Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №227/2526/17

провадження №К/9901/17693/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області у складі головуючого судді Тимофєєвої Г.Л. від 15 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В. від 07 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, посилаючись на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та з березня 2016 року до вересня 2016 року отримував пенсію шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Зазначив, що листом від 21 червня 2017 року йому повідомлено про призупинення виплати пенсії до з'ясування у зв'язку з перевіркою місця фактичного проживання. Вважає дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії з вересня 2016 року по березень 2017 року такими, що порушують його конституційні права, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить суд визнати неправомірною бездіяльність Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати йому пенсії з вересня 2016 року по березень 2017 року; зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити належну йому пенсію з вересня 2016 року по березень 2017 року та в подальшому нараховувати пенсійні виплати. На даний час пенсія є єдиним джерелом його існування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно та зобов'язано нарахувати та виплатити призначену йому пенсію за період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно.

3. Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщено особи рішенням УПСЗН. При цьому, судами відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нараховувати та проводити на користь позивача виплату нарахованої пенсії, оскільки встановлювати обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин неможливо. Рішення суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень і також не може бути умовним. Розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуючих порушень суперечить вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 29.10.2008 року, наявним в матеріалах справи (арк. справи 8).

До листопада 2014 року позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Гірницькому районі м. Макіївки, а з 01 березня 2016 року після передання електронної пенсійної справи був поставлений на облік в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території, де до 30 вересня 2016 року отримував пенсію.

В протоколі засідання комісії для розгляду з питань, пов'язаних із призначенням (відновленням) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 11 від 09.09.2016 року у частині про припинення соціальних виплат з причин скасування довідки під номером 20 значиться ім'я позивача ОСОБА_2, копією розпорядження від 16.09.2016 року підтверджено, що пенсійну справу № 185101 закрито у зв'язку зі скасуванням довідки. Пенсія виплачена по 30.09.2016.

З 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року нарахування та виплату позивачеві пенсії було припинено відповідачем у зв'язку з наявністю рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО при виконкомі Добропільської міської ради від 09.09.2016 року № 11, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та поновлено виплату тільки з 01 квітня 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_2 пенсійні виплати проводилися з 01.03.2016 року по 30.09.2016 року та з 01.04.2017 року по теперішній час. Тому суд вважав, що права громадянина України ОСОБА_2 відповідачем було порушено саме з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року, а не з вересня 2016 року по березень 2017 року, як зазначено у позові. Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем пенсії позивачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно.

6. Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо припинення у виплаті пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для припинення виплати пенсії позивачу в рамках постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року було рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО при виконкомі Добропільської міської ради від 09.09.2016 року № 11, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Наведене рішення у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалось, з огляду на що відсутні підстави поновлення для виплати пенсії.

8. Позивачем заперечень на касаційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року не подано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

11. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

12. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

13. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщено особи від 17 березня 2016 року №1422014993, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність таких дій відповідача. Інших доводів незаконності судових рішень у даній справі касаційна скарга не містить.

15. Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу.

16. Колегія суддів вважає правомірним застосування судами до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року № 816/4505/14 та в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

18. Припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

19. Колегія суддів зазначає, що судами правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нараховувати та проводити на користь позивача виплату нарахованої пенсії, оскільки встановлювати обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин неможливо. Рішення суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень і також не може бути умовним.

20. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко

Судді: Я.О.Берназюк

М.І.Гриців