Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа №804/14052/15

адміністративне провадження №К/9901/39808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (суддя - Дурасова Ю.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.11.2015 позов ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнив.

У жовтні 2016 року СДПІ подала до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку апеляційного оскарження, а вказані у клопотанні підстави для поновлення цього строку є неповажними.

СДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що апеляційна скарга була подана з дотриманням вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми та змісту апеляційної скарги. Однак, не зважаючи на відповідність апеляційної скарги всім процесуальним вимогам, суд апеляційної інстанції не прийняв її до провадження та відмовив у його відкритті, чим обмежив доступ до суду для відновлення порушених прав і охоронюваних інтересів сторін у справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.04.2017 № К/800/2311/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2018 касаційну скаргу прийняв до провадження та ухвалою від 10.12.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою 21.03.2016 апеляційну скаргу СДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 повернув скаржнику з тих підстав, що відповідач не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 26.02.2016 щодо сплати судового збору.

05.04.2016 СДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 повторно.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою 17.05.2016 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовив, апеляційну скаргу СДПІ на постанову суду першої інстанції повернув з тих підстав, що відповідач не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 12.04.2016 про залишення апеляційної скарги без руху.

12.10.2016 СДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 втретє. Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги обґрунтоване посиланням на відсутність достатнього фінансування для сплати судового збору та вжиття контролюючим органом дій шляхом неодноразового звернення до суду для реалізації права на відновлення порушених прав і охоронюваних інтересів сторін у справі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 20.10.2016 апеляційну скаргу СДПІ залишив без руху з тих підстав, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропонував скаржнику протягом 30 днів з моменту отримання цієї ухвали подати докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

У строк, визначений судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідач надав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтоване тривалою відсутністю фінансування видатків для сплати судового збору. Однак докази на підтвердження цих доводів відповідач не надав.

За змістом частин 2, 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду апеляційної скарги) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу або подана після закінчення строків, встановлених статтею 186 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу (апеляційна скарга залишається без руху) (частина 3 абз. 1 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень абзаців другого, третього частини 4 статті 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження СДПІ посилається на відсутність належного фінансування для сплати судового збору, однак докази на їх підтвердження, які були об'єктивною перешкодою виконати обов'язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги впродовж періоду часу з листопада 2015 року по вересень 2016 року (період сплати судового збору) не надав, як не навів обставини, що унеможливили звернутися до суду одразу після сплати судового збору (судовий збір сплачено 28.09.2016; апеляційну скаргу СДПІ подає 12.10.2016).

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у пунктах 40, 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм процесуального права постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскаржувану у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду