Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №804/2805/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа №804/2805/17

адміністративне провадження №К/9901/4822/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (колегія суддів:

Чередниченко В. Є., Іванов С. М., Панченко О. М. ) у справі за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, згідно з яким просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №65/4.1-3/237 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржене рішення відповідача є протиправним, оскільки скорочення чисельності чи штату в установі не відбувалося, тому підстав для застосування положень статті 42 КЗпП щодо визначення переважного права на залишення на роботі у спірних відносинах не було. Крім того, відповідачем прийнято оскаржене рішення з порушенням десятиденного терміну, встановленого законодавством. Вказує, що звільнення працівника відбулось в установленому законодавством порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу від 22.03.2017 №65/4.1-3/237.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем звільнено працівника ОСОБА_1 з порушенням ст. 42 КЗпП України, оскільки не надано оцінку рівню кваліфікації та продуктивності праці останнього.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в період з 27.02.2017 по 01.03.2017 на підставі наказу від 23.02.2017 №362-П, згоди Держпраці від 17.02.2017 №707/4.3/4.1-3В-17 та направлення на проведення перевірки від 24.02.2017 №57 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради додержання законодавства про працю.

За наслідками перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 65/4.1.-3 та встановлено порушення ст. 42 КЗпП України та п. 6 статті 36 КЗпП України.

22.03.2017 на підставі вказаного акта першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Людмилою Вікторівною винесено постанову № 65/4.1-3/237 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради у розмірі 3200 гривень.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано оцінки щодо переважного права ОСОБА_1 на зайняття посади заступника директора - начальника управління департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, чим допущено порушення вимог статті 42 КЗпП України, а відтак, звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління молоді, позашкільної освіти та національно-патріотичного виховання департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у зв'язку зі зміною істотних умов праці здійснено з порушенням вимог пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що статтею 42 КЗпП України передбачено переважне право працівників при вивільненні саме на залишення на роботі, а не на посаді яку виведено з штатного розкладу або зайняття іншої - нової посади. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади головного спеціаліста, його правомірно звільнено у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника управління молоді, позашкільної освіти та національно-патріотичного виховання департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради згідно Наказу директора Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Глядчишина Г. В. від
26.05.2016 №89-к "Про призначення ОСОБА_1".

Відповідно до акту від 02.12.2016 "Про відмову підписання попередження", складеного комісією у складі: Могильної О. М. - начальника відділу організаційної та кадрової роботи департаменту гуманітарної політики, Тарабанової І. В. - заступника начальника відділу організаційної та кадрової роботи департаменту гуманітарної політики, ОСОБА_2 - головного спеціаліста - юрисконсульта відділу організаційної та кадрової роботи департаменту гуманітарної політики, ОСОБА_1, начальник управління молоді, позашкільної освіти та національно - патріотичного виховання департаменту гуманітарної політики 02.12.2016 отримав попередження щодо зміни істотних умов праці у зв'язку із внесенням змін до штатного розпису департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, але відмовився поставити підпис про отримання зазначеного попередження також відмовився від запропонованої йому вакантної посади в департаменті. Зокрема ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста відділу охорони праці та безпеки життєдіяльності управління освіти.

03.02.2017 директором департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради видано наказ №71-к "Про звільнення ОСОБА_1" у якому зазначено, про звільнення 03.02.2017 ОСОБА_1 з посади начальника управління молоді, позашкільної освіти та національно-патріотичного виховання департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у зв'язку зі зміною істотних умов праці відповідно до п.6 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до штатного розпису Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 02.12.2016, виведена посада начальника управління молоді, позашкільної освіти та національно-патріотичного виховання департаменту гуманітарної політики, а замість неї введена нова посада - заступник директора - начальник управління, на яку з 03.02.2017 призначена ОСОБА_4.

Підставами припинення трудового договору згідно пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, зокрема є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Частиною 3 статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за Частиною 3 статті 32 КЗпП України.

Згідно частини 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, виходячи із тлумачення частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Така правова позиція зазначена Верховним Судом, зокрема, у постанові від
08.05.2019 у справі № 806/1175/17, від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а та від
20.02.2020 у справі № 809/1068/17.

Відповідно до частини 2 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста відділу охорони праці та безпеки життєдіяльності управління освіти, яка відповідає його освіті та професійним навичкам.

Відтак, обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 позивачем виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ст. 42 КЗпП України передбачає переважне право працівників при вивільненні саме на залишення на роботі, а не на посаді яку, виведено з штатного розкладу або зайняття іншої - нової посади. Крім того, посада, яка вводилася - заступник директора - начальник управління є вищою, за посаду, на якій працював позивач.

Відтак постанова № 65/4.1-3/237 про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук