Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №815/5525/14

адміністративне провадження №К/9901/28048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року (суддя Стефанов С.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (судді: Домусчі С.Д. (головуючий), Коваль М.П., Кравець О.О.)

у справі № 815/5525/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ-АГРОТРЕЙД»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛ-АГРОТРЕЙД» (далі - ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області; далі - ДПІ, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року № 0001182208.

На обґрунтування позову ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД» зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків, зроблених відповідачем у ході проведення перевірки, за відсутності порушення, що стало підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24 червня 2014 року № 0001182208.

Судові рішення мотивовані тим, що за результатами декларування податку на додану вартість за квітень 2014 року у позивача не виникає збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на підставі податкової накладної від 30 квітня 2014 року № 6/2 на загальну суму 1 610 000 грн (ПДВ - 332 000 грн), та на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення розбіжності в Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних усунуті ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД».

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД» з огляду на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

23 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в порядку статті 76 Податкового кодексу України провела камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2014 року ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД», за результатами якої склала акт перевірки від 05 червня 2014 року № 2986/15-53-22-08/35130748.

Відповідно до вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за період квітень 2014 року у розмірі 322 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року № 0001182208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 402 500 грн, зокрема за основним платежем - 322 000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 500 грн.

Свої дії щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ обґрунтовувала тим, що ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД» включило до складу податкового кредиту податкову накладну від 30 квітня 2014 року № 6/2, отриману від постачальника Фермерського господарства «ГОРИЗОНТ» (далі - ФГ «ГОРИЗОНТ») на суму податку на додану вартість - 322 000,00 грн, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - ПК України).

Так, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпункту 198.6 пункту 198 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 1). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 2).

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Разом із тим, пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 січня 2014 року між ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД» (покупець) та ФГ «ГОРИЗОНТ» (продавець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 1, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати сільгосппродукцію (товар) у власність покупця, а покупець - прийняти товар та оплатити його у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Факт поставки товару за даним договором підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями. Загальна вартість сільгосппродукції, придбаної позивачем, склала 1 610 000,00 грн, зокрема ПДВ - 322 000,00 грн.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором відповідач не заперечував.

На підставі видаткових накладних ФГ «ГОРИЗОНТ» за другою подією сформувало та видало позивачу наступні податкові накладні: № 7/2 від 14.04.2014 на суму ПДВ - 9675,33 грн, № 8/2 від 14.04.2014 на суму ПДВ - 9552,67 грн, № 9/2 від 14.04.2014 на суму ПДВ - 9721,33 грн, № 10/2 від 15.04.2014 на суму ПДВ - 9629,33 грн, № 11/2 від 15.04.2014 на суму ПДВ - 9744,33 грн, № 12/2 від 15.04.2014 на суму ПДВ - 9706,00 грн, № 13/2 від 16.04.2014 на суму ПДВ - 9629,33 грн, № 14/2 від 16.04.2014 на суму ПДВ - 9575,67 грн, № 15/2 від 17.04.2014 на суму ПДВ - 9698,33 грн, № 16/2 від 17.04.2014 на суму ПДВ - 9729,00 грн, № 17/2 від 17.04.2014 на суму ПДВ - 9736,67 грн, № 18/2 від 18.04.2014 на суму ПДВ - 9621,67 грн, № 19/2 від 18.04.2014 на суму ПДВ - 9568,67 грн, № 20/2 від 21.04.2014 на суму ПДВ - 9583,33 грн, № 21/2 від 21.04.2014 на суму ПДВ - 9460,67 грн, № 28/2 від 24.04.2014 на суму ПДВ - 9453,00 грн, № 29/2 від 24.04.2014 на суму ПДВ - 9453,00 грн, № 27/2 від 24.04.2014 на суму ПДВ - 9583,33 грн, № 31/2 від 25.04.2014 на суму ПДВ - 9437,67 грн, № 30/2 від 25.04.2014 на суму ПДВ - 9683,00 грн, № 22/2 від 22.04.2014 на суму ПДВ - 9453,00 грн, № 23/2 від 22.04.2014 на суму ПДВ - 9506,67 грн, № 24/2 від 22.04.2014 на суму ПДВ - 9698,33 грн, № 25/2 від 23.04.2014 на суму ПДВ - 9376,33 грн, № 26/2 від 23.04.2014 на суму ПДВ - 9652,33 грн, № 40/2 від 30.04.2014 на суму ПДВ - 6118,00 грн, № 38/2 від 30.04.2014 на суму ПДВ - 9606,33 грн, № 33/2 від 26.04.2014 на суму ПДВ - 9706,00 грн, № 32/2 від 26.04.2014 на суму ПДВ - 9506,67 грн, № 35/2 від 28.04.2014 на суму ПДВ - 9376,33 грн, № 34/2 від 28.04.2014 на суму ПДВ - 9522,00 грн, № 37/2 від 29.04.2014 на суму ПДВ - 9491,33 грн, № 36/2 від 29.04.2014 на суму ПДВ - 9537,33 грн, № 39/2 від 30.04.2014 на суму ПДВ - 9207,69 грн, усього на загальну суму ПДВ - 322 000,00 грн за договором поставки сільгосппродукції від 25 січня 2014 року № 1.

Вищезазначені 34 податкові накладні оформлені згідно з вимогами статті 201 ПК України, а сума податку на додану вартість за кожною з них менше 10 тисяч гривень.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що в силу положень пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України 34 податкові накладні, складені ФГ «ГОРИЗОНТ» на адресу ТОВ «СОЛ-АГРОТРЕЙД», не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому позивач мав право на включення до податкового кредиту у квітні 2014 року сум податку на додану вартість у загальному розмірі 322 000,00 грн.

Разом із тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року (від 19.05.2014 № 9028561958) позивач помилково відобразив неіснуючу податкову накладну від 30 квітня 2014 року № 6/2 на загальну суму 1 610 000 грн, зокрема ПДВ - 332 000 грн.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин), реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. При виправленні помилки методом «сторно» до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком «-» та правильний запис із знаком «+». Метод «сторно» здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком «+» чи «-». При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера «У».

Керуючись нормами Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивач виправив допущену ним помилку в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року шляхом відображення податкової накладної від 30 квітня 2014 року № 6/2 на загальну суму 1 610 000 грн (ПДВ - 332 000 грн) зі знаком «-».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року № 0001182208, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у квітні 2014 року на загальну суму 332 000,00 грн за 34 податковими накладними, сума податку на додану вартість за кожною з яких не перевищувала 10 тисяч гривень, а відтак ці податкові накладні не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Посилання скаржника на ту обставину, що віднесення до податкових зобов`язань ФГ «ГОРИЗОНТ» відбулося за другою подією, тому не дає права позивачу сформувати податковий кредит на суму ПДВ - 322 000,00 грн, Суд не бере до уваги, оскільки у даному випадку це не доводить складу податкового правопорушення, вказаного в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова