Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа №702/401/17

адміністративне провадження №К/9901/23524/18, К/9901/23525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. (судді - Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.), додаткову постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.05.2017р. (суддя - Чорненький Д.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. (судді - Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області; зобов'язати здійснити з 22.03.2017р. перерахунок пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії) та виплату пенсії державного службовця, в розмірі 90% заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі (з врахуванням усіх виплат і підвищень); здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з врахуванням раніше проведених виплат та забезпечити виплату пенсії в подальшому в розмірі 90% сум заробітної плати згідно довідки, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям без обмеження її максимального розміру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати працюючим суддям у зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.05.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області. Зобов'язано Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2016р. про перерахунок пенсії і прийняти рішення. В задоволенні решти позовних відмовлено.

Додатковою постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.05.2017р. стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 213 (двісті тринадцять) гривень 33 коп. з Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за рахунок бюджетних асигнувань Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.05.2017р. в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2016р. про перерахунок пенсії скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити з 22.03.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії) та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90% заробітної плати державною службовця відповідної посади в сумі 16000 грн. та доплати за вислугу років в розмірі 50% в сумі 8000 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в розмірі 10% в сумі 1600 грн. за останнім місцем роботи на державній службі (з врахуванням підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України під 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), та відповідно довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 16.03.2017 року за №418-04/17 про заробітну плату, без обмеження її максимального розміру.

В решті, постанову Монастирищенського районного суду м. Києва від 17.05.2017р. залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. дадаткову постанову Монастирищенського районного суду м. Києва від 24.05.2017р. залишено без змін.

З постановою та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р., а також додатковою постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області не погодився відповідач, звернувся з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційних скарг посилався на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону №213 з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про державну службу». Крім того, з 01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2016р. №889-VІІІ, у зв'язку з чим Закон №3723-ХІІ втратив чинність.

Також посилався на те, що оскільки позивач з заявою про перерахунок пенсії державного службовця звернувся 12.12.2016р., тобто після набрання чинності Законом №889-VІІІ, яким здійснення перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям не передбачено, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії Управління діяло на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законодавством України.

Крім того посилається на те, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку щодо стягнення з Управління на користь позивача судового збору.

Заперечуючи проти касаційних скарг позивач просив у їх задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що відповідачем в касаційних скаргах наводиться різне тлумачення закону з метою не здійснення перерахунку його пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Уманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує пенсію як державний службовець, відповідно до Закону України «Про державну службу».

12.12.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру його пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим суддям, згідно Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про статус суддів».

Листом від 19.12.2016р.№16801/09 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що з 01.05.2016р. набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ, у зв'язку з чим Закон №3723-ХІІ втратив чинність, а нормативні акти, які б регулювали питання здійснення перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям, на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діюче законодавство України та судова практика при вирішенні аналогічних справ містять між собою протиріччя: при одних і тих же обставинах приймаються протилежні за своїм змістом рішення.

Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про перерахунок пенсії відповідач наділений дискреційними повноваженнями. Як свідчать матеріали пенсійної справи, рішення по зверненню позивача від 12.12.2016р. не приймалося, а лише листом від 19.12.2016р. повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії. З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними підлягають задоволенню. Водночас, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в іншій частині, змінивши визначення способу захисту порушеного права позивача із зобов'язання відповідача перерахувати пенсію на зобов'язання прийняти рішення за зверненням позивача від 12.12.2016р.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2016р. про перерахунок пенсії, апеляційний суд виходив з того, що лист від 19.12.2016р., яким позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, є прийнятим рішенням по суті звернення позивача, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача для прийняття рішення - є помилковими.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за місцем роботи на державній службі. В свою чергу бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу, а тому право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" положення поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку.

В свою чергу, ухвалюючи додаткову постанову про вирішення судових витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пунктом 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на який посилається відповідач, Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи, однак, вказана норма не виключає положення КАС України щодо обов'язку суду присудити здійснені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) .

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність, діюче законодавство України не містить.

Посилання позивача на порушення положень Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки ні Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції, а також постанова суду першої інстанції, в частині залишеній без змін постановою апеляційного суду, підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, скасуванню підлягають і додаткова постанова суду першої інстанції, якою стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 213 (двісті тринадцять) гривень 33 коп. з Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за рахунок бюджетних асигнувань Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, та ухвала суду апеляційної інстанції, про залишення додаткової постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційні скарги Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. та постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.05.2017р., в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р., а також додаткову постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук