Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2019 року у справі №826/14370/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №826/14370/18

адміністративне провадження №К/9901/23270/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Пасічник С. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року (суддя ШейкоТ. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (судді Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І., Чаку Є. В.) у справі №826/14370/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 12 липня 2018 року № 0036621409.

На обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, що нею не здійснюється торгівля технічно складним товаром, тому відсутній обов`язок при продажу товару використовувати реєстратор розрахункових операцій.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись із цими судовими рішеннями, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з 31 травня 2018 року по 5 червня 2018 року уповноваженими особами відповідача згідно з наказом від 26 квітня 2018 року №7619 та на підставі направлень від 8 травня 2018 року №2769/26-15-14-09 і від 14 травня 2018 року №2807/26-15-14-09 проведено перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_3, суб?єкта господарювання (платника податків) - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ).

За результатами проведеної перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 5 червня 2018 року №0946/26/15/14/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки від 5 червня 2018 року).

У Акті перевірки від 5 червня 2018 року зазначено, що в магазині позивача здійснюється торгівля технічно складним товаром, який відноситься до групи УКТЗЕД 9503, а саме: триколісними велосипедами, самокатами, ляльковими колясками, ляльками, діючими моделями зменшеного розміру, іншими іграшками, за готівкові кошти, без використання належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Вчинене порушення є повторним.

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункту 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0036621409, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 505647,38 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов послався як на те, що відповідачем неправильно застосовано розмір штрафу - 100 відсотків всього проданого ФОП ОСОБА_1 товару без застосування реєстратора розрахункових операцій, а не того, що проданий з порушенням, так і на те, що відповідачем не було спростовано факту повторного продажу технічно складного товару, зокрема мотоцикла, який відноситься до УКТЗЕД 9503, але не входить до відповідних його підгруп і на який не передбачені експлуатаційні документи, наявність яких є необхідною умовою в контексті вимог пункту 7 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506) та відповідно до пункту 25-1 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» для визначення такого товару технічно складним.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивачкою здійснювалася торгівля технічно складним товаром, тому при продажу такого товару необхідно використовувати реєстратор розрахункових операцій; на підтвердження свого висновку він навів відповідні мотиви та правове обґрунтування. Водночас, апеляційний суд указав, що пунктом 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність суб`єкта господарювання за повторне порушення положень цього Закону у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак всупереч положень зазначеного Закону до позивачки застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі суми всіх проданих товарів без використання реєстратора розрахункових операцій за весь перевіряємий період, натомість розмір штрафу повинен був розраховуватися в обсязі вартості товарів (послуг) проданих саме з порушеннями, встановленими Законом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.

Законом № 265/95-ВР встановлено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону № 265/95-ВР його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп?ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (стаття 2 Закону № 265/95-ВР).

Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України.

За правилами пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 296.10 статті 296 ПК України передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Положення цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами-підприємцями, які відносяться відповідно до ПК України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231 затверджено перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно із найменуванням групи товарів 95 «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя» до останньої відносяться: код згідно з УКТЗЕД - 9503: триколiснi велосипеди, самокати, педальнi автомобiлi та аналогiчнi iграшки на колесах; ляльковi коляски; ляльки; iншi iграшки; моделi зменшеного розмiру (у масштабi) та аналогiчнi моделi для розваг, дiючi чи недiючi; головоломки рiзнi: 9503003900 - роботи навчальні (Makeblock); 9503007500 - іграшки на радіокеруванні; 9503007500 - квадрокоптери; 9503007500 - роботи, дрони; 9503007900 - квадрокоптери; 9503009500 - квадрокоптери; 9503009500 - роботи, дрони; 9504: консолі та обладнання для відеоігр, товари для розваг, настiльнi або кiмнатнi ігри, включаючи столи для гри у пiнбол, більярд, спецiальнi столи для казино та автоматичне обладнання для кегельбану: 9504301000 - ігрові приставки; 9504500000 - геймпади, джойстики, керма.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб?єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об?єкті такого суб?єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Мотивуючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачка здійснює діяльність з продажу різних дитячих товарів, серед яких, зокрема дитячі коляски, дитячі іграшки, що є технічно складними товарами, продаж яких вимагає застосування реєстратора розрахункових операцій. Нею здійснено продаж технічно складного товару, а саме діючої моделі мотоцикла зменшеного розміру за ціною 4415,00 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231 зазначений товар віднесено до технічно складного побутового товару, на нього передбачені експлуатаційні документи та гарантія від виробника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування до позивачки відповідальності за порушення вимог Закону № 265/95-ВР шляхом винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, колегія суддів знаходить, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення пункту 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій.

Так, у зазначеному положенні Закону встановлено відповідальність за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Колегія суддів вважає, що зміст пункту 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР слід тлумачити з урахуванням того, що після виявлення 28 лютого 2018 року порушення, яке полягало у непроведенні ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що було обов`язкове під час продажу технічно складних побутових товарів і мало місце 28 листопада 2017 року, вона мала встановити реєстратор розрахункових операцій (проводити операції через реєстратор розрахункових операцій) або припинити продаж згаданих товарів.

Судами встановлено, що відповідно до наданих під час перевірки документів (книги обліку доходів підприємства) за період із 1 березня 2018 року по дату перевірки без використання реєстратора розрахункових операцій здійснено продаж товарів на загальну суму 505647,38 грн (з урахуванням продажу діючої моделі мотоцикла зменшеного розміру за ціною 4415,00 грн). Вчинене порушення є повторним (рішенням від 13 березня 2018 року № 0011801409 до ФОП ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Закону № 266/95-ВР застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн).

Ураховуючи, що до 5 червня 2018 року (дата виявлення повторного порушення) з 28 лютого 2018 року (дата виявлення першого порушення) ФОП ОСОБА_1 продовжувала продавати технічно складні побутові товари без проведення цих операцій через реєстратор розрахункових операцій, всі товари, продані за цей період, є такими, що продані з порушеннями.

Таким чином, до позивачки підлягають застосуванню штрафні санкції в обсязі вартості всього реалізованого товару за перевіряємий контролюючими органами період.

Тому штрафні (фінансові) санкції у розмірі 505647,38 грн застосовано до ОСОБА_1 обґрунтовано, а податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0036621409 відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із статтею 351 КАС України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

С. С. Пасічник