Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №817/498/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №817/498/17

адміністративне провадження №К/9901/44445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 817/498/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рафалівський кар'єр"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (у складі судді Щербакова В.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Рафалівський кар'єр" (далі також - ПАТ "Рафалівський кар'єр", позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра України, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Держгеонадр України щодо не розгляду у встановлений строк заяви від 03 листопада 2015 року № 922 доповненої заявою від 25 квітня 2016 року № 584 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529, щодо не видачі спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 на бланку встановленого зразка з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами згідно з наказами від 15 грудня 2016 року № 475, від 15 грудня 2016 року № 476;

зобов'язати Держгеонадра України вчинити дії щодо видачі у відповідності до прийнятих нею наказів від 15 грудня 2016 року № 475 та від 15 грудня 2016 року № 476 такого дозволу на бланку нового зразка з відміткою про продовження строку його дії та із внесеними до нього змінами.

Позов обґрунтовано тим, що ПАТ "Рафалівський кар'єр" вчинено всі необхідні та передбачені законодавством дії для отримання спеціального дозволу на користування надрами з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами, проте всупереч вимогам такого законодавства, та наказам від 15 грудня 2016 року № 475, № 476, відповідачем такий дозвіл не видано понад законодавчо встановлений строк.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дії Держгеонадра України щодо невидачі спеціального дозволу на користування надрами з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами є неправомірними, оскільки ПАТ "Рафалівський кар'єр" виконало усі законодавчо визначені вимоги на отримання вказаного дозволу, підстави для невидачі такого дозволу відсутні. Тому, для захисту прав позивача слід зобов'язати Державну службу геології та надр України видати ПАТ "Рафалівський кар'єр" спеціальний дозвіл на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 на бланку встановленого зразка з відміткою про продовження строку його дії та із внесеними до нього змінами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 22 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/1148/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 804/1148/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 20 березня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 березня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у листопаді 2015 року ПАТ "Рафалівський кар'єр" звернулося до Держгеонадра України із заявою на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529, яку зареєстровано відповідачем 04 листопада 2015 року за № 14380/13/12-15.

Однак, листом від 11 грудня 2015 року № 16428/13/12-15 відповідач повернув дану заяву з додатками позивачу без прийняття відповідного рішення, оскільки комплектність документів не відповідає пункту 14 та додатку 1 Порядку № 615, а саме, відсутні нижчезазначені документи: оригінали або засвідчені копії погоджень, передбачених пунктом 9 Порядку, Міністерством екології та природних ресурсів України, та Держгірпромнагляду України.

В подальшому, 15 січня 2016 року ПАТ "Рафалівський кар'єр" звернулося до Держгеонадра України із листом № 26, яким надано оригінал погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 січня 2016 року № 5/3-6/197-16 до заяви від 03 листопада 2015 року № 922 з доданими до неї документами на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області, та який зареєстровано відповідачем 18 січня 2016 року за № 686/13/12-16.

Проте, листом від 04 квітня 2016 року № 5715/13/12-16 відповідач повернув дану заяву з додатками позивачу без прийняття відповідного рішення у зв'язку з відмовою у погодженні Держгірпромнагляду України (лист від 03 березня 2016 року № 404/0/2-06/6/16).

25 квітня 2016 року ПАТ "Рафалівський кар'єр" звернулося до Держгеонадра України із листом № 584, який зареєстровано відповідачем за № 7312/13/12/16, та заявою від 25 квітня 2016 року № 585 щодо прийняття заяви від 03 листопада 2015 року № 922 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529.

Листом від 10 жовтня 2016 року № 19060/13/12-16 позивачу, відповідно до пункту 15 Порядку № 615, відмовлено у продовженні строку дії та внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 № 529 та повернуто пакет документів, оскільки надані документи не відповідають вимогам пункту 17 Порядку № 615, а саме: відсутня інформація (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами.

20 жовтня 2016 року ПАТ "Рафалівський кар'єр" знову звернулося до Держгеонадра України із листом № 1231, який зареєстровано відповідачем 21 жовтня 2016 року за № 17126/02/12-16, щодо прийняття заяви від 03 листопада 2015 року № 922 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529.

Листом від 20 грудня 2016 року № 23711/13/12-16 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до наказів Держгеонадр України від 15 грудня 2016 року № 475 та від 15 грудня 2016 року № 476 прийнято рішення внести зміни та продовжити ПАТ "Рафалівський кар'єр" строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області, згідно з пунктом 14, підпунктом 4 пункту 17 Порядку № 615, а також повідомлено про необхідність сплатити збір за продовження строку дії такого дозволу в сумі 469 430 грн., протягом 45 календарних днів з дати відправлення повідомлення про прийняття рішення про продовження строку дії дозволу.

Встановлено, що вказану суму позивачем було сплачено на підставі платіжного доручення від 01 лютого 2017 року № 1964, та повідомлено про це Держгеонадра України листом від 01 лютого 2017 року № 114.

Оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з продовженням строку його дії так і не був отриманий, ПАТ "Рафалівський кар'єр" звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що після надання повного пакету документів, відповідно до вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615, Держгеонадра листом від 20 грудня 2016 року № 23711/13/12-16 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до наказів Держгеонадр України від 15 грудня 2016 року № 475 та від 15 грудня 2016 року № 476 прийнято рішення внести зміни та продовжити ПАТ "Рафалівський кар'єр" строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області, згідно з пунктом 14, підпунктом 4 пункту 17 Порядку № 615.

Листом відповідача від 27 січня 2017 року № 1968/13/12-17 повідомлено позивача, що для отримання спеціального дозволу необхідно надати оригінал платіжного доручення з відміткою банку, довіреність, паспорт, лист-повідомлення про сплату судового збору за продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідач також вважає, що задоволення позовної вимоги стосовно зобов'язання Держгеонадр України надати спеціальний дозвіл на користування надрами є втручанням у його дискреційні повноваження, тому задоволення цієї позовної вимоги є необґрунтованим, та таким, що виходить за межі повноважень суду.

Також, відповідач посилається на те, що 27 березня 2017 року, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненської області, в рамках кримінального провадження № 12016180000000249, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України (незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення) у Держгеонадр України вилучено оригінали документів, які подавалися ПАТ «Рафалівський кар'єр» для продовження дії спеціального дозволу.

В той час, як пунктом 15 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615 встановлено, що надрокористувачеві відмовляється у внесенні змін та продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами у разі виявлення порушень правил користування надрами на ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно із рішенням суду.

Для вирішення даного питання та в рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2017 року прийнято рішення про надання дозволу на проведення Державною службою геології та надр України позапланової перевірки ПАТ «Рафалівський кар'єр»

16 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення, а 25 лютого 2019 року відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Згідно із Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Держгеонадра України (пункт 1), який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Пунктом 4 Положення № 1174 встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615), яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, який на момент виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 10 листопада 2016 року.

Пунктом 14 Порядку № 615 визначено, що у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю) (абзац 1). Для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу (абзац 5). Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1.

У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Згідно з переліком документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (додаток 1 до Порядку №615), зокрема, для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, додається наступні документи:

- копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, замість зазначеного реєстраційного номера подають копію паспорта із серією, номером та відміткою);

- пояснювальна записка з обґрунтуванням необхідності проведення геологорозвідувальних робіт на ділянці надр із зазначенням мети її геологічного вивчення, потужності підприємства;

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки підземних вод, - каталог географічних координат водозабірних споруд;

- оглядова карта (масштаб 1:200000);

- ситуаційний план з нанесеними межами площі геологічного вивчення та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат, а для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки підземних вод, - ситуаційний план з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами;

- оглядова геологічна карта (масштаб 1:200000 - 1:50000) з лініями проектних геологічних розрізів;

- гідрогеологічна карта (для родовищ підземних вод);

- геологічні розрізи.

Строк продовження дії дозволу не може перевищувати строки, передбачені пунктом 7 цього Порядку (абзац 12 пункт 14), відповідно до якого надання спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема, щодо продовження дії дозволу на видобування корисних копалин не може перевищувати 20 років.

При цьому, в пункті 27 Порядку № 615 надання спеціальних дозволів на користування надрами передбачено, що Держгеонадра України продовжує строк дозволів за умови надання позитивного висновку спеціалізованим державним геологічним підприємством, установою, організацією, що належать до сфери управління органу з питань надання дозволу, за результатами проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Рафалівський кар'єр" було надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області із строком дії до 15 травня 2016 року.

Також судами із заяви від 03 листопада 2015 року № 922 (з доповненнями) встановлено, що позивач просив продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування базальтів, придатних для виробництва будівельного щебеню та бутового каменю, на Рафалівському родовищі у Володимирецькому районі Рівненської області, на термін 20 років. До заяви позивачем долучено пакет документів, а саме:

1) погодження Мінприроди України з додатком - копія екологічної картки;

2) пояснювальна записка;

3) копія протоколу ДКЗ України від 12 лютого 2015 року № 3312;

4) каталог географічних координат кутових точок родовища;

5) оглядова карта;

6) ситуаційний план;

7) план підрахунку запасів на топографічній основі;

8) характерні геологічні розрізи родовища;

9) висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів;

10) погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 січня 2016 року № 5/3-6/197-16.

11) інформацію (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами.

При цьому абзацом 14 пункту 14 Порядку №615 визначено, що рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.

Про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, який розміщується протягом п'яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр (пункт 25 Порядку № 615).

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2016 року відповідачем прийнято наказ № 475, яким продовжено строк дії спеціального дозволу ПАТ "Рафалівський кар'єр" від 15 грудня 1996 року № 529 строком на 20 років та наказ № 476, яким згідно з підпунктом 4 пункту 17 Порядку № 615 внесено зміни до спеціального дозволу від 15 травня 1996 року № 529.

Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вірно вказав, що зазначені накази свідчать про те, що відповідачем прийнято рішення про продовження строку дії спеціального дозволу від 15 травня 1996 року № 529 строком на 20 років, а також рішення про внесення до нього змін, зазначене підтверджується і відповідачем, в тому числі, в касаційні скарзі.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 20 грудня 2016 року № 23711/13/12-16 відповідач повідомив позивача про необхідність сплатити збір за продовження строку дії такого дозволу в сумі 469 430,00 грн., протягом 45 календарних днів з дати відправлення повідомлення про прийняття рішення про продовження строку дії дозволу, яку ПАТ "Рафалівський кар'єр" сплачено в межах зазначеного строку на підставі платіжного доручення від 01 лютого 2017 року № 1964.

Крім того, згідно з листом від 27 січня 2017 року № 1968/13/12-17, Держгеонадра України повідомило позивача, що для отримання спеціального дозволу необхідно надати:

1) оригінал платіжного доручення з відміткою банку;

2) довіреність;

3) паспорт;

4) лист-повідомлення щодо сплати збору за продовження спеціального дозволу на користування надрами.

З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2017 року ПАТ "Рафалівський кар'єр" надано відповідачу зазначені у листі від 27 січня 2017 року № 1968/13/12-17 документи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 18 Порядку № 615, орган з питань надання дозволу надає протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції вірно вказав, що з урахуванням документів наданих позивачем 07 лютого 2017 року, останнім днем спливу терміну для видачі ПАТ "Рафалівський кар'єр" згідно з наказом від 15 грудня 2016 року № 475 спеціального дозволу на новому бланку та з урахуванням відповідних змін, внесених згідно з наказом від 15 грудня 2016 року № 476, або вмотивованої відмови у такій видачі - є 10 березня 2017 року.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, такий спеціальний дозвіл у зазначений строк видано відповідачем не було, не було прийнято також і відповідної відмови у такій видачі, а тому суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність бездіяльності дозвільного органу щодо не розгляду у встановлений строк заяви та щодо не видачі спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 на бланку встановленого зразка з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами згідно з наказами від 15 грудня 2016 року № 475, від 15 грудня 2016 року № 476.

Посилання Держгеонадра України в касаційні скарзі на те, що ПАТ "Рафалівський кар'єр" відмовлено у внесенні змін та продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пункту 15 Порядку № 615, зокрема, з підстав виявлення порушень правил користування надрами на ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем вже прийнято рішення про продовження строку дії спеціального дозволу та про внесення до нього змін, що позбавляє його можливості для застосування положень пункту 15 Порядку № 615 (відмова у продовженні строку дії дозволу та у внесенні змін до дозволу), адже прийняття такого рішення порушить принцип дискреційних повноважень органу виконавчої влади, наданих йому законодавцем для вирішення справ з певною свободою розсуду.

Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно визначено, що прийняття органом виконавчої влади певного рішення в межах дискреційних повноважень, свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення, чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Разом з тим, Кодекс України про надра та Порядок № 615 передбачає інші шляхи регресних дій по відношенню до прийнятого рішення про надання спеціального дозволу чи продовження його дії без виходу дозвільного органу за межі дискреційних повноважень, зокрема, зупинення чи анулювання такого дозволу.

В свою чергу, пунктом 25 Порядку № 615 визначено, що на підтвердження про прийняття відповідного рішення (про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін) Держгеонадра України видає наказ.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи містять лише накази Держгеонадр України від 15 грудня 2016 року № 475 про продовження строк дії спеціального дозволу (Том 1, а.с. 28-29), та від 15 грудня 2016 року № 476 про внесення зміни до спеціального дозволу (Том 1, а.с. 30-31). Підтвердження існування наказів, які б свідчили про прийняття дозвільним органом будь-якого іншого рішення, у матеріалах справи відсутнє.

Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на те, що 27 березня 2017 року, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненської області, в рамках кримінального провадження № 12016180000000249, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України (незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення), у Держгеонадр України вилучено оригінали документів, які подавалися ПАТ «Рафалівський кар'єр» для продовження дії спеціального дозволу, як на обставину правомірної невидачі позивачу спеціального дозволу, оскільки таке вилучення слідчим управлінням здійснено значно пізніше дня спливу крайнього терміну (10 березня 2017 року) для видачі ПАТ "Рафалівський кар'єр" спеціального дозволу.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, про таке вилучення документів відповідачем повідомлено позивача лише листом-відповіддю від 07 квітня 2017 року № 8118/13/12-17 на адвокатський запит від 31 березня 2017 року № 132.

Суд також бере до уваги те, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 23 листопада 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180000000249 від 10 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України (незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення) закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ «Рафалівський кар'єр» складу кримінального правопорушення.

Необґрунтованою є також підстава для ненадання ПАТ "Рафалівський кар'єр" дозвільного документа проведення ліцензійним органом перевірки, призначеної на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2017 року у справі № 569/4298/17, оскільки таке рішення слідчого судді прийняте також поза межами дня спливу крайнього терміну (10 березня 2017 року) для видачі ПАТ "Рафалівський кар'єр" спеціального дозволу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2017 у справі № 569/4298/17 Держгеонадрам України надано дозвіл на проведення позапланової перевірки ПАТ "Рафалівський кар'єр" у зв'язку із порушенням кримінального провадження № 12016180000000249, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України (незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення), а тому ключовим питанням такої перевірки було підтвердження, чи не підтвердження, дотримання ПАТ "Рафалівський кар'єр" нормативів, стандартів та інших вимог щодо використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами. Проте, актом перевірки від 12 травня 2017 року № 06-02/25/2017-04/у (09) таких порушень встановлено не було (а.с.156-160).

Натомість встановлено відсутність бланка спеціального дозволу, який фактично відсутній у позивача з вини самого перевіряємого органу, та інших документів (що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами; акта про надання гірничого відводу; акта про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння), які неможливо отримати без наявності того ж спеціального дозволу.

При цьому, вина та умисел юридичних осіб у вчиненні діянь, спрямованих на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, може бути доведена не інакше, як шляхом встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та вказаного умислу у фізичних осіб, які діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Як зазначено в статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порушення кримінального провадження, не може бути підставою для невидачі дозвільного документа попри прийняте рішення щодо його видачі, а також всупереч правовим та організаційним засадам функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, визначеним Порядком № 615 та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV).

В силу вимог частини шостої статті 4-1 Закону №2806-IV, у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено (стаття 1 Закону № 2806-IV).

Аналіз норм Закону № 2806-IV дає підстави для висновку, що застосування принципу мовчазної згоди можливе лише за умови подання суб'єктом господарювання заяви і документів до органу, який видає дозвіл, у повному обсязі та в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що оскільки відповідачем, у визначений Порядком № 615 строк (день спливу крайнього терміну 10 березня 2017 року), не видано ПАТ "Рафалівський кар'єр" спеціального дозволу, то позивач відповідно до вимог частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV, з 21 березня 2017 року фактично набув право на подальше користування надрами з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області.

При цьому, суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Держгеонадра України вчинити дії щодо видачі у відповідності до прийнятих нею наказів від 15 грудня 2016 року № 475 та від 15 грудня 2016 року № 476 такого дозволу на бланку нового зразка з відміткою про продовження строку його дії та із внесеними до нього змінами, також підлягають до задоволення, оскільки в ході судового розгляду встановлено наявність порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту.

Посилання відповідача, що таке рішення призведе до втручання у його дискреційні повноваження, які виходять за межі завдань адміністративного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими, чи абсолютними, та закінчуються, як зазначалося судом раніше, з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду бере до уваги те, що на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції Державною службою геології та надр України судове рішення в частині видання ПАТ "Рафалівський кар'єр" спеціального дозволу на користування надрами від 15 травня 1996 року № 529 з відміткою про продовження строку його дії та із внесеними до нього змінами виконано, що підтверджується копією вказаного дозволу, який міститься в матеріалах справи (Том 2, а.с. 28).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що дії Держгеонадра України щодо невидачі спеціального дозволу на користування надрами з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами є неправомірними, оскільки ПАТ "Рафалівський кар'єр" виконало усі законодавчо визначені вимоги на отримання вказаного дозволу, підстави для невидачі такого дозволу відсутні.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко