Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №809/1912/17

провадження №К/9901/52348/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.,

розглянув в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №809/1912/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

I. ПРОЦЕДУРА

1. В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

а) визнати протиправними дії щодо відмови нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, виплаченої згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015;

б) зобов'язати провести йому нарахування та виплату компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії виплаченої в травні 2016 відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

3. Позивачем на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з підвищенням розміру надбавки за вислугу років відповідної категорії військовослужбовців;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести майору запасу ОСОБА_2 перерахунок пенсії за вислугу років, починаючи з 22.10.2012, з урахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених виплат.

8. В травні 2016 вищезазначена заборгованість за період з 22.10.2012 по 30.04.2016 позивачу виплачена, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.05.2016 №376/Г-15.

9. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

11. Враховуючи, що пенсійним органом виплачено кошти позивачу у травні 2016 року, виплата компенсації мала б здійснюватись у відповідні місяці.

12. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернувшись у грудні 2017 року з позовом про захист прав, порушених у травні 2016 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Заявник касаційної скарги зазначає, що про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів він дізнався лише після ознайомлення з судовим рішення Верховного Суду України від 11.07.2017, а тому вважає, що ним не пропущений строк звернення до суду.

14. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Як вже зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

18. У своїй касаційній скарзі позивач фактично не заперечує факт пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом, проте зазначає про поважність таких причин.

19. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу не знайшов підстав для визнання зазначених позивачем підстав пропуску строку на звернення до суду поважними та залишив позов без розгляду.

20. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

21. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

23. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

24. Заявник касаційної скарги не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального права.

25. З огляду на викладене, беручи до уваги висновок суду апеляційної інстанції щодо дати, коли позивач повинен був дізнатись про порушення свої прав, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

26. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 299, 345, 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №809/1912/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя Л.Л. Мороз