Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2019 року у справі №826/9879/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2019 року

Київ

справа №826/9879/16

адміністративне провадження №К/9901/45857/18, К/9901/45858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Шарапи В. М., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 826/9879/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (прийняту у складі головуючого судді - Аблова Є. В. ) від 11 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В. П., суддів: Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е.) від 16 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішень судів по стягненню та перерахуванню позивачу грошових коштів по судовим рішенням, вказаним в цьому адміністративному позові;

- зобов'язати відповідача відповідно до п. п. 1,2 ст. 5 Закону України від
05.06.2012 № 4901-VI здійснити нарахування по вказаним судовим справам сум інфляції та компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду;

- стягнути з відповідача належну позивачеві за рішеннями судів кошти, з урахуванням інфляції за 2011-2015 роки та компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу;

- зобов'язати відповідача, в місячний строк, з дня набрання чинності рішенням суду, надати суду звіт про виконання судового рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після отримання 14.01.2015 та 07.12.2015 пакетів документів з судовими рішеннями (а саме: постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі № 2а-164/11, яка набрала законної сили 31.03.2011; постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 2610/1687/2012, яка набрала законної сили; постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 2а-35/12, яка набрала законної сили; постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-290/12, яка набрала законної сили 29.03.2013) та виконавчим листом Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2014 № 752/16075/14ц (справа № 6-а-752/179/14), матеріалів судової справи № 752/4355/15а, провадження № 2а-752/153/15 (в тому числі постанови суду та виконавчого листа від 30.06.2015) та ухвали суду від 19.10.2015 у справі №6-а-/75246/15), ГУ ДКС України у м. Києві не виплатило грошові кошти, які були присуджені позивачу згідно перелічених рішень судів і виконавчих листів, а тому зазначена бездіяльність є протиправною, а позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2017 року задоволено позовні вимоги частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві щодо тривалого невиконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року у справі № 2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі № 2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 року у справі № 2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-290/12 про стягнення та перерахування на користь позивача сум коштів. В решті позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ГУ ДКС України у м. Києві порушено граничні строки виконання судових рішень: постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від
10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12, що свідчить про бездіяльність при виконанні цих рішень судів щодо стягнення коштів на користь позивача. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКС України у м. Києві, що полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від
10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12, оскільки матеріалами справи засвідчується, що відповідач свої обов'язки не виконав і не надав до Казначейства необхідні відомості та матеріали для виконання цих рішень судів про стягнення коштів на користь позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.16 березня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7.27.03.2017 року ОСОБА_1 (касатор 2) подав касаційну скаргу, в якій просить:

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року у справі № 826/9879/16 в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо тривалого невиконання рішень судів - залишити в силі.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року у справі № 826/9879/16 в частині відмови в решті позовних вимог - скасувати.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м.

Києві належні ОСОБА_1 за рішенням судів кошти у загальній сумі 121161,11 грн., у тому числі за рішенням судів - 113624,09 грн. та 3% грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виконання рішень - 7537,02 грн.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м.

Києві моральну шкоду, нанесену ОСОБА_1 невиконанням протягом понад 8 років судових рішень у сумі 345308 гривень.

Винести постанову, якою зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві здійснити нарахування по вказаним судовим справам сум інфляції та сум компенсації за втрату ОСОБА_1 частини доходів у зв'язку порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві нарахувати та виплатити протягом місяця із дня винесення постанови суду сум компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості по судовим рішенням.

Винести рішення про негайне виконання Постанови суду.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в місячний строк, з дня набрання чинності рішення суду, надати суду звіт про виконання судового рішення.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо участі у розгляді справи ОСОБА_1.

8.07.04.2017 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (касатор 2) подало касаційну скаргу, в якій просить:

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року у справі № 826/9879/16 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині залишити без змін.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо участі у розгляді справи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторін, які подали касаційні скарги:

11.1. Касаційні скарги обґрунтовані тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.01.2015 Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві передало ГУ ДКС України у м. Києві для подальшого виконання згідно акта № 1 приймання-передавання за 4-ий квартал 2014 року (перша черга) пакет документів, в тому числі серед них: постанову Голосіївського районного суду міста Києва від
28.01.2011 у справі № 2а-164/11 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на користь позивача коштів в сумі 3 538 грн. ; постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 2610/1687/2012 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача коштів у сумі 58 375,25 грн. ; постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 2а-35/12 про стягнення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача коштів у сумі 12 010,84
грн. ; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12 про стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача коштів у сумі 4 202 грн.

13. Факт наявності в провадженні ГУ ДКС України у м. Києві матеріалів по виконанню перелічених вище судових рішеннях про присудження сум коштів на користь позивача, визнається відповідачем в тексті його заперечень.

14. Водночас обставини отримання матеріалів по інших судових справах (судові рішення, виконавчих листи та інші документи), які наведені в тексті позовної заяви, відповідач не підтвердив, а документальні докази направлення позивачем таких матеріалів до органів казначейської служби та/або органів виконавчої служби у матеріалах позову відсутні.

15. В лютому 2016 року позивач звернувся до ГУ ДКС України у м. Києві із заявою щодо необхідності чіткого дотримання державних гарантій та фактичного виконання судових рішень.

У відповідь ГУ ДКС України у м. Києві своїм листом від 29.02.2016 № 5-08/387-2568 повідомило позивача про те, що відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 9 розд. VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.08.2011 №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень. ГУ ДКС України у м. Києві вищезазначені виконавчі листи згідно акта № 1 приймання-передавання за 4-ий квартал 2014 року (перша черга) прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою". Враховуючи викладене, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа суду, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.

16. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві з порушення строків та з невиконання судових рішень (а саме: постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі № 2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від
10.02.2012 у справі № 2а-35/12, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-290/12), виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2014 № 752/16075/14ц (справа № 6-а-752/179/14) та матеріалів судової справи № 752/4355/15а, провадження № 2а-752/153/15 (в тому числі постанови суду та виконавчого листа від 30.06.2015) та ухвали суду від 19.10.2015 у справі № 6-а-/75246/15), звернувся до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Конституція України від 28 червня 1996 року

17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

20. Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за такими судовими рішеннями врегульований Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 № 440.

Так, п. п. 3,4,13,15 і 20 цього Порядку передбачено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

21. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Згідно п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників під "безспірним списанням" розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктами 6-8 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

У разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (п. 24 Порядку № 845).

Згідно з абз.1 п. 25 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 33 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з пп. 1 п. 47 цього Порядку.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена п. п.47-52 Порядку.

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до п. 47 Порядку № 845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до п. 24 Порядку № 845.

Відповідно до п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку № 845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

23. Судом першої інстанції було встановлено, що Головне управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві передало ГУ ДКС України у м. Києві пакет документів, згідно акта № 1 приймання-передавання за 4 квартал 2012 року, а саме: постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року у справі № 2а-164/11 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на користь позивача коштів в сумі 3538,00 грн. ; постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі № 2610/1687/2012 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача коштів у сумі 58375,25 грн. ; постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 року у справі № 2а-35/12 про стягнення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача коштів у сумі 12010,84 грн. ; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-290/12 про стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача коштів у сумі 4202,00 грн. для виконання.

ГУ ДКС України у м. Києві вказані судові рішення прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою". В подальшому інформацію щодо акта № 1 приймання-передавання за 4 квартал 2014 року було внесено відповідачем до прикладної програми забезпечення "Про формування інформації про виконання судових рішень" (витяг з якої наявної у матеріалах справи).

Крім того, за змістом листа від 29.02.2016 року № 5-08/387-2568 відповідач повідомив позивачу про те, що Казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на його користь після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше.

Зміст листа ГУ ДКС України у місті Києві від 27.08.2016 року № 5-08/779-4998 свідчить про те, що позивачем було подано всі необхідні для проведення виплат коштів за вказаними вище судовими рішеннями документи та відомості.

24. Судом першої інстанції було встановлено, що з моменту надходження до ГУ ДКС України у м. Києві від органу державної виконавчої служби судових рішень у справах про стягнення з державних органів коштів на користь позивача (14.01.2015 року), та прийняття їх до виконання сплило більше одного року, що повинно було бути достатнім строком для виконання судових рішень, однак, незважаючи на такий тривалий час перебування рішення суду на виконанні, вони виконані не були.

При цьому, відповідач не підтвердив належним чином факт дотримання ГУ ДКС України у м. Києві вимог законодавства в частині передачі відповідних судових рішень про стягнення коштів на користь позивача до Казначейства України.

Отже, враховуючи положення ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ГУ ДКС України у м. Києві порушено граничні строки виконання вказаних вище судових рішень, що свідчить про бездіяльність відповідача при їх виконанні щодо стягнення коштів на користь позивача.

25. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання відповідача на те, що абз. 2 пп. 1 п. 9 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, у зв'язку з наступним.

Оскільки, враховуючи приписи норми ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та положень абз. 2 п. 48 Порядку № 845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

26. Також Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 08.11.2015 року у справі "Кечко проти України" зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим посилання на те, що на виконанні в органі Казначейства перебувають судові рішення на значно більшу суму, ніж було виділено законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2016 роки також правильно відхилено судом першої інстанції як нормативно необґрунтовані.

27. Таким чином, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКС України у м. Києві, що полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року у справі № 2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі № 2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від
10.02.2012 року у справі № 2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-290/12, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідач свої обов'язки не виконав і не надав до Казначейства необхідні відомості та матеріали для виконання цих рішень судів про стягнення коштів на користь позивача.

28. Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування по судовим рішенням сум інфляцій та компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішеннями судів, та стягнення з відповідача сум коштів колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в Стаття 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічно в п. 50 Порядку № 845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

З наведених вище положень та п. п. 33 і 47 Порядку № 845, норм ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", вбачається, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги позивача в частині, що стосуються нарахування та стягнення сум коштів за судовими рішеннями, що були присуджені на користь позивача за такими рішеннями судів, та сум грошової компенсації у зв'язку з порушенням строку виконання судових рішень заявлені позивачем до неналежного відповідача, а тому не підлягають задоволенню в межах цього спору.

29. Також Суд погоджується з висновком судами першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи обставини справи, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем відсутні, а тому між позивачем та відповідачем не існують цивільні відносини, зокрема зобов'язального характеру.

За таких підстав норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином Суд вважає, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки оскаржувані ним дії відповідача не створюють для позивача прав та обов'язків та ніяким чином їх не порушують.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

31. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. Приписами статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

33. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді В. М. Шарапа

Т. Г. Стрелець