Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/13963/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/13963/16

адміністративне провадження №К/9901/40298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Бізнесінформаудит»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 (головуючий суддя - Келеберда В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/13963/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Аудиторська фірма «Бізнесінформаудит»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Бізнесінформаудит» (далі - ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про скасування наказу від 28.04.2016 № 2685 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято за відсутності законодавчо визначених підстав.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 07.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит» відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, тому оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що документальна планова виїзна перевірка проведена ГУ ДФС у м. Києві незаконно, з порушенням низки норм чинного законодавства, тому така перевірка не може мати правових наслідків. У зв'язку з цим, на думку позивача, є незаконними як податкові повідомлення-рішення, що складені за наслідками проведення такої перевірки, так і сам наказ від 28.04.2016 № 2685.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит».

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

19.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2016 № 2685 на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року призначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит» з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 тривалістю 10 робочих днів з 17.05.2016.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивача включено до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві на підставі оскаржуваного наказу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит» з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 13.06.2016 №116/1-26-15-14-03-03/30222194.

Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.

Між тим, колегія суддів зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).

Таким чином, оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Бізнесінформаудит» відбувся, а ГУ ДФС у м. Києві фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача.

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити прийняті за результатами документальної виїзної перевірки податкові повідомлення-рішення з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Щодо посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 21-5864а15, в яких зазначено, що невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що спірні правовідносини у вказаних справах виникли у зв'язку з проведенням контролюючим органом саме невиїзних перевірок, умови та порядок проведення яких не передбачають вирішення питання допуску до проведення таких перевірок.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Бізнесінформаудит» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова