Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 240/9272/23

адміністративне провадження № К/990/4750/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (складене у складі головуючого судді Шуляк Л. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Залімського І. Г., Мацького Є. М.) у справі № 240/9272/23

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, податковий орган) із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 62 721,71 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначав, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 62 721,71 грн, яка у добровільному порядку погашена не була. Указує, що у зв`язку із пропуском граничних строків сплати, указане податкове зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Наголошує, що у зв`язку із несплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДПС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) звертається до суду щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 240/9272/23, яке залишено без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Житомирській області податкову заборгованість в сумі 62 721 (шістдесят дві тисячі сімсот двадцять одну) грн 71 коп.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій визнали, оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, наявні підстави для стягнення податкового боргу.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволенні позовних вимог, просив скасувати такі рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

4.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 280/5710/24 стало оскарження судового рішення, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням в касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підпункт «в» пункту 2 частини 5, підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

4.2. Так, відповідач зазначає, що оскаржені рішення містять дані та відомості, які не підтверджено документально, зокрема, зазначено правовий статус відповідача «приватний підприємець», якого останній не має та не мав. Судами не досліджено зміст судового рішення та матеріали справи № 240/5055/18 за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

4.3. ОСОБА_1 указує, що судами неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме ст.4, п. 56.21 ст. 56, п. 59.3 ст. 59, ст. 102 ПК України, Порядку направлення податкових вимог, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2022 № 196.

4.4. Також відповідач уважає, що наявні форс - мажорні обставини (стан здоров`я, важкий фінансовий стан), на які він покликався, як на підставу для звільнення від стягнення податкового боргу, залишені поза увагою судів.

4.5. Між цим відповідач звертає увагу суду, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу, тому позовна заява підлягала поверненню.

5. Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

6. 11 березня 2024 року справа № 240/9272/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. Суди попередніх інстанцій установили, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 62 721,71 грн по таким податковим зобов`язанням:

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, в сумі 58 593,63 грн основний платіж;

- військовому збору в сумі 4128,08 грн основний платіж.

8. Щодо заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування на загальну суму 58 593,63 грн, судами установлено, що відповідачем подано:

- податковою декларацією № 1700005202 від 27.04.2017 (термін сплати 31.07.2017) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 9093,78 грн;

- податковою декларацією №4276 від 27.04.2018 (термін сплати 31.07.2018) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 14 780,12 грн;

- податковою декларацією № 4162 від 02.05.2019 (термін сплати 31.07.2019) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 11 484,41 грн;

- податковою декларацією № 4464 від 30.06.2020 (термін сплати 30.09.2020) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 10 142,10 грн;

- податковою декларацією №21000338 від 29.04.2021 (термін сплати 02.08.2021) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 9457,20 грн;

- податковою декларацією № 9433135312 від 23.04.2022 (термін сплати 01.08.2022) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 3636,02 грн.

9. Що стосується заборгованості з військового збору, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування судами установлено, що відповідачем було подано:

- податковою декларацією № 1700005202 від 27.04.2017 (термін сплати 31.07.2017) задекларовано 757,82 грн та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 754,73 грн;

- податковою декларацією № 4276 від 27.04.2018 (термін сплати 31.07.2018) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 1231,68 грн;

- податковою декларацією № 4162 від 02.05.2019 (термін сплати 31.07.2019) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 957,03 грн;

- податковою декларацією № 4464 від 30.06.2020 (термін сплати 30.09.2020) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 845,18 грн;

- податковою декларацією № 21000338 від 29.04.2021 (задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 788,10 грн;

- податковою декларацією № 9433135312 від 23.04.2022 (термін сплати 01.08.2022) задекларовано та не сплачено у встановлений законодавством строк зобов`язання в сумі 303,00 грн.

10. Такі грошові зобов`язання не сплачено у строки, визначені ПК України, тому вони набули статус податкового боргу.

11. З матеріалів справи убачається, що 22.03.2019 позивачем винесена податкова вимога "Ф" №11737-53 на загальну суму боргу в розмірі 39 294,38 грн та направлена відповідачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 1160100292301. Отримано поштове відправлення 01.04.2019 особисто ОСОБА_1 (а.с.6, т.1).

V. Оцінка Верховного Суду

12. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з такого.

13. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

14. Рішення судів першої та апеляційної інстанції указаним вимогам відповідають, у зв`язку з наступним.

15. Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

17. Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України, передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

18. За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

19. Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації про майновий стан і доходи подаються до контролюючого органу за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

20. У силу пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

21. Пунктом 179.7 статті 179 ПК України визначено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

22. Відповідно до статті 86 Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

23. Підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV Кодексу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.

24. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

25. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

26. Відповідно до пункту 59.3 указаної статті (у редакції на момент прийняття податкової вимоги) податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

27. Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, установлених ПК України, тощо.

28. Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

29. За наведених обставин та правового регулювання спірних правовідносин висновок судів про наявність підстав для стягнення податкового боргу, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

30. Також колегія Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що у справі № 240/2763/23 предметом розгляду була податкова заборгованість у розмірі 38 855,79 грн та підставою відмови у задоволенні стягнення такої заборгованості була відсутність належним чином вручення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги від 23.10.2015 № 1280-06, які, в свою чергу, не є предметом розгляду цієї справи. У наведеній справі не надавалась оцінка правомірності чи протиправності стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за 2016, 2017 роки.

30. Такі обставини, як стан здоров`я та скрутний фінансовий стан не є тими форс-мажорними обставинами, за наявності яких, за дотримання відповідного порядку, можливі наслідки, передбачені п.п.101.2.4 п. 101.2 ст. 101 , пп.112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України.

31. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи детального розрахунку суми податкового боргу суд зазначає наступне.

32. Законом України № 1914-IX від 30.11.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» абзац перший пункту 59.3 статті 59 викладено у такій редакції:

«Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання».

33. Аналогічні приписи містяться у пункті 1 розділу IV Порядку надсилання (вручення) податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків», редакція якого діє з 09.08.2022 - датою набрання чинності Наказу Міністерства фінансів № 196 від 12.07.2022 «Про затвердження змін до Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків».

34. Проте, на момент складання податкової вимоги № 11737-53 форми «Ф» від 22 березня 2019 року про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 наведені вище норми ПК України та Порядку не містили такої умови.

35. Також, як на підставу для скасування оскаржених рішень, позивач посилався на помилкове визначення статусу відповідача - «приватний підприємець», оскільки не є та не був зареєстрований за цим статусом.

36. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що таке формулювання не може бути підставою для відмови у позові, що фактично звільняє платника від обов`язку сплати податкового боргу. Це питання стосується порядку та способу виконання рішення та може бути відкориговане судом у встановленому порядку.

37. Щодо доводів касаційної скарги стосовно дотримання/недотримання строку звернення до суду, передбаченого як ПК України так і КАС України у розрізі складових грошових зобов`язань заявленого до стягнення податкового боргу.

38. Відповідач у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі наполягав на наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку, передбачених ст. 123 КАС України.

39. Відповідач зауважував, що з переліку заявлених вимог, зокрема, за період з 31.07.2017 по 31.07.2019 (граничні строки сплати) убачається, що сплив строк позовної давності у 1095 днів. Такий борг, на його думку, є безнадійним та підлягає списанню.

40. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий борг не є безнадійним, оскільки не минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

41. Постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, не містить мотивів щодо правильності наведених висновків суду першої інстанції та оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 з цього питання.

42. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України установлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

43. Згідно з пунктом 102.4 цієї статті у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

44. З матеріалів справи установлено, що з позовом про стягнення боргу (задекларовані та не сплачені грошові зобов`язання за податковими деклараціями по граничних термінах сплати 31.07.2017, 31.07.2018, 31.07.2019, 30.09.2020, 02.08.2021, 01.08.2022) податковий орган звернувся 07 квітня 2023 року (а.с.1, т.1).

45. Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

46. Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

47. У подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

48. Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

49. З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

50. Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

51. 12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

52. Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.

53. У подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01 серпня 2023 року) пункт 102.9 статті 102 виключено, а пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.40 такого змісту:

"Тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року:

1) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

2) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

3) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

4) щодо платників податків - фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Установити, що для платників податків, стосовно яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з цим підпунктом, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу".

54. Отже, ураховуючи наведене правове регулювання, перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу) зупинявся:

- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.

55. У період з 24 листопада 2022 року по 01 серпня 2023 року з огляду на положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України перебіг строку здійснення заходів з погашення податкового боргу зупинявся для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 Кодексу.

56. Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 320/15639/23.

57. Ураховуючи вказане вище правове регулювання, та той факт, що позивач звернувся з до суду з позовом у квітні 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно не застосовували наслідки пропуску строку, передбачених статтею 123 КАС України, оскільки строк звернення з цим позовом податковим органом не пропущено.

58. Слід зазначити, що доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

59. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

60. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, ураховуючи підстави касаційного оскарження, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

VI. Судові витрати

64. Скаржник є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Судові витрати не розподіляються.

65. Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у справі № 240/9272/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко