Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.11.2020 року у справі №816/2561/15
Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №816/2561/15
Постанова КАС ВП від 20.08.2024 року у справі №816/2561/15

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 816/2561/15

адміністративне провадження № К/9901/26687/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №816/2561/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 (головуючий суддя Клочко К.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є. , Катунов В.В.)

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Глобинський переробний завод» звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.02.2015 №0000792202/519.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №816/2561/15.

Ухвалою суду від 19.08.2024 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 20.08.2024.

З огляду на перебування у відрядженні судді-члена колегії Бившевої Л.І., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу розподілу колегію суддів для розгляду справи №640/8031/19 визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до податкового органу, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792202/519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1' 836' 146 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що спірне рішення підлягає скасуванню оскільки останнє прийнято на підставі необґрунтованих висновків, викладених в Акті перевірки, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Позивач вважає, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаними актами, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. У перевіряємому періоді підприємство формувало податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, внаслідок чого позивач не може нести відповідальність за невиконання зобов`язань по сплаті ПДВ до бюджету їхнім контрагентами.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2015 позовні вимоги задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо підтвердженості права позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рунд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосп Центр», Приватним підприємством «Айсберг Прайм» та Фермерським господарством «Куценко». Незважаючи на відповідні посилання податкового органу, суди не перевірили факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з`ясували, ким і коли вироблялась придбана позивачем продукція та чи вироблялась взагалі, де зберігалася, яким чином постачалась, якими силами та засобами виконувались спірні поставки, хто виступав їх конкретними виконавцями тощо.

Касаційним судом указано, що судами не встановлено за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рунд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосп Центр», Приватним підприємством «Айсберг Прайм» та Фермерським господарством «Куценко», хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Крім того, в даному випадку з огляду на позицію, якою відповідач обґрунтовує неправомірність формування показників податкового кредиту за спірними операціями, необхідно дослідити реальну можливість контрагентів позивача поставити спірні товари у задекларованих позивачем обсягах з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

За наслідками нового розгляду, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом належними первинними документами. Наявна у контролюючого органу інформація в інформаційно - аналітичних базах щодо контрагентів позивача та податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є належними доказами в розумінні процесуального Закону та носять виключно інформативний характер. Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Судами враховано, що відповідачем не спростовано факт відсутності кримінальних проваджень стосовно позивача та його контрагентів по спірних господарських операціях. Додаткові докази щодо спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Рунд», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Айсберг Прайм» і ФГ «Куценко» позивачем не подавалися та судом не витребовувалися з огляду на те, що строк зберігання зазначених первинних документів, визначений пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, закінчився, позаяк господарські операції мали місце у 2013- 2014 роках.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вважає відповідач, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування, не надано належну оцінку фактам, які свідчать, що між сторонами господарські операції фактично не здійснювались, за спірними операціями оформлені первинні документи з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, з огляду на те, що позивачем не представлено сертифікатів якості, не підтверджено походження товару, у контрагентів постачальника товару відсутні трудові ресурси/основні засоби/складські приміщення, не встановлено ланцюг постачання товару. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на застосування судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах і просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, позивач зазначає про законність рішень судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області у період з 22.12.2014 по 06.01.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань взаємовідносин з ТОВ "Рунд" за серпень 2014 року, ТОВ "Сільгосп Центр" за період листопад 2013 року, січень, травень-червень 2014 року, ТОВ "Крама-А" за період листопад-грудень 2013 року, січень, червень 2014 року, ТОВ "Макрос-Опт" за період листопад 2013 рку, травень-червень 2014 року, ПП "Айсберг Прайм" за період грудень 2013 року, червень 2014 року, ФГ "Куценко" за період грудень 2013 року, червень 2014 року, ПП "Реджина Плюс" за період лютий, червень 2014 року.

За наслідками перевірки складений акт № 48/16-03-22-02-62/30547403 від 16.01.2015. яким зафіксовані наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, занижено податок на додану вартість у розмірі 1224097 грн., у тому числі: у травні 2014 року у розмірі 738213 грн., у червні 2014 року у розмірі 56854 грн., у серпні 2014 року у розмірі 429030 грн.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку відповідача, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками господарських операцій щодо придбання товарів (соя) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рунд» на підставі договору від 20.08.2014 №25/08/2014-С, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосп Центр» на підставі договору від 29.10.2013 №1/94/10/2013-С, Приватного підприємства «Айсберг Прайм» на підставі договору від 21.11.2013 №57/11/2013-С та Фермерського господарства «Куценко» на підставі договору від 21.11.2013 №64/11/2013-С.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області 04.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792202/519, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1836146 грн., у тому числі за основним платежем - 1224097 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 612049 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, податковий орган посилався на те, що рух придбаних товарів позивачем у задекларованих постачальників не підтверджується у ланцюгу постачання. Крім того, податковий орган наголошував на встановленому за наслідками контрольних заходів факті неперебування контрагентів позивача за адресою місцезнаходження та неможливості фактично виконати договірні зобов`язання, з огляду на відсутність виробничих активів, складських приміщень, основних фондів та інших умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема у задекларованих позивачем обсягах. Крім того, на думку відповідача, недоліки первинних документів, складених на наслідками спірних господарських операцій, позбавляють можливості ідентифікувати спірну поставку сої як таку, що відбулася за відображеним у договірних умовах змістом.

З матеріалів справи судами встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські правовідносини із ТОВ «Рунд», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Айсберг Прайм», ФГ «Куценко».

20.08.2014 між позивачем та ТОВ «Рунд» укладено договір поставки № 25/08/2014-С, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця товар - сою, врожаю 2014 року, насипом, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки товару визначаються сторонами в додатках до цього договору.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки надано накладні, витяг з журналів довіреностей. Оплата за отриманий товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 239-242, т. 2). На підтвердження перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем надано товарно-транспортні накладні, реєстр ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (а.с. 105-128, 220-238, т. 2).

29.10.2013 між позивачем та ТОВ «Сільгосп Центр» укладено договір поставки № 1/94/10/2013-С, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця товар-сою, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

Підставою для формування позивачем податкового кредиту є податкові накладні, видані ТОВ "Сільгосп-Центр". На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки надано видаткові накладні; витяги з журналів довіреностей. Оплата за отриманий товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 134-170, т. 3). На підтвердження перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем надано товарно-транспортні накладні, реєстри ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (а.с. 52-133, т. 3).

21.11.2013 між позивачем та ПП «Айсберг прайм» укладено договір поставки № 57/11/2013-С, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця сою, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки надано видаткову накладну від 19.12.2013 № РН-0000063, витяги з журналів довіреностей. Оплата за отриманий товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 208, т. 3). Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною, а також реєстром ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (а.с. 206-207, т.3). Підставою для формування позивачем податкового кредиту є податкова накладна, видана ПП "Айсберг прайм" від 19.12.2013 № 20 (а.с. 228, т. 5).

21.11.2013 між позивачем та ФГ «Куценко» укладено договір поставки № 64/11/2013-С, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця сою, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки надано накладну від 06.12.2013 № 06-12-13, витяги з журналів довіреностей (а.с. 94-107, т. 2; а.с. 214, т. 3). Оплата за отриманий товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 217, т. 3). Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною, а також реєстром ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (а.с. 215-216, т. 3). Підставою для формування позивачем податкового кредиту є податкова накладна, видана ФГ "Куценко" від 06.12.2013 № 6/2 (а.с. 227, т. 5).

Судовим розглядом встановлено, що придбані у вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності та зараховані на баланс підприємства.

Позивач є виробничим підприємством, що займається переробкою сої, продукція комплексу з переробки сої сертифікована УкрСЕПРО, що підтверджується сертифікатами відповідності на шрот соєвий та олію соєву від 31.01.2014, основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

ТОВ «Глобинський переробний завод» є власником комплексу з переробки сої, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.06.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22756207.

Для забезпечення основного виду діяльності позивач здійснював закупівлю сої, яку в подальшому переробляв у шрот соєвий, олію, отримував побічний продукт - соєву оболонку, які в подальшому реалізовувались з метою отримання прибутку, що підтверджується звітами про продаж за спірні періоди, бухгалтерськими довідками щодо економічної вигоди, отриманої позивачем в результаті реалізації продуктів переробки сої, придбаної у спірних контрагентів (а.с. 243-244, т. 2; 137, 209, 218, т. 3; 61-67, т. 4).

Позивачем надано копії первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію продуктів переробки сої контрагентам: ТОВ "Веллтоп", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ТОВ "Комплекс Агромарс" (філія "Бориспільський комбікормовий завод"), ТОВ "Комплекс Агромарс" (філія "Кївкомбікорм"), ТОВ "Вінницька птахофабрика", ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (Таврійська філія), ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", ТОВ "Ді Ді Трейдінг" (а.с. 68-250, т. 4; 1-93, т. 5).

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «Сільгосп-Центр») повідомила, що основним видом діяльності підприємства є торгівля зерном, з жовтня 2014 року по січень 2015 року ТОВ «Сільгосп-Центр» співробітничало з ТОВ "Глобинський переробний завод" та реалізовувало ТОВ "Глобинський переробний завод" сою, що придбавалася у фермерів, про що вона особисто підписувала первинні документи по спірних господарських операціях від імені ТОВ «Сільгосп-Центр».

Інші свідки, викликані ухвалою суду від 12.12.2019, до суду не з`явилися з невідомих суду причин.

Відповідачем не спростовано факт відсутності кримінальних проваджень стосовно позивача та його контрагентів по спірних господарських операціях

По господарських операціях позивача та його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Відповідачем при формуванні висновків про допущення позивачем порушень податкового законодавства використано податкову інформацію Західної ОДПІ м. Харкова від 02.10.2014 № 4972/7/20-33-22-03 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Рунд" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку, згідно якого зроблено висновки про відсутність особи за її місцезнаходженням та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, обґрунтовуючи свої доводи податковий орган посилався на висновки податкивих перевірок конрагнетів позивача, зокрема, СТОВ «Поліська Нива», ПП «Айсберг Прайм», ФГ «Куценко».

Суди вказали, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів суб`єкта господарювання не може бути беззаперечним свідченням неправомірності формування позивачем податкового кредиту чи витрат, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, не/знаходженням їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, виробничих потужностей або штату працівників тощо.

Таким чином, судами відхилено посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів постачальника, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Також, обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказував під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційні скарзі, що у контрагентів постачальника позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.

На вказані доводи Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Указана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Податковий орган відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням, фізичної можливості надання контрагента послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування.

У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

В решті касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У цілому доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судами положень ПК України.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №816/2561/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду