Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №813/8288/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа № 813/8288/14

адміністративне провадження № К/9901/26993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року (суддя Мартинюк В. Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів:

Макарика В. Я., Большакової О. О., Судової-Хомюк Н. М. ) у справі № 813/8288/14 ( № 876/6660/16) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючий орган без достатніх на те правових підстав збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки при продажі транспортних засобів позивачем сплачено податок з отриманого доходу при продажу транспортних засобів. Крім того податковим органом неправильно визначено максимальну суму доходу, на яку нараховується такий внесок.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 2 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2014 року № Ф-10416 в частині вимоги сплатити єдиний внесок у сумі 126 059 грн 78 коп., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000741702 від 18 липня 2014 року в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 15 425 грн 83 коп. та податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000721702. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи податкового органу є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 липня 2014 року за № 1272/1702/2610924113.

Перевіркою встановлено порушення:

- статей 4, 6, 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині необчислення та несплати до бюджету єдиного соціального внеску за 2011-2013 роки в сумі 126
959,88 грн, в тому числі:

- за 2011 рік - 56 397,16 грн,

- за 2012 рік - 69 662,62 грн,

- за 2013 рік - 900,10 грн.

- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України в частині неповідомлення податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян за ІІІ-ІV квартали 2013 року;

- пункту 167.2 статті 167, пункту 173.1, пункту 173.4 статті 173, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України в частині перекручення даних в декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, що призвело до не нарахування та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 800 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000721702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 700 грн, в тому числі, за основним платежем - 3 800 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 900 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000731702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- рішення № 0000741702 від 18 липня 2014 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 15 470,83 грн за порушення вимог статей 4, 6, 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до несплати до бюджету єдиного соціального внеску за 2011-2013 роки в сумі 126 959,88 грн;

- вимогу від 10 липня 2014 року № Ф-10416, якою вимагається сплатити 126 959,88
грн недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган підтвердив доводами касаційної скарги, що сума доходу позивача, яка покладена в основу розрахунку недоїмки, визначена в актах попередніх перевірок № 777/17-2/2610924113 від 17 травня 2013 року та акті повторної перевірки № 121/17-2/2610924113 від 5 серпня 2013 року, за наслідками яких прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 813/7420/13-а, яка набрала законної сили 13 травня 2015 року, визнано протиправним та скасовано.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на мене прийняття рішення судами попередніх інстанцій), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що оскільки станом на 24 грудня 2014 року справа № 813/7420/13-а знаходилась на розгляді у суді апеляційної інстанції, рішення про скасування податкового повідомлення-рішення не набрало законної сили.

Разом з тим, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 813/7420/13-а набрала законної сили 13 травня 2015 року, тобто до розгляду даної справи судом першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності вимоги податкового органу в частині необхідності сплатити 126 059,78 грн, та, відповідно, щодо неправомірності нарахування штрафу на вказану суму.

Також податковий орган вважає, що позивачем у 2013 році не задекларовано дохід від операцій з продажу транспортних засобів.

Обставини продажу транспортних засобів підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками-рахунків (том 1 арк. с. 163-167) та квитанціями, зі змісту яких вбачається що позивачем при продажі автомобілів сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5% від вартості автомобілів (том 1 арк. с. 7-11).

Проте податковим органом зазначені докази не прийнято до уваги.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем доведено сплату податку на доходи фізичних осіб, отже податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення рішення № 0000721702 від 18 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.

Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 813/8288/14 ( № 876/6660/16) залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду