ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №820/636/17

адміністративне провадження №К/9901/43658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці ДФС

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді - Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.)

у справі № 820/636/17

за позовом Приватного підприємства «АЗЧ Постач»

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішень та карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Приватне підприємство «АЗЧ Постач» (далі - ПП «АЗЧ Постач») звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 №805130000/2016/000076/2 та № 805130000/2016/000077/2;

- картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2016/00169 та № 805130000/2016/00170.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.04.2017 у задоволенні позову ПП «АЗЧ Постач» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки на виконання рішень про коригування митної вартості товарів позивач самостійно склав і подав нові митні декларації, в яких узгодив грошові зобов'язання в іншому розмірі, то незгода з оскаржуваними рішеннями Митниці має реалізовуватись у процедурі внесення змін до нових митних декларацій у порядку статей 264, 269 МК України.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким адміністративний позов задовольнив:

- скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 №805130000/2016/000076/2 та № 805130000/2016/000077/2;

- скасував картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2016 №805130000/2016/00169 та № 805130000/2016/00170.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення товару подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП «АЗЧ Постач» просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 - без змін.

21.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між ПП «АЗЧ Постач» та СНАNGXING ВАІТЕ ІМРОRТ ЕХРОRТ СО., LТD укладено зовнішньоекономічний договір № АВ2916 від 02.09.2016, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT EXPORT CO., LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП «АЗЧ Постач» товари в асортименті, а ПП «АЗЧ Постач» зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.

Згідно з пунктом 2 контракту № АВ2916 від 02.09.2016 загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсах BTCN2016589 та BTCN2016571 до контракту № АВ2916 від 02.09.2016 на відповідні партії товару та пакувальних листах до них, партії товару, які підлягали поставці складаються з товарів № 1 та № 2 в асортименті, відповідно загальною вартістю 10 505,00 доларів США (7055,00 USD, або 0,34 USD/шт. та 3450,00 USD, або 0,10 USD/шт.) та загальною вартістю 12 182,00 доларів США. (7242,00 USD, або 0,34 USD/шт. та 4940,00 USD, або 0,19 USD/шт.). Поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) згідно з Інкотермс 2010.

З метою митного оформлення імпортованого товару представник позивача - ПП «Національні традиції» - подав до Митниці митні декларації №805130000/2016/017882 та № 805130000/2016/017884 разом з пакетом документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури, пакувальні листи до інвойсів, видаткові накладні, відвантажувальні специфікації, міжнародні товарно-транспортні накладні, коносаменти, калькуляції, звіти про оцінку майна, листи від CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD, листи від ПП «АЗЧ Постач», прайс-листи.

За результатами проведення процедури консультацій з ПП «АЗЧ Постач», Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла картки відмови від 29.12.2016 №805130000/2016/00169 та № 805130000/2016/00170 та рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 №805130000/2016/000076/2 та № 805130000/2016/000077/2, відповідно до яких митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою ПП «АЗЧ Постач» митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Доводи скаржника про те, що митна вартість товарів, імпортованих позивачем за митними деклараціями № 805130000/2016/017882 та № 805130000/2016/017884, не підтверджується жодним із документів, зазначених у графі 44 митних декларацій, тобто у поданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар та наявні розбіжності в документах, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

Так, відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що жодним із документів, зазначених у графі 44 митних декларацій, не підтверджується заявлена митна вартість, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, наведені доводи Митниці не знайшли свого відображення в тексті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та не відповідають обставинам у справі.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 №805130000/2016/000076/2 та №805130000/2016/000077/2 не містять такої інформації, що не дає підстав вважати ці рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ПП «АЗЧ Постач» товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова