ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №812/2336/14

адміністративне провадження №К/9901/11084/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці ДФС

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року (суддя Матвєєва В.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (судді: Гаврищук Т.Г. (головуючий), Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)

у справі № 812/2336/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

до Луганської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000712/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00152.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності в умовах оплати за оцінюваний товар та не містили відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.

Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

29 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між позивачем та компанією «Азія Мінералс Лімітед», Гонконг, укладено зовнішньоекономічний контракт від 07 листопада 2012 року № 0108/1442, в межах якого позивачем ввезено на митну територію України товар - феросілікомарганець ФСМн17 - на умовах поставки DАР-м. Алчевськ згідно з Інкотермс-2010.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару Товариство подало до митного органу митну декларацію від 01 жовтня 2013 року №702020001/2013/009776, в якій митну вартість імпортованого товару визначило за ціною договору: 1180,93 дол. США/т.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт з додатками; рахунки-фактура (інвойси); коносамент; залізничні накладні внутрішнього сполучення; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; передплатні рахунки, які підтверджують заявлену митну вартість; сертифікати походження товару; сертифікати якості; лист постачальника про неможливість надання документів.

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом.

На виконання запиту митного органу Товариство листом від 02 жовтня 2013 року №0109/Т-250 надало копії декларацій країни відправлення від 02 серпня 2013 року №6767136 та від 01 серпня 2013 року № 6750408 без перекладу.

02 жовтня 2013 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000712/2, відповідно до якого митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом на рівні 1,44 дол. США/кг на підставі митних декларацій від 07 травня 2013 року №700140000/2013/008703 та від 21 вересня 2013 року № 100260000/2013/111832, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00152.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені норми зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем розбіжностей у поданих декларантом документах, а саме умови оплати відповідно до пункту 4 контракту від 07 листопада 2012 року № 0108/1442 не відповідають пункту 8 специфікації від 01 липня 2013 року № 11 до вказаного контракту; документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: наявність розбіжностей в умовах оплати за поставлений товар не дає змоги встановити, які саме платежі були здійснені платіжними дорученнями, поданими до декларування.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Так, за змістом пункту 2 зовнішньоекономічного договору від 07 листопада 2012 року № 0108/1442 ціна товару встановлюється в доларах США у відповідних додатках до контракту; у пункті 4 зовнішньоекономічного договору визначені умови оплати.

Згідно з пунктом 7 специфікації від 01 липня 2013 року № 11 (додаток до контракту) ціна товару становить 1180,93 доларів США за 1 метричну тону. При цьому у даній специфікації сторони у пункті 8 змінили умови передплати, що відповідає умовам пункту 10.5 контракту.

Для митного оформлення товару позивач подав до митного органу інвойс (Balance invoice від 28 серпня 2013 року № AMK SPEC.11/04), який містить посилання на специфікацію від 01 липня 2013 року № 11 до контракту; платіжні доручення про оплату товару від 20 вересня 2013 року №765 та від 05 липня 2013 року № 470, а також виписку банку про рух коштів на рахунку Товариства.

Зазначені документи підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Також колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Луганської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова