Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.08.2018 року у справі №826/17241/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №826/17241/14

адміністративне провадження №К/9901/58628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв до Київської міської ради, треті особи: Міністерство культури і туризму України, комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство», товариство з обмеженою відповідальністю «РТЛ ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ» про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Огурцова О.П. від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О., Губської О.А. від 12 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 530/10018 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» на вул. Ярославській, 3/1 (літ. «А») у Подільському районі м. Києва для будівництва офісно-адміністративного комплексу»;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання Академії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ярославській, 1, літ. «А» та літ. 1/3 «Б» у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 800000000:85:321:010) в постійне користування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем оскаржуване рішення № 530/10018 від 13 листопада 2013 року прийнято за відсутності на те правових підстав, з порушенням вимог чинного законодавства та з ігноруванням факту наявності у позивача кадастрового номеру на зазначену земельну ділянку. Також позивач посилався на те, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства було подано проект землеустрою на земельну ділянку, на якій розташоване його нерухоме майно, водночас в затвердженні проекту було безпідставно відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення відповідача неправомірним та його скасування, а також з недоведеності порушення прав позивача вказаним рішенням. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство», та земельна ділянка, на якій розміщено гуртожитки, що обліковуються за позивачем, є різними земельними ділянками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 08 серпня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/17241/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Разом з касаційною скаргою Національною академією керівних кадрів культури та мистецтв подано клопотання про участь представника у судовому засіданні під час розгляду справи у касаційному порядку. У задоволенні цього клопотання було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв звернулась до Київської міської ради із заявою від 26 березня 2012 року № 01005-000016871-014 та клопотанням № К-19779 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель на вул. Ярославській, 1, літ. «А» та 1/3, літ. «Б» у Подільському районі Києва.

Листом від 17 квітня 2012 року № 03-459/9803 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв про те, що за результатом опрацювання зазначених заяви та клопотання встановлено, що додані до них документи не відповідають вимогам пункту 2 статті 5 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (із змінами і доповненнями) та не дають можливості розглянути порушене питання по суті, а саме: відсутні документи, що підтверджують виникнення або перехід права власності на все нерухоме майно, зареєстроване у порядку, встановленому законом.

05 квітня 2013 року КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» подано до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» викладено прохання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Ярославська, 3/1, орієнтовною площею 1490 кв. м.

13 листопада 2013 року Київською міською радою за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» на вул. Ярославській, 3/1 (літ. А) у Подільському районі м. Києва та доданих документів, відповідно до статей 9, 123 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» на вул. Ярославській, 3/1 (літ. А) у Подільському районі м. Києва для будівництва офісно-адміністративного комплексу» в постійне користування для будівництва офісно-адміністративного комплексу згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (К-20833).

05 грудня 2014 року Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв подано до Київської міської ради заяву № 01013-000159589-014 відповідно до статті 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0,28 га за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 1, літ. А та вул. Ярославська, 1/3, літ. Б та клопотання про надання дозволу на розроблення документації зі землеустрою з додатками.

Листом від 24 грудня 2014 року № 057027-14784 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що за результатом опрацювання поданих Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв заяви від 05 грудня 2012 року № 01013-000159589-014 та клопотання встановлено, що додані до клопотання документи не відповідають вимогам пункту 2 статті 5 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (далі - Порядок № 63/9120), а тому не дають можливості розглянути порушене питання по суті, оскільки відсутні: витяг з містобудівного кадастру; нотаріально посвідченні копії документів, що засвідчують перехід права власності на все нерухоме майно, розташоване на ділянці, з огляду на що, відповідно до пункту 6 статті 5 Порядку № 63/9120 подані документи підлягають поверненню.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка, стосовно якої відповідачем прийнято рішення про надання КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться у фактичному користуванні позивача; на цій земельній ділянці перебувають гуртожитки, які належать позивачу. Скаржник вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином фактичний та правовий статус спірної земельної ділянки, відповідні судові рішення прийняті на підставі неповного з'ясування всіх обставин справи.

Від КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» надійшов відзив на касаційну скаргу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, у якому вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про землеустрій», «;Про Державний земельний кадастр» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом «в» статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Пунктом «а» частини другої статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано положеннями статті 123 Земельного кодексу України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з положеннями частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України, у тому числі відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наявності підстав, визначених цією статтею.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 819/1430/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2687/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, КП виконавчого органу Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» було подано до Київської міської ради клопотання про відведення земельної ділянки разом з графічними матеріалами. За наслідками розгляду заяви та долучених до неї графічних матеріалів Київська міська рада не встановила невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відтак, було прийнято рішення від 13 листопада 2013 року № 530/10018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП виконавчого комітету Київської міської ради «Київське інвестиційне агентство» є комунальним підприємством та відноситься до підвідомчості виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, на спірній земельній ділянці знаходяться залишки нерухомого майна, які закріплені на праві господарського відання за КП «Київське інвестиційне агентство».

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення відповідача неправомірним та його скасування.

Стосовно доводів скаржника про те, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівлі, які обліковуються за Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, колегія суддів зазначає наступне.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 Земельного кодексу України, лише на праві постійного користування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Київською міською радою було надано дозвіл КП «Київське інвестиційне агентство» на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 3/1 літ. А. Разом з тим, на балансі позивача перебувають нежитлові будівлі по вул. Ярославській, 1 літ. А та по вул. Ярославській, 1/3 літ. Б у м. Києві.

На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що спірні земельні ділянки є різними об'єктами, відтак, право Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв рішенням відповідача від 13 листопада 2013 року № 530/10018 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» на вул. Ярославській, 3/1 (літ. «А») у Подільському районі м. Києва для будівництва офісно-адміністративного комплексу» жодним чином не порушує.

На підтвердження того, що земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти, які перебувають на балансі позивача, і земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою КП «Київське інвестиційне агентство» є різними об'єктами, судами попередніх інстанцій враховані такі докази: висновок Департаменту земельних ресурсів від 18 січня 2016 року № 057027-649, а також висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року № 19597/16-42.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання Академії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 800000000:85:321:010. Зокрема, із встановлених судами обставин справи вбачається, що відмова у наданні такого дозволу була зумовлена тим, що додані позивачем до клопотання документи не відповідають вимогам пункту 2 статті 5 Порядку № 63/9120.

При цьому, з огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб. Рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення земельної ділянки відповідачем прийнято не було. Більш того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення» та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із наданням такого дозволу іншій особі.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко