Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.02.2021 року у справі №813/42/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа №813/42/14

адміністративне провадження №К/9901/39426/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/42/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Тиса" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (головуючий суддя Яворський І. О., судді: Кухтей Р. В., Нос С. П. ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Тиса" (далі також ТОВ
"ТГ "Тиса", позивач) звернулося до суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі також ОДПІ, відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0001602210, №0001582210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі №813/42/14.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №813/42/14 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В. В.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено касаційний розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 16.02.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, вказує, що рішення апеляційного суду не відповідає обставинам справи. Касаційна скарга за текстом відповідає акту перевірки. Норм права, які судом порушено, податковим органом не зазначаються.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. Товариство вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, звертає увагу, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень від
17.10.2013 №348-352 та наказу ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ТГ "Тиса" (код ЄДРПОУ - 30053266) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2013 №200/22-10/30053266, яким встановлено порушення позивачем:

пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пунктів 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 2' 772' 022грн. ;

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4326грн.

На підставі акта перевірки від 17.12.2013 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001602210, яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3' 224' 814грн., у т. ч. 2' 757' 584грн. за основним платежем та 467230грн. за штрафними санкціями; №0001582210, яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6489грн., у т. ч. 4326грн. за основним платежем та 2163грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів за договорами, укладеними з контрагентами ПП "Біко Агротрейд" та ТОВ "Ейс контракшн менеджмент" не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд не вважав докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про непідтвердження протиправності податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0001582210.

Крім того, суд вказав, що у ході проведення перевірки проведено аналіз ціни експортованого щитового паркету. З урахуванням інформації, отриманої від Львівської торгово-промислової палати та проведеним пошуком цінової інформації встановлено, що рівень оптових цін, які склалися на ринку України на щитовий паркет вищий, ніж визначено позивачем, з огляду на наведене позивач занизив вартість товару (щитового паркету). Таким чином, суд вважав, що податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0001602210 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0001602210, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3' 224' 814,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У справі, що розглядається, податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2013 №0001602210 збільшено позивачу розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3224814грн., в т. ч. 2757584грн. за основним платежем та 467230грн. за штрафними санкціями. Підставою для збільшення грошового зобов'язання слугувало встановлення відповідачем в акті перевірки заниження позивачем доходу, отриманого від продажу товарів нерезиденту за ціною, меншою від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Як з'ясовано судами, між ТОВ "ТГ "Тиса" та компанією "EuropeTown inc." (British Virgin Іslands) укладено:

контракт №01/08 від 18.01.2008, відповідно до умов якого продавець (ТОВ "ТГ "Тиса") продає, а покупець (компанія "EuropeTown inc.") купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями;

контракт №04/12 від 01.03.2012, відповідно до умов якого продавець (ТОВ "ТГ "Тиса") продає, а покупець (компанія "EuropeTown inc.") купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями.

На виконання умов вказаних контрактів ТОВ "ТГ "Тиса" поставило готової продукції за межі митної території України на загальну суму 14' 609' 486,72грн.

Одержувачами продукції були компанії, розташовані в Австрії, Німеччині, Швеції та Данії. За реалізовану у вказаному періоді готову продукцію на експорт кошти поступили від фірми "EuropeTown inc.".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 10 розділу 20 ПК України у випадках, визначених пунктом 8 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, до вступу в дію статті 39 ПК України застосовується пункт
1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

За правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з пунктом 1.20.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до вимог пунктів 1.20.8, 1.20.10 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених пунктів 1.20.8, 1.20.10 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом

Апеляційним судом встановлено та не заперечують сторони, що у процесі проведення перевірки підприємству надіслано запит надання калькуляції виготовлення щитового паркету. Згідно з наданою до перевірки калькуляцією виготовлення паркету мозаїчного 1-3 сорту та індустріального 10x8x22,8мм встановлено, що до планової собівартості включено вартість сировини, транспортні витрати на доставку сировини, витрати електроенергії, заробітна плата основних працівників, вартість допоміжних матеріалів. Не включено в собівартість загальновиробничі витрати, а в ціну реалізації - адміністративні та витрати на збут.

На виконання обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни податковий орган надав інформацію, отриману від Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 №19-09/1493 та проведений пошук цінової інформації з яких видно, що рівень оптових цін, які склалися на ринку України на щитовий паркет для мозаїчної підлоги дубовий, ясеневий становив (без ПДВ): у липні - грудні 2011 р. - 110грн. за 1 м. кв. ; у січні - грудні 2012 р. - 115грн. за 1 м. кв. Довідка Львівської торгово-промислової палати базується на інформації отриманій від фірми "Прем'єр паркет плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2.

Податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "ТГ "Тиса" занизило ціну щитового паркету, відправленого на експорт, а саме: у липні - грудні 2012 р. - 45,10грн. за 1м. кв. ; у січні - грудні 2012 р. - 57,02грн. за 1м. кв.

У свою чергу, апеляційний суд на підставі матеріалів справи з'ясував, що як слідує зі згаданої довідки, пропозиція фірми "Прем'єр паркет плюс" стосується художнього паркету, а позивач є виробником індустріального паркету та щитового паркету для мозаїчної підлоги. Пропозиції ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 стосуються такого ж виду паркету, який виготовляє позивач, однак ціни визначені для продажу магазинами, зокрема, супермаркетом паркету "Паркетний Бум", АДРЕСА_1.

Аналогічна ситуація склалась і з пропозицією ФОП ОСОБА_2.

Судом зауважено, що іншими є розміри паркету пропоновані фірмою "Прем'єр паркет плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2. Позивач виготовляє паркет розміром 8х320х640 мм. та 28х50-95х180мм. В пропозиції фірми "Прем'єр паркет плюс" фігурує паркет розміром 8х693х297 мм, 8х693х417,8х832х297мм, 8х832х417мм. В пропозиціях ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 не зазначено розміру пропонованого паркету, а значиться лише товщина - 8мм.

Крім того матеріалами справи підтверджується, що перевірка проводилась за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, а цінова пропозиція фірми "Прем'єр паркет плюс" датована 13.11.2013, пропозиція ФОП ОСОБА_1, - 11.11.2013, пропозиція ФОП ОСОБА_2-12.11.2013.

Крім того, позивач зазначає, що суб'єкти господарювання фірма "Прем'єр паркет плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 не є виробниками паркету.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи інформацію та враховуючи обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого рішення, суд апеляційної інстанції не встановив належність вказаних вище суб'єктів господарювання до виробників паркету індустріального та щитового паркету для мозаїчної підлоги.

Як зазначив позивач, вироблений ним паркет експортовано за межі України, зокрема, на ринки Федеративної Республіки Німеччина та Республіки Австрія.

Проте, відповідач керується наданою ціновою інформацією згідно довідки Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 №19-09/1493 про вартість паркету художнього, щитового паркету для мозаїчної підлоги на ринку України за 2011-2013 роки. Натомість, в цій же довідці зазначено, що дані на товар - об'єкт оцінки по ринках Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Австрії у вказаний період відсутні.

На підтвердження правильності своєї позиції позивач надав до матеріалів справи листи отримані від ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство", ТОВ "Фірма "Інеск ", ТОВ "Українська лісопереробна компанія", які є виробниками аналогічної продукції як і позивач та довідку Львівської торгово-промислової палати від 18.03.2014 №19-09/428 про орієнтовні ціни продажу при експортуванні на умовах FCA в Польщу, Данію, Німеччину, Австрію, Норвегію, Голландію станом на листопад 2013 року індустріального паркету та щитового паркету для мозаїчної підлоги.

Аналізуючи надані документи, суд встановив, що ціни на продукцію реалізовану позивачем на експорт, не відрізняються від звичайних цін більш як на 20%, а отже відповідають рівню звичайних цін, що склалися в цей період на ринку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств підлягає скасуванню.

Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Апеляційним судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі №813/42/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду