Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2020 року у справі №520/14053/19
Постанова КАС ВП від 23.02.2023 року у справі №520/14053/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 520/14053/19

касаційне провадження № К/9901/32336/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя - Заічко О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калиновський В.А; судді - Сіренко О.І., Кононенко З.О.)

у справі № 520/14053/19

за позовом Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Державне підприємство «Харківський завод шампанських вин» (далі - ДП «Харківський завод шампанських вин»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішень від 09 грудня 2019 року № 0000063202, від 09 грудня 2019 року № 0000133202, від 09 грудня 2019 року № 0000113202, від 09 грудня 2019 року № 0000173202, від 09 грудня 2019 року № 0000143202, від 09 грудня 2019 року № 0000053202, від 09 грудня 2019 року № 0000073202, від 09 грудня 2019 року № 0000043202, від 09 грудня 2019 року № 0000123202, від 09 грудня 2019 року № 0000083202, від 09 грудня 2019 року № 0000153202, від 09 грудня 2019 року № 0000093202, від 09 грудня 2019 року № 0000163202, від 09 грудня 2019 року № 0000103202 про застосування фінансових санкцій.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2020 року адміністративний позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позивачем невірно відображено дані у звітах за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» та за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», що мало наслідком заниження обсягів реалізації та унеможливило контроль за достовірністю нарахування акцизного податку.

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.

11 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

08 листопада 2021 року ГУ ДПС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДПС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Також у зазначеному клопотанні контролюючий орган просить закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що відносно позивача відкрито провадження у справі про банкрутство, а тому, враховуючи правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори за позовами боржника до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування рішень підвідомчі господарському суду у справі про банкрутство цього боржника.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено фактичну перевірку ДП «Харківський завод шампанських вин», за результатами якої складено акт від 18 листопада 2019 року № 793/20-40-32-02-08/30590422.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог частини третьої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) з огляду на подання звітів за січень - жовтень 2019 року за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» та за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» з недостовірними даними.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 09 грудня 2019 року прийнято рішення: № 0000063202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000133202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000113202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000173202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000143202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000053202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000073202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000043202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000123202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000083202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000153202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000093202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000163202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; № 0000103202, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі Суд зазначає, що питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, положення абзацу другого частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення Європейського суду з прав людини є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У практиці Європейського суду з прав людини проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме «принцип правової впевненості», «легітимні сподівання» та «правовий пуризм».

Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, п. 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», зава № 8269/02, п. 38).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому Європейський суд з прав людини установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади.

Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги частини першої статті 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

Таким чином, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи.

Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд.

Згодом такий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Таким чином, підстав для закриття провадження у справі в зв`язку з її непідсудністю адміністративним судам та скасування судових рішень, прийнятих відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил та їх тлумачення, з мотивів порушення підсудності, суд касаційної інстанції не вбачає і доходить висновку про необхідність розгляду касаційної скарги по суті.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.

Згідно з нормами Порядків заповнення звіту № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» та звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року № 49, суб`єкти господарювання, незалежно від форми власності, подають вказані звіти до органів ДПС за основним місцем обліку в електронній формі засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Відповідно до Порядку заповнення звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» у графах 4, 6, 8, 10, 14 розділу І зазначається така інформація:

- у графі 4 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв усього за звітний період суб`єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями;

- у графі 6 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання у підприємств оптової торгівлі у звітному місяці;

- у графі 8 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв усього за звітний період;

- у графі 10 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв підприємствам оптової торгівлі у звітному місяці;

- у графі 14 надаються необхідні пояснення.

Згідно з Порядком заповнення звіту № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» у графах 4, 5, 6, 8, 9, 11, 13 розділу І зазначається така інформація:

- у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця;

- у графі 5 вказується кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її зберігання у звітному місяці;

- у графі 6 вказується кількість готової продукції, яка надійшла в місце зберігання у звітному місяці з торговельної мережі, за імпортом тощо;

- у графі 8 вказується загальна кількість реалізованої продукції у звітному місяці;

- у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці;

- у графі 11 вказуються втрати при зберіганні, відпуску продукції на лабораторні потреби тощо у звітному місяці;

- у графі 13 вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.

Судами з`ясовано, що платником подано до контролюючого органу в електронній формі звіти за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» та за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за період січень - жовтень 2019 року.

Відповідно до звітів за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за період січень - жовтень 2019 року в графах 4, 6, 8, 10, 14 розділу І ДП «Харківський завод шампанських вин» зазначено відповідну інформацію, а саме: у графі 4 - обсяг придбання алкогольних напоїв усього за відповідні звітні періоди, що також співпадає з бухгалтерським обліком позивача та не заперечується контролюючим органом; у графі 6 - обсяг придбання алкогольних напоїв у підприємств оптової торгівлі у відповідних звітних місяцях, що також узгоджується з бухгалтерським обліком платника та не спростовується відповідачем; у графі 8 - обсяг реалізації алкогольних напоїв за відповідні звітні періоди, з урахуванням товару, який було повернуто, що також співпадає з бухгалтерським обліком позивача та не заперечується контролюючим органом; у графі 10 - обсяг реалізації алкогольних напоїв підприємствам оптової торгівлі у відповідних звітних місяцях, з урахуванням товару, який було повернуто, що узгоджується з бухгалтерським обліком платника та не спростовується ГУ ДПС у Харківській області; у графі 14 надано пояснення до граф 8, 10, а саме обсяг та вид товару, який було повернуто покупцями, що також співпадає з бухгалтерським обліком позивача та не заперечується відповідачем.

Згідно зі звітами за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за період січень - жовтень 2019 року в графах 4, 5, 6, 8, 9, 11, 13 розділу І ДП «Харківський завод шампанських вин» зазначено відповідну інформацію, а саме: у графі 4 - кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця; у графі 5 - кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її зберігання у звітному місяці; у графі 6 - кількість готової продукції, яка надійшла в місце зберігання у звітному місяці з торговельної мережі, за імпортом тощо; у графі 8 - загальна кількість реалізованої продукції у звітному місяці; у графі 9 - кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці; у графі 11 - втрати у звітному місяці при зберіганні, відпуску продукції на лабораторні потреби тощо; у графі 13 - кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного періоду.

Дані, зазначені у звітах за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» та за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв», про обсяг та вид товару, який було повернуто покупцями позивача, підтверджується, як з`ясовано судами, й довідкою про повернення продукції від контрагентів за період січень - жовтень 2019 року.

За таких обставин висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно ж до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова