083-2014 та банківського рахунку НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_3 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29 травня 2014 року;

зобов'язати відповідача-2 включити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати відповідну інформацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати відповідача-1 включити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що оскаржуване рішення порушує, зокрема, презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, права позивачів як громадян, передбачені статтею 41 Конституції України, а також наголошено на перевищенні влади та службових повноважень, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивачів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. в частині визнання нікчемними трансакцій та договорів банківського вкладу №05/1082-2014 та банківського рахунку НОМЕР_2 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_2 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. в частині визнання нікчемними трансакцій та договорів банківського вкладу №05/1083-2014 та банківського рахунку НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_3 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що кошти на рахунок позивачів надійшли внаслідок складення працівниками банку недостовірних документів щодо видачі та внесення готівкових коштів до каси банку, оскільки готівка фактично не видавалася та не вносилась через відсутність на той час готівкових коштів у банку. Вказане свідчить про укладення позивачами нікчемних правочинів відповідно до пунктів 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Копії квитанцій позивачів не відповідають вимогам законодавства, зокрема приписам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою НБУ від 01 червня 2011 року №174, оскільки не містять зазначення часу виконання операцій або напису чи штампу «вечірня» чи «післяопераційний час», а тому не є належними доказами на підтвердження факту внесення коштів на депозитний рахунок. Укладення позивачами лише договорів банківського вкладу та договору банківського рахунку без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку не є підставою для виникнення права на одержання відшкодування вкладу за рахунок Фонду. При цьому наголошено на тому, що Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє останній та фіксує даний факт, а відтак правочин є нікчемним не в силу рішення відповідача-2, а в силу Закону з моменту укладення такого правочину. Зауважено, що спірні правочини укладено в період дії постанови правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ, якою ПАТ «Старокиївський банк» було віднесено до категорії проблемних.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивачі просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Зауважено, що заявником касаційної скарги не наведено жодних доказів наявності підстав для визнання спірних договорів банківського вкладу нікчемними відповідно до положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідні квитанції, які містяться в матеріалах справи, є належними доказами факту внесення коштів на депозитні рахунки позивачами, з яких вбачається, що останні видані в межах операційного часу. При цьому позивачі, навіть за умови неналежного виконання працівниками банку своїх обов'язків, як добросовісна сторона банківського вкладу, не повинні нести відповідні негативні наслідки у зв'язку з цим. Усі інші, вказані Уповноваженою особою, обставини справи є припущеннями останньої та не підтверджені жодним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 20 травня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_2 було укладено: договір банківського рахунку НОМЕР_2, згідно пункту 1.1 якого Банк за заявою Клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок Клієнта НОМЕР_3 у гривні та здійснює за ним операції згідно чинного законодавства України; договір банківського вкладу №05/1082-2014, згідно пункту1.1. якого Банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_3 «Надійний» у гривні, а Вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у сумі 190 000,00 грн.

Згідно квитанції № cash 18 від 20 травня 2014 року банк прийняв на користь ОСОБА_2, як вкладника, грошові кошти в сумі 190 000 грн. на депозитний рахунок.

20 травня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_3 було укладено: договір банківського рахунку НОМЕР_1, згідно пункту 1.1 якого Банк за заявою Клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок Клієнта НОМЕР_4 у гривні та здійснює за ним операції згідно чинного законодавства України; договір банківського вкладу №05/1083-2014, згідно пункту 1.1. якого Банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_4 «Надійний» у гривні, а Вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у сумі 190 000,00 грн.

Відповідно до квитанції № cash 19 від 20/05/2014 на депозитний рахунок ОСОБА_3 зараховано грошові кошти у розмірі 190 000 грн.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2014 року прийнято рішення № 50 про запровадження з 18 червня 2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» - Пантіну Л.О.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2014 року № 92 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну на період з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно.

Відповідачем-2 видано Наказ № 61 від 29 серпня 2014 року, згідно якого, на підставі частини 2 та частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було зупинено виплату за трансакціями і правочинами, згідно переліку та визнано нікчемними всі трансакції та правочини згідно переліку. Відповідно до переліку, який є додатком до вказаного наказу, уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними, в тому числі, і договори позивачів від 20 травня 2014 року.

Листом № 2411.09-02 від 17 вересня 2014 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» повідомила ОСОБА_3, що укладені нею з банком договір банківського вкладу № 05/1083-2014 від 20 травня 2014 року та договір банківського рахунку НОМЕР_1 від 20.05.2014 були визнані нікчемними, з посиланням на частину другу та третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Звернення ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду залишилось без виконання і без відповіді.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції зауважив, що судові рішення про визнання недійсними спірних договорів банківського вкладу відсутні. Правомірність визнання відповідачем-2 спірних правочинів нікчемними не підтверджена належними доказами. В той же час, позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є невірно обраним способом судового захисту, оскільки у межах наданих повноважень Фонд сам по собі не включає вкладників до Загального реєстру вкладників відповідного банку, а лише складає такий реєстр на підставі інформації, поданої Уповноваженою особою.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зауважив, що нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для відмови у включенні особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, як здійснення Уповноваженою особою перевірки законності операцій банку та/або звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою з метою отримання висновків щодо наявності/відсутності ознак злочину.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 17 червня 2014 року № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних» на депозитних рахунках ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відкритих відповідно до договорів банківського вкладу (депозиту) №05/1082-2014 та №05/1083-2014 від 20 травня 2014 року, перебувала сума у розмірі 190000 грн. відповідно.

Кошти на депозитні рахунки позивачів були зараховані 20 травня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення №365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 17 червня 2014 року). Ці кошти відповідно до квитанцій від 20 травня 2014 року № cash 18 та № cash 19 на рахунки було залучено позивачами через касу банку (а.с.10, 99).

Вказані квитанції містять підпис касира ОСОБА_5, дату та штамп ПАТ «Старокиївський банк», що спростовує доводи відповідача-2 щодо невідповідності квитанції вимогам пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, в редакції, чинній на час вчинення такої операції.

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Відповідно до наказу від 29 серпня 2014 року № 61 відповідачем-2, з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року № 182/14 та від 28 серпня 2014 року №188/14, було визнано нікчемними правочини та трансакції згідно переліку, в тому числі і правочини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.36,37, 126, 127).

У надісланому на адресу ОСОБА_3 листі від 17 вересня 2014 року № 2411/09-02 у відповідь на її звернення відповідачем-2 повідомлено, що правочини, в тому числі договір банківського рахунку від 20 травня 2014 року НОМЕР_1 та договір банківського вкладу від 20 травня 2014 року №05/1083-2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, які є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемним відповідно до вимог частини 2 та 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, надіслане ОСОБА_3, всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу, з якими відповідач-2 пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Викладені відповідачем-2 у касаційній скарзі посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем-2 всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач-2 вважав правочини нікчемними з підстав, визначеної Законом № 4452-VI у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних», зокрема, відповідно до пункту другого якої було обмежено здійснення залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, а також у банківських металах у межах сукупної заборгованості перед фізичними особами, що виникла на кінець дня дати прийняття цієї постанови, колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачів з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачами спірні договори банківського вкладу.

Слід зазначити, що відповідно до наданих квитанцій від від 20 травня 2014 року № cash 18 та № cash 19 зарахування коштів на вкладні депозитні рахунки позивачів відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492. Доказів іншого відповідачами не надано.

Відсутність на вказаних квитанціях штампу «вечірня» або «післяопераційний час» в порушення пунктів 1.13 та 2.9 Інструкції про проведення касових операцій в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, не свідчить про відсутність факту вчинення спірної операції, при цьому відповідні обставини можуть вказувати на наявність порушень з боку саме посадової особи банку, яка видала позивачам такі квитанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачі є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Старокиївський банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підпадають під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивачі є особами, які набули право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивачів, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивачів чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

При цьому судом касаційної інстанції визнається помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 в частині визнання нікчемними трансакцій та договорів банківського вкладу №05/1082-2014 та банківського рахунку НОМЕР_2 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_2 та ПАТ «Старокиївський банк», договорів банківського вкладу №05/1083-2014 та банківського рахунку НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_3 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року, з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Старокиївський банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому відсутні підстави для оскарження такого наказу у судовому порядку.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 в частині визнання нікчемними трансакцій та договорів банківського вкладу №05/1082-2014 та банківського рахунку НОМЕР_2 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_2 та ПАТ «Старокиївський банк», договорів банківського вкладу №05/1083-2014 та банківського рахунку НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_3 та ПАТ «Старокиївський банк», оформленого наказом №61 від 29 серпня 2014 року, слід скасувати та закрити провадження в цій частині.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі № 826/20636/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни в частині визнання нікчемними трансакцій та договорів банківського вкладу №05/1082-2014 та банківського рахунку НОМЕР_2 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк», договорів банківського вкладу №05/1083-2014 та банківського рахунку НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк», оформленого наказом №61 від 29 серпня 2014 року, а провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі № 826/20636/14 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду